Терор голодом – звичайна зброя Москви

Саме голодом червона Росія вбила мільйони українців у 1932-33 роках у Голодомор. Організований Москвою голод назавжди змінив історію України. Це був геноцид. У такий спосіб Росія ламала опір українців комуністичній владі, залякувала їх, полегшувала зросійщення українців, суспільство та світогляд яких зазнали насильницької деформації. Сама по собі погроза голодом ставала дієвим механізмом впливу та шантажу. Наразі загроза голоду знову використовується Москвою, тільки тепер для тиску на світ.

Зараз вже впевнено можна казати про те, що захоплення запасів українського продовольства та загарбання українських сільськогосподарських районів були дуже важливими чинниками при плануванні Росією повномасштабної агресії проти України. Україна є одним із найголовніших виробників сільськогосподарської продукції у світі (понад 45 мільйонів тон зерна на рік). 

Метою війни РФ проти України було, якщо не повне знищення української держави, то захоплення та приєднання до Росії більшої частини її території. Це землі з розвиненим аграрним сектором та портами на Півдні на узбережжі Чорного моря, через які здійснюється експорт сільськогосподарської продукції, збіжжя у першу чергу. Український продовольчий ресурс був включений у розрахунок російської економіки та навіть віддалених регіонів Росії. 

Цілеспрямований контроль над великими сільгосппідприємствами та елеваторами встановлювався росіянми з перших днів окупації, особливо на півдні України, у Херсонській та Запорізькій областях. За кілька місяців від початку війни регіональні чиновники РФ та ресурси окремих областей почали інформувати про те, що надходить продовольство із «нових регіонів». При чому це відбувалося ще до офіційного проголошення «приєднання» Херсонської, Запорозької, Луганської та Донецької областей до Росії після фейкового «референдуму» у вересні 2022.

Ба більше, фірми, що співпрацюють з Міністерством оборони РФ за два місяці до вторгнення, у грудні почали закупляти фури для перевезення зерна та три нові 170-метрові суховантажі, призначені для цього ж. Всього ж з окупованих територій росіяни вивозили до 12000 тон зерна на день. Наразі відомо про те, що за менше як два роки війни та окупації частини території України на Півдні та Сході, російські окупанти вивезли 15 мільйонів тон пшениці, соняшника та кукурудзи. 

На окупованих територіях росіяни примушують українських фермерів реєструватися за російськими законами. Якщо цього не зроблено, земля та господарство конфіскуються. Оформити господарство та землю фермери можуть лише за наявності російського паспорта. Тож, РФ у такий спосіб здійснює ще і примусову паспортизацію.

Українське продовольство стало предметом хизування для Кремля. Зокрема, відома мелітопольська черешня використовується керівництвом Росії на міжнародних заходах як іміджевий продукт, що представляє «нові регіони». Очевидно й те, що у планах Росії було використання українського сільськогосподарського ресурсу не лише для того аби годувати населення своєї неозорої країни, але і для того, щоб посилити її позиції як експортера продовольства у світі. Трофейне зерно та загарбана земля мали приносити сталий дохід Кремлеві.

З огляду на те, що плани на завоювання України, які плекав російський диктатор Владімір Путін та його оточення не справдилися, Кремлю довелося робити їх корекцію. У обіг Росія змогла включити лише ті грунти та використати ті запаси зерна, що перебувають під її контролем на окупованих територіях. Україна зберегла більшість своїх запасів продовольства та аграрного виробництва. Так само під контролем України залишилися основні порти (Одеса та наближені до неї), з яких відбувається вивезення зерна. У перший період війни росіяни мали плани на висадку там десантів, але ефективний опір українців призвів до того, що Чорноморський флот не наважився на ризиковану операцію. Тоді росіяни, маючи суттєву перевагу на морі встановили блокаду Чорноморського узбережжя. Метою її було припинення експорту українського продовольства.

Москва знала, що робила. Простий розрахунок показав, що не потрапляння на світовий ринок невеликої частки українського зерна призводить до загрози голоду у низки країн Глобального Півдня. Це викликало занепокоєння у світі. Москва використовувала загрозу для тиску, вимагаючи дозволу торгівлі нітратними добривами російського виробництва та примусу України до відкриття аміакопроводу Тольятті (РФ) - Одеса, де аміак, потрібний для виготовлення добрив мав би завантажуватися на танкери для подальшого продажу на світових ринках. 

Вимагала Москва від світу і збільшення закупівель російського зерна. Та воєнна ситуація на морі теж змінювалася - 7 липня 2022 Сили оборони України звільнили від російських окупантів острів Зміїний, який росіяни захопили на початку війни, за допомогою якого можна контролювати західну частину Чорного моря. Росіяни вимушені були рахуватися з цим чинником. На цьому тлі, після майже тримісячних переговорів 22 липня 2022 запрацювала Чорноморська зернова ініціатива. ООН та Туреччина підписали дві окремі угоди з Україною та Росією щодо створення «Зернового коридору» - безпечного маршруту з Одеси та найближчих до неї портів, яким пересувалися судна з українським продовольством. У рамках угоди було створено Обʼєднанний координаційний центр, який моніторив ситуацію з рухом суден коридором та здійснював їх перевірку на предмет наявності несанкціонованих, військових вантажів. 

Росія очікувано вдавалася до саботажу роботи Обʼєднаного координаційного центру. Після закінчення першого чотиримісячного терміну дії угоди росіяни вимагали збільшення російського експорту зерна. Весь час дії «зернового коридору» РФ завдавала удари ракетами та БПЛА «Шахед» по Одесі та портовій інфраструктурі зокрема. Зрештою, РФ вдалася до відвертого саботажу. Останні місяці роботи «коридору» російська частина ОКЦ не перевіряла суда, або перевіряла їх надто повільно. Утворилася чергу суден. Розрахунок був зрозумілий. Примусити світ та Україну працювати на російських умовах. 17 липня РФ заявила про вихід із «Зернової угоди». При цьому весь час РФ звинувачувала Україну та Захід у організації голоду у кількох країнах, хоча саме її дії, у першу чергу агресія проти України, призвели до нестабільності у надходженні продовольства.

Але ситуація кардинально змінилася знову. Сили оборони України, завдяки активному і успішному застосуванню морських безпілотників та далекобійних ракет зробили вкрай небезпечними будь-які дії російського Чорноморського флоту у західній частині моря, та перетворили «головну базу ЧФ РФ» тимчасово окупований Севастополь у вкрай небезпечне місце. Росіяни вимушені були перебазувати головну частину флоту на Північний Кавказ.

Україна ж заявила, що її Військово-морські сили гарантують безпеку для суден з зерном, які рухаються із портів Одеси. Маршрут запрацював з початку вересня. Станом на кінець листопада 2023 близько 160 суден перевезли 6,2 млн тон українського зерна із Одеси, Чорноморська та Південного. А 26 листопада у 90-ті роковини з початку Голодомору - геноциду українського народу Україна разом з партнерами запустила гуманітарну продовольчу програму «Grain from Ukraine». За програмою частина української пшениці спрямовується до тих країн Африки, де є проблема голоду. Частину цього зерна викуповують держави-учасники проєкту.

Але не варто думати, що на цьому все закінчилося. Створення для обʼєкта впливу глибокої проблеми або навіть смертельної небезпеки, а потім допомога у її подоланні задля формування залежності є одним із основних методів роботи російських спецслужб, успадкованих КДБ. Чекісти, які зараз при владі у РФ використовують його і по відношенню до цілих країн. Саме так, шляхом перекриття постачання українського продовольства через основний шлях, Чорне море Кремль створив проблему. І сам запропонував її вирішення. Росія надасть певну кількість зерна та добрив безкоштовно для нужденних країн. Але за це вона має вільно торгувати своїм та вкраденим російським зерном, її «Россельхозбанку» відновлюють доступ до системи SWIFT. Ясна річ, це неприйнятні умови з боку Росії. Але РФ не здається. 

Кремль у своєму плані враховував традиційно потужні антизахідні настрої у країнах, що страждають від голоду. І свій вплив там. Взагалі Москва традиційно паразитує на образі антизахідної та антиколоніальної сили, до якої, мовляв, можуть звертатися усі, хто Заходом був ображений. Цей образ базується на здобутках ще СРСР, який як комуністична країна «очолював боротьбу з пригноблювачами Африки, Азії, Латинської Америки». Те, що сама РФ є відверто колоніальною країною, яка пригноблює та асимілює підвладні їй народи, жене їх на чужу для них війну, не грає ніякої ролі. Хоча, останнім часом і тут зʼявляються проблеми. 

Приміром президент ПАР Сиріл Рамафоса несподівано на африканському саміті у Москві у липні закликав Путіна відновити зернову угоду та просив про відкриття Чорного моря для торгівлі. Рамафоса заявив, що Африці не потрібні подарунки у вигляді невеликих обсягів безкоштовного зерна від РФ. Знову ж таки, явне занепокоєння у Кремля викликають і голосування в ООН, де Африка з питання війни в Україні перестала голосувати одноголосно за російську позицію. Тому задіяні нові методи.

Наголос робиться на інформаційній сфері. «Росспівробітництво» («Россотрудничество»), провідна російська установа, що формує позитивний імідж РФ у світі, здійснює тепер велику кампанію у країнах Глобального Півдня, колишнього СРСР та радянського блоку. Її результатом має стати формування в усіх цих країнах уявлення про РФ як країну, що забезпечує продовольчу безпеку світу, має серйозні здобутки у цій царині та надає велику допомогу нужденним країнам. 

До кінця року буде витрачено 46,6 мільйона рублів на статті та рекламу у закордонній пресі. Крім того, кампанія здійснюватиметься через YouTube, рекомендаційну систему Google Discovery та пошуковик Google. Підхід є диференційованим. Рекламу для «ближнього зарубіжжя» підрядник Россотрудничества має публікувати у Telegram та «ВКонтакті». Також планується прес-тур для 30 представників ЗМІ країн «ближнього зарубіжжя», Близького Сходу та Африки. До програми поїздки входитимуть виступи компетентних представників Росії, показ фільму про дії країни агресора у нібито сфері забезпечення продовольчої безпеки та екскурсія на підприємство продовольчої сфери. Загалом помітно, що саме це питання продовольчої безпеки сприймається у Кремлі як надважливе: Росспівробітництво з 2019 не витратила стільки грошей на інформаційні кампанії, які проводилися б у такі стислі терміни. А серед країн, де поширюватиметься реклама є Болгарія, яка є членом НАТО та навіть Ізраїль.

*  *  *

Очевидно, що Москва не відмовилася від використання контролю над продовольством та шляхами його постачання для тиску на світ. Контроль над виробництвом продовольства у глобальних масштабах, який можна встановити після завоювання України, був та залишається однією із цілей війни Росії проти України. Цинічна кампанія з формування образу РФ як «рятівника» від голодної смерті Глобального Півдня та «надійного охоронця продовольчої безпеки» є свідченням того, що Кремль і надалі намагатиметься перервати постачання продовольства з України, звинувачуючи у цьому її та Захід, і підриваючи продовольчу безпеку країн Глобального Півдня, які залежні від імпорту продовольства.

Дмитро Левусь

Джерело: "The Gaze"
"Об'єднана Україна"

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства