Що показав досвід нейтралітету Фінляндії і Швеції
Сьогодні продовжимо розмову про глобальну політику, про зміни, які відбуваються, про причини цих змін і подивимось, як трансформується так званий нейтралітет.
Почнемо з того, що глобалізація принесла як позитивні наслідки для людства, так і спричинила нові проблеми. І ці проблеми всі наочно побачили, коли зненацька всіх, весь світ застала пандемія і поставила під загрозу оті самі контакти, канали, напрямки роботи, які створила і принесла з собою глобалізація. Все це виявилося надто чутливим до таких великих потрясінь і також спонукало світ переосмислити, де ми є.
Російська агресія, яка триває вже понад шістсот сімдесят днів, взагалі викликала до порядку денного питання, а що буде далі? Світ змінюється, світовий порядок змінюється, той світовий порядок, до якого ми звикли, який з'явився із закінченням Другої світової війни і трансформувався після поразки СРСР у холодній війні, вже не існує.
Ми проходимо глибинні зміни, і в цих змінах опинилися держави, які вважали себе нейтральними, були нейтральними в той чи інший час, з тих чи інших причин. Такі явища, як зміна світоустрою, ніколи не проходили просто так, ніколи не проходили і не відбувалися безболісно. В тому числі вони заторкують і такі, здавалося б, стабільні категорії, як нейтралітет.
Візьмемо той самий, наприклад, Європейський Союз, який одразу і беззастережно встав на бік України, коли розпочалася російська агресія проти нас. Більше того, Європейський Союз переступив через власні правила і з самого початку надавав допомогу. І не тільки фінансову, не тільки політичну, але й допомогу військову. Це є важливим. І ми говорили вже про роль Європейського Союзу як глобального гравця.
Тепер спробуємо подивитись, як Європейський Союз в процесі свого розширення якраз і перебрав на себе ті функції, які забезпечувалися раніше в інший спосіб, зокрема і через існування нейтралітету, політичного нейтралітету, військового нейтралітету або будь-іншого нейтралітету. Подивимося на ситуацію з двома нейтральними країнами, які стали членами Європейського Союзу - а це Фінляндія і Швеція – і зазначимо: вже одна з них є в НАТО, друга наближається до НАТО. Як змінилася концепція нейтралітету? Що спонукало нейтральні країни змінити свій статус і яким чином всі ці процеси розвивалися і відбувалися?
Перше ніж перейти до розмови про ці дві країни, хочу нагадати, що буквально тиждень тому нижня палата парламенту Швейцарії прийняла поправку до законодавства. І ця поправка дозволяє пом'якшити вимоги до експорту озброєнь за кордон. Ми всі розуміємо, про що йдеться. Йдеться про суперечності чи протиріччя між статусом нейтралітету і необхідністю надання допомоги, в першу чергу допомоги Україні.
Такі ж зміни в своє законодавство внесла і Японія з тим, щоб уможливити реекспорт товарів військового призначення, які в Японії вироблялися і виробляються за ліцензією. Це все – може не дуже великі і не дуже значні, на перший погляд, ознаки трансформації самого поняття нейтралітет і концепції нейтралітету. Останні рішення парламентів Швейцарії і Японії є двома тільки прикладами. Але вони яскраво переконують у тому, що час, коли можна стояти осторонь, коли можна спостерігати за подіями і не займати той чи інший бік у цьому протистоянні, пройшов. Зараз немає сторонніх спостерігачів, і ми це бачимо кожного дня, з кожною новою подією.
Дві Північні країни, Фінляндія і Швеція, здійснили протягом останніх років такі докорінні зміни у своїй політиці і перестали бути нейтральними. Спочатку приєднавшись до Європейського Союзу в якості повноцінних членів цього Співтовариства, а з початком російської агресії зробили остаточний вибір і щодо засобів забезпечення власної безпеки. І це, їх власна безпека, тепер буде покладатися на НАТО, на Північноатлантичний альянс.
Для того, щоб розібратися в причинах, давайте спочатку спробуємо уточнити, що ж таке нейтралітет, звідки він з'явився і в яких формах існував? Зосередимося виключно на європейських країнах. Вважається і широко прийнятою є думка про те, що найдавнішою нейтральною країною в Європі є Швейцарія. Але насправді найбільш давньою нейтральною країною є Швеція. Швеція стала нейтральною після закінчення Наполеонівських війн ще у 1814-му році. А Швейцарія набула цього статусу після Конгресу у Відні в 1815-му році. Тобто це країни з досить тривалими традиціями нейтралітету, і цей нейтралітет вже увійшов глибоко в політичний побут не тільки Європи, але й усього світу.
Поряд з цими двома країнами в Європі існують дві інші нейтральні країни, до недавнього часу нейтральні країни - це Австрія і Фінляндія. Але на відміну від Швеції і Швейцарії, нейтралітет Австрії і Фінляндії був вимушеним. Він створився внаслідок політичних домовленостей, які в свою чергу, були наслідками Другої світової війни. Так, для того, щоб Австрія стала нейтральною, була передумова виведення всіх окупаційних військ країн коаліції переможців. І після цього тільки Австрія змогла розвиватися як незалежна країна.
Те ж саме стосується і Фінляндії, яка після Другої світової війни була змушена підписати з СРСР договір, відповідно до якого Фінляндія не тільки втратила частину території, але і мала певні обмеження щодо власних збройних сил, щодо розташування, правда тимчасового, російської військової бази на її території та інших обмежень, які вже відійшли в минуле.
Таким чином, були дві різні маленькі групи країн, два різні нейтралітети. Подивимось, що відбувалося з нейтралітетом у Фінляндії і Швеції. До цієї розмови мене підштовхнула також дата: 1-го січня 1995-го Фінляндії і Швеція стали членами Європейського Союзу. Це вже нібито давно відбулося. Але насправді ці процеси досі пам'ятають в суспільствах обох країн, і вони були не такими простими, як могло б здатися на перший погляд.
Мені було дивним бачити в 1994-му році, коли я саме працював у Фінляндії, що уряд Фінляндської Республіки проводить дуже активну, велику і різнопланову кампанію, щоб переконати населення про переваги членства в Європейському Союзі. Для фінів це не було однозначним, їх доводилося переконувати. Як це не дивно звучить для нас, українців, для України, яка прагнула стати членом Європейського Союзу з початку незалежності.
Але там була інша ситуація. Чому? По-перше, тому, що існувала так звана фінляндизація. Що це таке було? Це розвиток країни Фінляндія відбувався в залежності від тих умов і завжди з оглядкою на політику, яка здійснювалася Радянським Союзом щодо цієї країни. Якщо для СРСР Фінляндія завжди була вітриною того, як може бути організована співпраця між табором західним і соціалістичним, то для Фінляндії це було свого роду випробування, коли доводилося політичні, економічні, внутрішні рішення приймати з урахуванням того, а що може чи могла б сказати чи подумати Москва.
Отже, для фінів самі дискусії про членство в ЄС були досить складними і не такими однозначними, як могло б здаватися. Фінляндія, безумовно, мала досить високий рівень життя наприкінці минулого століття, і коли закінчилося існування соціалістичного табору і закінчилась холодна війна, стартові позиції Фінляндії були досить міцними. Розвинена економіка, добре організований соціальний захист населення, розгалужені зв'язки з країнами Європи та Європейським Союзом як таким, але в той же час певна орієнтація економіки на Радянський Союз, який припинив існувати. Наприклад, легка промисловість Фінляндії, майже повністю була орієнтована на ринки СРСР. І, звичайно, з розвалом СРСР там це викликало певні економічні проблеми, і Фінляндія відчувала економічний спад аж до початку 90-х років.
І коли йшла в країні дискусія, бути чи не бути в Європейському Союзі, одне з побоювань було саме те, що членство в ЄС не лише не дозволить зменшити рівень безробіття, скажімо, у Фінляндії, а навпаки, збільшить його, оскільки ринок робочої сили відкриється для всієї Європи і в пошуках роботи європейці нібито можуть зайняти місця фінів. Були також серйозні побоювання від виробників сільськогосподарської продукції. Мовляв, також більш дешева продукція з Євросоюзу вб'є сільське господарство, цілу галузь Фінляндії, але цього також не сталося. Були побоювання про те, що іноземці європейці приїдуть і масово почнуть скупати фінські землі, особливо землі на узбережжі. Але це теж було примарою, яка швидко розчинилася. В результаті після 1995-го року Фінляндія демонструвала стабільне економічне зростання і стала повноправним членом ЄС, відчула на собі всі переваги членства в Європейському Союзі.
Аналогічна ситуація була у Швеції, де також були дуже запеклі національні дискусії, ставати членом Європейського Союзу чи утриматися від цього. Але на відміну від Фінляндії, Швеція не пішла так далеко, щоби повністю інтегруватися в Європейський Союз, і досі Швеція не входить в зону євро, досі користується національною валютою, кроною, але при цьому є членом Шенгенських угод і всіх інших можливих об'єднань в рамках Європейського Союзу.
Оскільки такі були дискусії у Фінляндії, Швеції щодо членства в Європейському Союзі, треба подивитися, а що ж насправді давав Європейський Союз цим двом країнам. А до цього уряди цих двох країн спонукали передусім економічні переваги. Складалася така ситуація, коли значна частина законодавства в галузі регуляції торгівлі чи виробництва робилася в Брюсселі і приймалася в Брюсселі. Проте через дуже міцні і потужні розгалужені економічні зв'язки все це законодавство так чи інакше впливало на промисловість і в Фінляндії, і в Швеції, тобто був вплив однобокий, тільки з точки зору Брюсселя і Євросоюзу. А залишаючись поза межами ЄС, ні Фінляндія, ні Швеція не мали прямого впливу на те, які рішення там приймаються.
І з цієї точки зору рішення увійти, стати членами Європейського Союзу було виправданим, тому що тепер для вироблення цих рішень залучалися також обидві країни, які стали повноправними членами Європейського Союзу. Чому це важливо, коли ми говоримо про нейтралітет? Тому що участь в економічному житті Європи і у виробленні спільної зовнішньої і безпекової політики Євросоюзу, яка не тільки виробляється, але й здійснюється, стала перехідним моментом для країн, які до цього часу, до моменту членства в Євросоюзі, були нейтральними, нейтральними від впливів. Тепер такого немає.
Від 95-го року Швеція і Фінляндія були учасниками і членами спільних рішень і спільного виконання цих рішень. Разом з тим, були про те, що з точки зору безпеки необхідно зробити наступний крок і рано чи пізно прийняти рішення про членство в НАТО. Такі розмови велися і в Фінляндії, і в Швеції з самого початку припинення існування соціалістичного табору і закінчення холодної війни. Велися ці розмови на рівні політичних, політологічних дискусій, вони були популярними серед науковців, проте більшість населення і в Фінляндії, і в Швеції були проти входження цих країн до військово-політичного альянсу, яким і є НАТО.
Все змінила російська агресія. У 2022 році, коли почалася велика війна, політична думка і в Швеції, і в Фінляндії змінилася кардинально і дуже швидко, і не було вже дискусій, тривалих чи таких, де баланс був приблизно 50 на 50, як щодо членства в Європейському Союзі. Переважна більшість населення в обох країнах відчула пряму загрозу і пряму небезпеку від політики, яку здійснює Росія, і від повної її зневаги до норм міжнародного права, до того світоустрою, який склався після Другої світової війни.
Таким чином, дебати у цих країнах перейшли в практичну площину. Вже 18 травня 2022 року Фінляндія офіційно подала заявку на вступ в НАТО, а 4 квітня 2023 року Фінляндія стала членом Альянсу. Це найскоріший термін між подачею заявки і членством, жодна з країн, які на сьогодні є членами НАТО, не проходили цей шлях так швидко.
Звичайно, це сталося не тільки внаслідок російської агресії, і це стало не тільки відповіддю НАТО на агресію Росії, це також характеризує високий ступінь готовності Фінляндії до членства в НАТО. Збройні сили Фінляндії були сумісними (з силами НАТО) вже віддавна, давно проводилися спільні навчання, а традиційно збройні сили Фінляндії і оборона Фінляндії базувалися на власних можливостях.
Будучи примусово нейтральними, фіни змушені були будувати свою політику і свою безпеку, спираючись, в першу чергу, на власні сили. Це ж стосується і Швеції. І для Фінляндії вибір підтримувати, тоді ще нейтральною, навіть до подачі заявки на членство в НАТО, не стояв, не було вибору, підтримувати чи не підтримувати Україну. Фінляндія підтримала Україну одразу і не припиняла надавати допомогу. Зараз, через 670 днів після початку війни, йдеться вже про 20-й пакет військової допомоги від Фінляндії до України. І це країна, яка є за кількістю населення не такою вже й великою, 5,5 мільйонів. Проте вона має власну оборонну промисловість, проте вона мала власні запаси, проте вона мало бажання і бачила необхідність ділитися цим з Україною.
Якщо говорити про оборонний комплекс Фінляндії, то в першу чергу слід сказати про бронетехніку. Фінляндія виробляє БТРи, які є знаними в світі і які також, можливо, будуть спільно вироблятися в Україні разом з оборонно-промисловим комплексом України.
Швеція так само дуже швидко прийняла рішення відмовитись від позаблокового статусу, від нейтралітету, і так само разом з Фінляндією подала заявку на членство в НАТО. На відміну від Фінляндії, Швеція в цьому році ще не стала членом НАТО, оскільки дві країни продовжують тримати процес і не ратифікують поки що необхідні документи, які б дозволяли Швеції завершити оформлення членства в НАТО. Ці дві країни - це Туреччина, і там вже є певні зрушення, оскільки Комітет із закордонних справ Великих національних зборів вже прийняв позитивне рішення, і тепер очікується, коли парламент Туреччини схвалить таке рішення. Угорщина, в свою чергу, заявляла, що не буде останньою, хто ратифікує угоду про членство Швеції в НАТО, проте досі ще цього не зробила.
Є повна ясність і впевненість, що Швеція буде в НАТО ось-ось, і є повне також розуміння і повна впевненість у нас, що підтримка України з боку Швеції буде збільшуватися при кожній можливості. Зокрема, до сьогодні, станом на грудень цього року, Швеція вже надала 14 пакетів допомоги Україні, вартість цієї допомоги, останнього пакету, складає понад 2 мільярди шведських крон, це майже 200 мільйонів доларів. В основному в цей пакет увійдуть боєприпаси для артилерії. А ще раніше Швеція передала бойові машини CV-90, які також є дуже надійними, перевіреними, і Швеція провела необхідні тренінги для українських військових.
Якщо говорити про спроможності Швеції і її оборонно-промисловий комплекс, то я б відзначив, у першу чергу, самодостатність цією невеликої за європейськими і світовими мірками країни. Населення Швеції складає всього 10,5 мільйонів, якщо порівнювати з Україною, то це небагато, навіть відносно мало. Але завдяки тому, що Швеція, як я вже це казав про Фінляндію, була завжди змушена покладатися на власну промисловість у забезпеченні власної оборони, Швеція є унікальною з точки зору військово-промислового комплексу. Швеція може виробляти все: від боєприпасів до літаків і підводних човнів. І, звичайно, такий спектр можливостей і потужностей військово-промислового комплексу Швеції є дуже цікавим для України. Не тільки тому, що нам надаються боєприпаси, і не тільки тому, що поставлені вже броньовані машини для піхоти, але також і тому, що Швеція виробляє літаки, винищувачі JAS Gripen, які також можуть бути використані Військово-Повітряними Силами України. Більше того, ще в 2020 році, тобто до великої війни, в Україні розглядалася можливість щодо забезпечення наших Військово-Повітряних Сил цими літаками шведського виробництва.
Особливістю шведської військової техніки є те, що вона дуже високотехнологічна, всі досягнення сучасної інженерії і техніки втілені там. Якщо ми кажемо, наприклад, про самохідні гармати чи будь-які інші зразки озброєння, це означає, що це не тільки вогнева потуга і міць, це означає також дуже високий рівень автоматизації і комп'ютеризації. Ці шведські системи легко адаптуються в мережу управління вогнем, вони легко пристосовуються до того, що зараз вкрай необхідно, до координації бойових дій. І так само, як у випадку Фінляндії, яка взяла на себе розвиток своїх потужностей і, можливо, спільних з Україною потужностей у виробництві артилерійських боєприпасів, із Швецією ми маємо дуже хороші перспективи в плані спільного виробництва різних типів і зразків озброєнь.
Таким чином, якщо підсумувати, можна побачити, що війна РФ проти України спричинила дуже багато змін. Зокрема, нейтральні Швеція і Фінляндія повністю змінили свій зовнішньополітичний статус і пройшли шлях від нейтралітету до повноцінного й повноправного членства в Європейському Союзі, а з нападом Росії на Україну швидко і однозначно прийняли рішення стати членами НАТО.
Для нас важливим є те, що ми маємо надійних партнерів в особі тих країн, які ще вчора були нейтральними, і пам'ятаючи про те, що вони нейтральні, разом з тим не вагалися з перших днів надавати нам допомогу. І ми також впевнені, що ці можливості про співпрацю в галузі оборони та оборонної промисловості мають не тільки теоретичний характер, але перетворяться на практичну роботу і дозволять усім нам, Україні, швидше перемогти, а об'єднаній Європі стати сильнішою.
Ігор Долгов
Повну відеоверсію цього блог-проєкту дивіться на каналі Ukrinform TV
Читайте й дивіться інші випуски проєкту "Блог Ігоря Долгова":
● Глобальний Південь: що це таке, як з цим жити і куди рухатися далі
● Геополітичний вимір Євросоюзу: Як змінюється ЄС і як на це впливає Україна
реклама