Берлін без порозуміння, стаття з продовженням та перша розмова Зеленського з Цзіньпіном

Владімір Путін ввів українське питання до порядку денного російської політики. Голови України та Китаю провели першу телефонну розмову.

Візит Володимира Зеленського до Берліну був не лише прощальним у спілкуванні з Ангелою Меркель, але і продовженням діалогу з її вірогідним наступником на посаді канцлера Арміном Лашетом. Щоправда, стихійне лихо у Німеччині та не зовсім адекватна реакція на нього прем’єра землі Північний Рейн-Вестфалія, яка постраждала від повеней, може змінити ситуацію у напрочуд цікавих передвиборчих перегонах у ФРН. Щодо переговорів Меркель – Зеленський, які тривали у форматі робочої вечері більше 4 годин, то учасникам порозумітися не вдалося. Господиня запропонувала Україні імплементувати «формулу Штайнмаєра» до українського законодавства, ігноруючи відсутність жодного прагнення до врегулювання конфлікту з боку Кремля. Пропозиція Зеленського обговорити перспективи NordStream2 на переговорах Нормандської четвірки не виглядає перспективною, оскільки троє з чотирьох учасників квартету до запуску газопроводу ставляться позитивно. Висловлені навздогін співробітниками президентського офісу претензії щодо здачі Меркель українських інтересів виглядають по-дитячому.

Свій власний завершальний візит на посаді канцлер ФРН здійснила до Вашингтону, де підписала з Джозефом Байденом Вашингтонську декларацію, яка констатує спільність підходів США та Німеччини до необхідності захисту демократії. На тому березі Атлантики Меркель запевнила, що розглядає NordStream2 як додатковий маршрут постачання газу, а Байден наголосив, що енергетичні ресурси не можуть бути зброєю Росії. Декларативне оформлення американо-німецького союзу – це матриця трансатлантичних відносин для нового канцлера Німеччини, якому чи якій Меркель передасть свої повноваження за кілька місяців.

Владімір Путін опублікував російською та українською (!!!) мовами на сайті Кремля статтю «Про історичну єдність росіян та українців», положення якої будуть пролонговані в часі. Напередодні 30-річчя Незалежності України та виборів до російської Державної Думи господар Кремля точково висуває територіальні претензії, наголошує, що Україна – дітище радянської політики та підкреслює, що «Донбас Україні не потрібен». Ці тези почали знаходити розвиток у інформаційній політиці РФ та ідеологічній підготовці у її армії. Можливо, це не класичний casus belli, проте достатньо чітка артикуляція планів Кремля на найближчу перспективу. Практичну відсутність згадки про білорусів у контексті «триєдиного слов’янського народу» Путін компенсував черговою зустріччю з Лукашенком, після якої репресії білоруських силовиків з новою силою обрушилися на тамтешніх правозахисників та журналістів.

Перша телефонна розмова Володимира Зеленського з лідером КНР Сі Цзіньпіном відбулася на фоні розмов про можливий «поворот на Схід». Лідери країн домовилися працювати над запровадженням безвізового режиму, який сам по собі є меншою загрозою за прагнення України знайти у Китаї фінансову підтримку, за яку потім доведеться багато платити. США, які вважають КНР своїм головним конкурентом, не поспішають конкретизувати дату візиту Зеленського до Вашингтону, застосувавши перший з широкого арсеналу дипломатичних натяків.  

Євген МАГДА, Інститут світової політики

Перше фото: Офіс Президента