Послання зі шлейфом, беззуба ПАРЄ та скандали континентального звучання
Сесія ПАРЄ продемонструвала падіння впливу української делегації. Атмосфера у Європі стала скандальною з низки причин.
Президентське послання Путіна очікувалося з чималим інтересом, і російська пропаганда професійно підживлювала інтерес до нього. Власне, як і тисячі російських військових, зосереджених на українському кордоні. Проте обійшлося «малою кров’ю», на щастя, політичною: значна частина виступу була присвячена вирішенню внутрішніх проблем Росії, погрози Заходу були звичними, а обурення з приводу «замаху» на Лукашенка – технологічно продуманим. Путін продовжує показово відігравати роль «миротворця» на сході України, хоча це виконання вже виключно для внутрішнього вжитку. І заява Шойгу про повернення військ до місць постійної дислокації (зроблена в окупованому Криму) викликала більший інтерес.
Щодо Лукашенка, то зустріч російського та білоруського президентів у Москві наступного дня після президентського послання Путіна була вже п’ятою за півтора роки, і вчергове обійшлася без підведення підсумків. Можна вважати такими обіцянку Олександра Лукашенка підписати декрет, який врегулює питання керівництва країною в разі наглої смерті президента, яким себе вважає. Схоже, на ветерана пострадянської політичної сцени неабияке враження справила постановка російських та білоруських спецслужб «Замах у погребі», яку медійно підтримують та просувають щонайменше всередині Білорусі. Останній поворот – публічне зізнання підозрюваних у кращих традиціях сталінського судочинства. Чи буде восени оголошено про утворення Союзної держави – остаточно не зрозуміло, проте Білорусь вже перебуває у чіпких обіймах Кремля.
Тим часом Чехія продовжила демонстративну дипломатичну війну з Росією, не злякавшись погроз з її боку та не реагуючи на белькотіння президента Земана, який недолуго заявив про «білі плями» у справі про вибухи на складах боєприпасів у Врбетиці. Прагу підтримали Словаччина та країни Балтії, які теж вислали російських дипломатів. Очевидно, що агресивна манера поведінки РФ сприяє консолідації та активності низки членів НАТО та ЄС, хоча їхні «старші колеги» віддають перевагу більш прагматичним крокам.
Наприклад, канцлер Німеччини Ангела Меркель з трибуни ПАРЄ повідомила, що Німеччина віддає перевагу NordStream2, запевнивши, що під час особистих зустрічей критикує Путіна. Сесія ПАРЄ, яка і цього разу пройшла у гібридному режимі, знайшла можливості для проведення термінових дебатів про Алєксєя Навального (представники РФ заявили, що не виконуватимуть жодних резолюцій про нього), проте практично не відреагувала на маневри російських військ навколо України. Заява країн, що входять до неформальної групи «Балтік+» - краще, ніж нічого, проте з 2014 року ПАРЄ була одним з майданчиків міжнародної протидії російській гібридній навалі.
Виступила на сесії ПАРЄ і президент Молдови Мая Санду, яка висловила готовність до діалогу з РФ. Молдова навіть отримала минулого тижня партію вакцини SputnikV. Проте тамтешній парламент вирішив звільнити голову Конституційного Суду Домніку Маноле та звинуватити КС в узурпації влади. Модератором цих дій є експрезидент та лідер соціалістів Ігор Додон. Натомість Санду та її прихильники вважають неконституційними дії парламенту, їх підтримує у цьому світова спільнота. Проведення дострокових парламентських виборів у Молдові поступово стає єдиним рецептом виходу з тривалої політичної кризи.
Євген МАГДА, Інститут світової політики
