Вільнюська конференція: "Реформаторські няні" і тривожні нотки
Останнім часом дуже популярним стало слово "хаб". Це те, що раніше називалося "вузлом". Але ширше за змістом, оскільки вузли частіше були промисловими, господарськими. А "хабом", здається, можна назвати що завгодно, що збіглося в часі і просторі.
Ось і 4-та Міжнародна конференція з питань реформ в Україні, яка відбувалася у Вільнюсі 7-8 липня, стала своєрідним литовсько-українським дипломатичним хабом. До неї примикали, сусідили і в неї входили відразу кілька подій, який сплелися так тісно, що їх важко розглядати у відриві одна від одної. Причому цих подій, важливих зустрічей і деталей дуже багато, тому, щоб не переускладнювати картину, доведеться вихопити лише найпомітніші.
Почати треба з того, що 6 липня в Литві відзначається День державності. У 1253 році цього дня відбулася коронація князя Міндаугаса, першого і єдиного короля Литви. Ця подія стала не просто початком литовської державності, а й точкою відліку західної, європейської орієнтації держави. Тому свято є символічним для багатьох, у тому числі і для України.
ДИПЛОМАТИЧНИЙ ХАБ, ЯКИЙ СПЛІВСЯ У ВУЗОЛ
На торжество були запрошені багато гостей. Але для нас особливо важливим є перетин у Вільнюсі графіків двох політичних діячів - голови Європейської Ради Шарля Мішеля (5-6 липня) і президента Володимира Зеленського (6-7 липня). На їхній зустрічі було обговорено багато питань, у тому числі підготовку до 23-го Саміту Україна–ЄС (Київ, 12 жовтня 2021 року) та обговорення заснованої Україною, Грузією та Молдовою ініціативи «Асоційоване тріо». (І це своєчасне фіксування нової реальності. "Східне партнерство" розшарувалося. Є ця трійця, а є Азербайджан і Вірменія, які воювали один з одним і мають різні набори політичних векторів. Ну, а Білорусь самопроголошеного Лукашенка від цієї ініціативи з 28 червня взагалі відпала).
Але з 6 липня у Вільнюсі перебував і Дмитро Кулеба. Тож від тріо - до трикутника, Люблінського. 6-7 липня він провів з колегами з Литви та Польщі Габріелюсом Ландсбергісом та Збігнєвом Рау третє засідання Люблінського трикутника, після чого були підписані кілька документів задля всебічного розвитку цього проєкту. Показово, до речі, як почало "підгоряти" у зв'язку з цією ініціативою в путінській Москві і лукашенківському Мінську – особливо після того, як Кулеба назвав Люблінський трикутник "альтернативою російському світу".
При цьому наш глава МЗС затримався у Вільнюсі до 9 липня (і кожного дня мав важливі і корисні зустрічі на полях «Конференції реформ»). Крім того, у Вільнюсі висадився цілий десант міністрів з Кабміну Шмигаля: у середу – віцепрем'єр з питань євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанишина, глави Мін'юсту Денис Малюська і Міноборони Андрій Таран; у четвер – сам прем'єр-міністр, а також перший віцепрем'єр, глава Мінекономіки Олексій Любченко, глави Міністерства природних ресурсів Роман Абрамовський і Міненерго Герман Галущенко, міністр Кабміну Олег Немчінов. Ну а віцепрем'єр-міністр - міністр цифрової трансформації Михайло Федоров за законами жанру, який він представляє, був присутній на конференції віртуально. Також - для повноти картини - були перший віцеспікер Руслан Стефанчук і голова Нацбанку Кирило Шевченко... І у всіх - своя велика програма, десь окрема, десь спільна. Що теж дуже важливо і корисно для України!
Втім, завершити цю главу варто іншим сюжетом. 8 липня пресконференція президента Литви Гітанаса Науседи та іспанського прем'єра Педро Санчеса на базі НАТО в Шяуляї була перервана через проліт російського літака у литовському авіапросторі. Під час виступу Науседи пілоти раптово побігли до винищувача Eurofighter, який стояв за спинами двох лідерів, щоб піднятися в небо. Виявилося, саме в цей час – хвилина в хвилину – російський літак порушив авіапростір Литви. (Пресконференція продовжилася через 25 хвилин після інциденту).
І це теж дуже символічно: привіт від "русского мира" - європейському.
Ось в такий вузол сплівся наш вільнюський хаб.
ЛЕГКО РОЗПОВІДАТИ, КОЛИ ТЕБЕ УВАЖНО СЛУХАЮТЬ
Досить повне уявлення про програму конференції дають назви її чотирьох дискусійних панелей - «Порядок денний співпраці України та ЄС: інтеграція як драйвер трансформації», «Реформи сектору безпеки і оборони», «Бізнес-середовище та інвестиційний клімат», «Якісне управління – підвищення ефективності та професіоналізму». Хто брав участь у дискусіях з українського боку, я вже перераховував. А з зарубіжного - були представники ЄС, Єврокомісії, НАТО, ООН, Світового банку, ЄБРР, ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку).
Виступи українських представників слухали з великою цікавістю та доброзичливістю. Часто звучали слова про те, яким складним саме по собі є реформування, тим більше – докорінна трансформація такої великої пострадянської країни. Говорили також, що ідеальної картини немає ні в кого, просто треба прагнути до змін і того, щоб реформи стали незворотними. Вражала обізнаність багатьох зарубіжних експертів про стан справ в Україні, про нашу законотворчість. Вони знали напам'ять номери українських законопроєктів з різних сфер життєдіяльності. Звучали фрази взагалі унікальні: " ... це закон такий-то, який є дещо видозміненим законопроєктом під номером таким-то". В Україні наразі популярним є слово "інвестняні". Так от, деякі представники зарубіжних організацій виглядали такими собі нашими реформаторськими нянями. Уважними і мотивуючими виключно позитивно.
Однак не можна впадати у самозамилування і самозаспокоєння, сприймаючи ввічливість за повне схвалення. Тому що були і тривожні нотки.
ДИПЛОМАТИЧНА КРИТИКА МАЄ РІЗНІ ФОРМИ
Камертоном тут стало відеозвернення держсекретаря США Ентоні Блінкена, яке прозвучало вранці 7 липня під час відкриття конференції. Він прямо назвав п'ять "шляхів, за допомогою яких український уряд може розвинути досягнутий прогрес", у чому США готові нам допомогти.
1. Ухвалення законів про реформування Вищої ради правосуддя та про Вищу кваліфікаційну комісію суддів. Разом ці закони мають забезпечити прозорий процес добору суддів.
2. Забезпечити прозорий, надійний і такий, що ґрунтується на заслугах, вибір керівництва Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
3. Ухвалення закону про прозоре корпоративне управління, який захищав би незалежність наглядової ради, генеральних директорів і відповідав стандартам ОЕСР.
4. Ухвалення законодавства, яке демілітаризує, деполітизує Службу безпеки України, і залишає роботу по боротьбі з корупцією та боротьбі з організованою злочинністю іншим урядовим інституціям, створеним з цією метою.
5. Притягнення корумпованих чиновників до відповідальності. "Низку розслідувань було проведено, але жодна вища посадова особа не була піддана суду і не була засуджена за корупцію з 2014 року. Люди повинні бачити, що система працює, для того, щоб повірити в неї".
У різних варіантах і з різним нюансуванням ці самі тези звучали у промовах різних експертів і спікерів. Але зовсім не тому, що вони наслухалися відеозвернення Блінкена, а тому, що твердження держсекретаря США видаються досить очевидними для всіх сторін, зацікавлених в українських реформах.
З особливим інтересом слухали також заступника помічника держсекретаря США по Європі та Євразії Джорджа Кента. По-перше, після відеозапису виступу його шефа; по-друге, тому що напередодні, у вівторок, українська преса з посиланням на свої джерела повідомила, що він незабаром може очолити американське посольство у Києві... І Кент у своєму виступі на панелі «Реформи сектору безпеки і оборони» говорив про українські реформи в цій сфері діловито і конкретно. Особливо порадував знанням історичних нюансів (наприклад, про те, що Яворівський полігон існував ще за часів Австро-Угорщини). А говорячи про москітний флот України, що зараз розвивається, додав особистого, згадавши, що він – син військово-морського офіцера США.
А далі несподіваним видався початок промови заступника помічника генсека НАТО з політичних питань Джеймса Аппатурая. Він сказав, що не знає, що ще може сказати після попередніх виступів і згадав слова, які нібито були сказані сьомим чоловіком Елізабет Тейлор під час першої шлюбної ночі: «Я знаю, що я повинен робити, але не впевнений, що тобі це буде цікаво». Цей фривольний історичний анекдот видався не просто двозначним жартом, а жорстким узагальненням «обов'язкової програми» розмов про українські реформи. Що теж дещо насторожує.
ДО ЗУСТРІЧІ В ШВЕЙЦАРІЇ І... В ПОЛЬЩІ, ТУРЕЧЧИНІ
Закриття Конференції реформ було скромним, але теплим. Виступили глави українського і литовського МЗС Кулеба і Ландсбергіс. А потім слово взяв віцепрезидент Швейцарської Конфедерації, керівник Федерального департаменту закордонних справ Ігнаціо Кассіс. Він оголосив: "5-та конференція з питань реформ в Україні відбудеться 4-5 липня наступного року в місті Лугано. Офіційний початок підготовки до неї почнеться у жовтні з мого візиту до Києва". Після чого показав яскравий ролик про цей гірський курорт, відреформований і чудовий...
І вже, до речі, пішли розмови про те, де можуть відбутися наступні подібні конференції - в Польщі, потім - в Туреччині. Від цього теж стало тепліше на душі - скільки країн, і таких різних, зацікавлені у тому, щоб ми стали сильніше і краще. Просто треба працювати, день у день і рік у рік.
Олег Кудрін, Вільнюс
Фото автора
