Російське вторгнення: білоруський контекст, березень-2023
У березні центральним питанням для білорусі стало потенційне розміщення російської ядерної зброї на території країни. Показово, що про таке рішення російський президент володимир путін повідомив одноосібно, зазначивши, що таким чином виконує прохання олександра лукашенка, який «давно ставить (це) питання» перед російським керівництвом.
о.лукашенко прокоментував заяву в.путіна з тижневою паузою – під час щорічного звернення до народу та парламенту 31 березня. Він переконував, що «повернення» ядерної зброї в рб було його власною ідеєю, а призвели до такого рішення «недружні дії» сусідів щодо посилення військового потенціалу та запровадження санкцій в ЄС і США стосовно білоруських посадовців та компаній. Цим вони, на думку о.лукашенка, «розтоптали» домовленості в рамках Будапештського меморандуму, тож наразі білорусь вимушена забезпечувати свій суверенітет «чим тільки можливо, зокрема й ядерним арсеналом». На додачу до цього лукашенко погрожував «разом із путіним» розмістити в рб не тільки тактичну, а й стратегічну ядерну зброю (ЯЗ) «якщо треба».
олександр лукашенко окремо акцентував увагу на тому, що йдеться про передачу ЯЗ в управління білорусі, хоча і російські спікери, і білоруське МЗС заявляли лише про розміщення ядерних арсеналів на території країни. «Це наша зброя», – зазначив лукашенко. І додав: «Безконтрольної зброї та іншого в білорусі немає і бути не може. Тому керувати всім тим, що є в білорусі, ми будемо тут».
Досі незрозумілими залишаються умови розміщення ЯЗ, починаючи з того, яке саме озброєння має бути поставлене в рб і на яких умовах, до того, чи відбудеться це взагалі. Зокрема, рф, на думку компетентних експертів, навряд чи встигне збудувати нове сховище ядерної зброї чи навіть відновити старе до 1 липня, як обіцяв в.путін. До того ж, ні українська розвідка, ні розвідки міжнародних партнерів України не фіксували конкретних дій, які могли б свідчити про початок виконання озвучених планів.
Тобто поки йдеться швидше про ядерний шантаж, що триває з боку рф, спрямований головним чином на США та їхніх союзників у Європі. Додатковим аргументом на користь цієї думки можна вважати заклики олександра лукашенка у дусі російської пропаганди про необхідність припинити бойові дії та розпочати російсько-українські перемовини без попередніх умов, причому «зараз, а не пізніше», бо коли військово-промисловий комплекс росії розгорнеться на повну, то «буде непереливки».
Водночас для білорусі поява ЯЗ на її території призводить до значного посилення ризиків повної втрати суверенітету. Зокрема, у разі реалізації озвучених планів на умовах в.путіна, росія отримає ефективний інструмент для легітимізації військової присутності в білорусі на постійній основі.
кремль також докладав зусиль для прискорення інтеграції рф та рб. Зокрема, російська сторона форсувала підготовку до проведення у квітні засідання Вищої Державної Ради Союзної держави росії та білорусі. Обговоренню цієї теми була присвячена телефонна розмова володимира путіна та олександра лукашенка 17 березня. Також згадувалися торгово-економічна взаємодія та можливі формати співробітництва «в рамках роботи зі створення міжнародних транспортних коридорів».
Були помітні й інші сигнали. Так, на обговоренні російського парламенту перебувають поправки до закону рф «Про громадянство», які дозволять ще більше спростити процедуру набуття російського громадянства для громадян білорусі (також – Казахстану, Молдови та України), знизивши вимогу до строку проживання в рф з 3 до 1 року.
На тлі загального загострення риторики навколо білорусі в рб зросла активність у військовій сфері. 23 березня було оголошено про розміщення нового зенітного полку під Лунінцем. […] Активно виправдовував таке рішення голова міноборони рб віктор хренін. У місцевих ЗМІ знову почали з’являтися повідомлення про навчання білоруських військових та резервістів, територіальної оборони та навіть народного ополчення.
У щорічному посланні олександр лукашенко чітко дав зрозуміти, що не збирається віддавати владу, оскільки продовжувати керувати країною його змушують «обставини», турбота про майбутнє дітей, яких «довбатимуть з усіх боків», якщо він піде, а також силовиків, які виконували його накази у 2020-му. Це пояснює помітне посилення репресивних заходів проти активної частини населення білорусі. На початку березня під час нагородження силовиків за результатами «блискучої операції» по затриманню чоловіка на ім’я Микола Швець, якого назвали «терористом українських спецслужб» і звинуватили в організації атаки на російський літак в Мачулищах, олександр лукашенко дав команду «по всій країні провести найжорсткішу зачистку». КДБ звітувало про затримання більш як 20 людей у цій справі, а також «відпрацювання осіб із деструктивного середовища щодо причетності їх до протиправної діяльності». Зокрема, за версією КДБ, до інциденту також були причетні білоруси, що втекли за кордон. Їх назвали польською агентурою. Протягом місяця силовики влаштовували облави у різних містах білорусі, спрямовані на «боротьбу з екстремізмом», відпрацьовували зв'язки бійців Полку Калиновського в білорусі, проводили обходи білорусів, яких раніше притягували до відповідальності за «екстремізм». Повідомлялося про рейди в Пінську, Міорах, Орші, Сінно, Глибокому, Мозирі, Бресті, Івацевичах, Лепелі, Полоцьку, Новополоцьку, Гомелі та інших містах. Також білоруські суди винесли низку вироків лідерам білоруської опозиції, зокрема, Світлану Тихановську засудили до 15 років колонії, Павла Латушка – до 18 років позбавлення волі. Сергій Дилевський, Ольга Ковалькова та Марія Мороз отримали по 12 років позбавлення волі.
олександр лукашенко докладав зусиль для того, щоб вибудувати й альтернативу відносинам з росією. Цьому значною мірою було присвячено триденну поїздку Лукашенка до Китаю (28.02 - 02.03.2023). Йому вдалося домогтися запрошення китайської сторони та організувати зустрічі з керівниками вищих органів влади КНР, включаючи голову Сі Цзіньпіна, керівника постійного комітету Всекитайських зборів народних представників Лі Чжаньшу, прем'єра Держради КНР Лі Кецяна.
Напередодні поїздки, в інтерв'ю китайському держагентству «Сіньхуа», розмірковуючи про ситуацію з безпекою в регіоні, він наголосив, що сподівається на політичну підтримку Китаю «якщо проти нас (рб) буде здійснена агресія». білорусь, у свою чергу, готова слідувати у фарватері китайської зовнішньої політики. Так, під час зустрічі з Сі Цзіньпіном олександр лукашенко зазначив, що виступає проти ескалації навколо Тайваню та підтримав оприлюднену раніше позицію Китаю щодо ситуації в Україні. Керівництво білорусі також зробило ставку на інтенсифікацію економічної взаємодії з КНР, чого країна дуже потребує, враховуючи санкції ЄС та США. Зокрема, рб розраховує на зростання обсягів експорту та реалізацію низки інвестиційних проєктів за участі Китаю.
Окрім поїздки до Пекіна, олександр лукашенко також зустрівся з генеральним секретарем ШОС Чжаном Міном. Він сподівається на прискорений вступ рб до організації (вже цього року), визначальна роль у якій належить Китаю.
Слід звернути увагу і на поїздку олександра лукашенка до Ірану, яка за формальними ознаками не може вважатися результативною (досягнуті домовленості оцінюються у 100 млн дол.), проте була позитивно оцінена як білоруською, так і іранською сторонами. олександр лукашенко зустрівся з президентом Ірану Ебрахімом Раїсі, першим віце-президентом Мохаммадом Мохбером, головою Зборів ісламської ради Мохаммадом-Багером Галібафом та верховним лідером Ірану Алі Хаменеї. Раїсі зазначив, що у відносинах між країнами «спостерігаємо прорив», а візит лукашенка надасть «серйозного великого імпульсу» подальшій двосторонній співпраці. білорусь розраховує через співпрацю з Іраном отримати доступ до логістики товарів до Центральної Азії, Близького Сходу та країн Африки. Крім того, розвиватиметься політична співпраця: на цей рік заплановані взаємні візити парламентських делегацій, розвиток контактів між депутатами. Крім того має відбутися візит голови іранського МЗС Хосейна Амір Абдоллахіана до мінська та проведення консультацій між зовнішньополітичними відомствами двох країн.
Читайте лютневий огляд подій у білорусі за посиланням.
Володимир Головко, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України
Ольга Кравченко, аналітик Центру політичного аналізу
реклама