Трамп і НАТО. Початок кінця США як наддержави?
Вже не перший місяць поспіль у ЗМІ США триває передвиборчий медійний проєкт «If Trump Wins», всі матеріали якого є своєрідними «прогнозами» того, якою може бути зовнішня та внутрішня політика Білого Дому за умови обрання Дональда Трампа на другий президентський термін.
Щодо внутрішньої політики експерти-прогнозисти демонструють іноді полярність думок. Що й не дивно, бо, наприклад, майже всі економічні прогнози щодо дій чинного Президента США Джо Байдена виявились неактуальними, оскільки він фактично підтримав все те, що робив Трамп, намагаючись «знову зробити Америку великою». Зокрема, кроки щодо підтримки розвитку внутрішнього виробничого кластеру, боротьби з інфляцією та безробіттям тощо.
Щодо зовнішньої політики, то у цій сфері майже всі прогнози збігаються в тому, що Трамп розпочне процес скорочення видатків на безпекові проєкти, які безпосередньо не належать до сфери оборони США. Зокрема, пророкують можливий вихід США з НАТО, спираючись на погрозу Трампа, висловлену в далекому вже 2018, про те, що «європейські конфлікти не варті життів американців. Відмова від Європи заощадить цій країні мільйони доларів щорічно».
КАНДИДАТ ТРАМП І ПРЕЗИДЕНТ ТРАМП – ЦЕ ДВА РІЗНИХ ТРАМПА
Наступні президентські вибори в США відбудуться в листопаді 2024. Зважаючи на те, що Трамп і Байден йдуть нога в ногу в опитуваннях громадської думки, перемога Трампа видається цілком імовірною. Проте будь-які припущення щодо обов’язковості реалізації передвиборчих гасел кожною з команд, що республіканців, що демократів, є безпідставним. Реалізують політичні інтереси та інтереси спонсорів партій та великих й організованих груп виборців.
Вибори в США не обмежуються і не закінчуються президентськими. Ротації в парламенті і боротьба за ситуативну перевагу між двома найпотужнішими політичними силами Сполучених Штатів йдуть чи не кожні два роки. Тому що кожні два роки третина Сенату змінюється через механізм ротаційних виборів. І американський істеблішмент вибудував достатньо надійну систему важелів та противаг, які не дозволяють президентові вдаватися до неузгоджених та карколомних кроків, здатних суттєво змінити баланс сил як у внутрішній, так і у зовнішній політиці.
Те, що було актуально для 2018, для 2024 – вже сива давнина. Окрім того, інституційно і, можливо, політично, вихід із НАТО може бути складним для Трампа. Щойно він оголосить про свої наміри, в США може розпочатися конституційна криза. Бо за Конституцією США для укладення договорів Держдепу потрібне схвалення Сенату, але в Конституції нічого не сказано про схвалення парламентом виходу з договорів. Окрім того, можлива ще й урядова криза, бо широке коло людей – колишні головнокомандувачі родів військ, колишні голови Об'єднаного комітету начальників штабів, колишні президенти США тощо – напевно об'єднаються, щоб виступити на захист НАТО, і дуже голосно.
І це ще не все. Трамп активно просуває свою програму «Make America Great Again» вже впродовж третіх президентських перегонів (другі, нагадаю, він програв чинному Президенту США Джо Байдену). Ця програма, окрім економічних та соціальних чинників, містить і безпековий складник. Вихід із НАТО чи просто неготовність виконувати свої союзницькі зобов’язання щодо європейських країн – це скорочення понад 70 000 американських військовослужбовців і їхньої тактичної ядерної зброї, яка зараз базується в Європі.
Скорочення армії та видатків на неї, повернення до США десятків тисяч демотивованих ексвійськових – це велика соціальна проблема, яку доведеться вирішувати. Також постає питання: а що робити із тактичною ядерною зброєю, яка є на базах США в Європі? Утилізувати? – то скільки це коштуватиме для бюджету США? Залишати союзникам? – то який механізм передачі зброї? Водночас і утилізація, і передача тактичної ядерної зброї союзникам означатиме скорочення цього виду озброєнь у США та надання переваги Росії. Повернення її в США? – то яким коштом, де вона зберігатиметься, хто за це відповідатиме?
Відповідей на ці питання немає, але за кожним питанням постає політична опозиція щодо ухваленого рішення, яке веде до конституційної та урядової кризи, про яку згадувалось вище, а до них можуть приєднатися ще й внутрішньополітична і внутрішньопартійна кризи. І це лише вершина айсбергу проблем, які спіткають США через вихід з НАТО. Що точно не піде на користь програмі Трампа зі збільшення величності країни. Тому варто розуміти, що кандидат Трамп і президент Трамп – це різні за поведінкою політики.
НАТО – ІНСТРУМЕНТ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ США
Також варто зазначити, що НАТО як система колективної безпеки забезпечує лідерство Сполучених Штатів як у Європі, так і в світі загалом. Тобто вихід із Альянсу підірве всі інші союзницькі відносини з партнерами та країнами поза блоком. Тому технологія виходу США з НАТО використовувалася Трампом лише для того, щоб європейські держави збільшували витрати на військовий сегмент до 5% від своїх бюджетів.
Нагадаємо, що союзницькі відносини – це не лише питання співробітництва у військовій сфері. Це спільні торговельні, наукові та науково-технічні програми. Це питання стандартизації в різних галузях, насамперед у сфері державного управління та адміністрування і у сфері права.
Також можливий вихід США з НАТО позначиться на безпековій ситуації в усіх регіонах світу, а не лише в Європі. Як тільки Трамп чітко дасть зрозуміти, що США йде на розрив відносин із блоком, усі інші безпекові альянси Америки також будуть під загрозою. Тайвань, Південна Корея, Японія і навіть Ізраїль вважатимуть, що вони більше не можуть розраховувати на автоматичну підтримку США. Тобто Сполучені Штати отримують статус ненадійного союзника. А це призведе до того, що всі їхні партнери почнуть страхувати ризики. Частина країн Європи може пристати на шлях колаборації з Росією. Частина країн переорієнтується на більш щільне співробітництво з Китаєм. Як наслідок, американський економічний вплив також зменшуватиметься. Торгові угоди та фінансові домовленості зміняться, що вплине на американські компанії та, зрештою, на економіку США.
Вихід із НАТО може стати початком кінця США як наддержави. І ті видатки, які зараз йдуть на підтримку цього статусу з американського бюджету, є окупними саме через можливість впливати на світову економіку та політику, використовуючи Альянс як інструмент цього впливу. Трамп як політик не може цього не розуміти. Тому змінювати існуючий Status Quo не в його інтересах та не в інтересах США.
Антон Кучухідзе
Джерело: "The Gaze"
"Об'єднана Україна"
реклама