Чому ЄС не вводить транскордонний податок на російський «нафтовий слід»
Чому ЄС може рішуче впроваджувати європейський транскордонний податок на вуглецеві викиди для розвиткових країн, зокрема для Китаю, і водночас не вводить європейський транскордонний податок на російський «нафтовий слід» у структурі імпортованих товарів?
Почнемо з того, що «хочуть» запровадити.
Європейський транскордонний податок на вуглецеві викиди для імпортерів, за визначенням російських аналітиків, впливатиме, зокрема, і на Росію, навіть попри зведені до мінімуму торгові відносини з Європою.
Навіть більше, відповідаючи на ці європейські нововведення, і інші країни світу будуть вводити свої вуглецеві податки, тобто втрати російських експортерів зростатимуть. Тому навіть в Росії планують вводити податки на вуглецевий слід для отримання необхідної компенсації і декарбонізації всередині країни.
Матчастина: з 1 жовтня 2023 року в Євросоюзі почав діяти механізм прикордонного коригування вуглецевих викидів (CBAM).
На першому етапі він зобов'язує імпортерів деяких видів продукції до ЄС щокварталу звітувати про вуглецевий слід у структурі своїх товарів. А з 2026 року експортери до ЄС мають платити за викиди, що утворилися під час виробництва товарів, через купівлю спеціальних сертифікатів.
А тепер перейдімо до другої частини питання.
Випилювання РФ зі світової економіки – це нереалістична перспектива. Варто чекати лише на її «випилювання» із системних взаємозв'язків із колективним Заходом. Енергетичний дисбаланс в Азії ще довго формуватиме лазівки для обходу санкцій.
Повне усунення РФ зі світового ринку нафти – це ціна на барель по 150–200 доларів і глобальна інфляція.
ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ ДЛЯ ЗМЕНШЕННЯ НАФТОВИХ ДОХОДІВ РОСІЇ
Ідею із запровадженням податку на продаж російських нафти і газу, так само, як і модель максимальної ціни, важко реалізувати на практиці – треба мати нормативний вплив на багато ринків. Але можна було б запровадити визначення російського нафтового та газового слідів у товарах (наприклад, китайських та індійських), що реалізуються на ринках США та ЄС. За аналогією з програмою оподаткування вуглецевого сліду в рамках «Зеленого курсу» ЄС. Наприклад, 30 доларів з однієї умовної тонни нафтового еквівалента (а гроші перераховувати до спецфонду – на відновлення України).
Реалізується ця ідея дуже легко і відбиває у китайців та індусів бажання «полювати» за дешевою російською нафтою… Зрозуміло, що це потребуватиме якнайшвидшого переходу на відновлювані джерела енергії, розвитку ядерної енергетики, збільшення видобутку, де це можливо, а також підвищення енергоефективності. Методологія розрахунку податку має бути подібною до аналогічних напрацювань щодо вуглецевого сліду.
Міжнародна організація із стандартизації розробила модель ISO 14040:2006), на базі якої був сформульований відповідний стандарт «Оцінювання життєвого циклу товару», який визначає вплив тієї чи іншої продукції на довкілля. Саме такий стандарт і методологію оцінювання необхідно розробити і для товарів з російським «енергетичним слідом».
Якщо розраховувати вуглецевий слід в структурі експорту та імпорту, то серед лідерів з «експорту вуглецю» у готовій продукції та сировині опиняться такі країни, як Китай та Індія. Зате, наприклад, у Німеччині, США, Японії, Італії, Франції і Великій Британії «імпорт вуглецю» в структурі купівлі ними товарів і послуг значно перевершує експорт.
Справа в тому, що всю брудну роботу з видобутку сировини і виготовлення напівфабрикатів за них роблять країни, що розвиваються, які перебувають «вгорі за течією» глобальних ланцюжків доданої вартості. Водночас розвинені країни, які стоять на фініші випуску готових товарів, можуть дозволити собі бути «чистими».
Аналогічна ситуація буде і з російським «енергетичним слідом» у собівартості товарів – цей податок заплатять переважно виробники з Індії та Китаю, які є наразі найбільшими споживачами російської нафти та газу. Вказаний вище збір буде спонукати китайських та індійських виробників шукати альтернативні джерела постачання енергоресурсів та поступово відмовлятись від російських нафти та природного газу.
Це новаторський санкційний підхід, який допомагає оцінити та відслідкувати споживання російських енергоресурсів на міжнародному рівні, спрямований на зниження глобальної залежності від них, а також зменшення прибутків Росії, які вона використовує для продовження агресії проти України.
Україна може ініціювати обговорення проблеми залежності від російських енергоресурсів на рівні міжнародних організацій, щоб розвинути багатосторонні підходи до вирішення енергетичної кризи. Зокрема, ініціювати розроблення програм підтримки країн, що скорочують споживання російських енергоресурсів. Україна може також анонсувати міжнародну програму підтримки тих країн, які вживають необхідні заходи для скорочення залежності від російських енергетичних ресурсів, зокрема через фінансові стимули, технологічну підтримку, обмін експертизою.
То чому ЄС готова ввести податок на «вуглецевий слід» і не хоче запроваджувати податок на російський «нафтовий слід»?
Відповідь слід шукати в павутинні геополітики.
Автори:
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама