Яку роль відіграватиме в Криму «духівник Путіна»

Рішення синоду Російської православної церкви – а фактично самого патріарха Кирила – призначити новим главою Кримської митрополії митрополита Тихона (Шевкунова) поставило крапку ще в одній «тихій» анексії – анексії однієї з митрополій Української православної церкви Московського патріархату на території України, яку окупувала Росія.

Спочатку, після 2014 року, патріарх Кирило ще був обережним. Він навіть не прийшов на засідання російського парламенту, де було оголошено про приєднання Криму. І територію УПЦ МП змінювати теж не поспішав, Кримська митрополія номінально залишалася частиною УПЦ МП, хоча фактично, звісно ж, нею керували не з Києва, а з Москви.

Однак після початку Великої війни патріарх, очевидно, вирішив, що він нічим не гірший за російського президента, – і став «відкушувати» від УПЦ Московського патріархату одну митрополію за іншою, не усвідомлюючи всієї двозначності своїх дій: від церкви, яку в Москві вважають невід'ємною частиною РПЦ, від'єднуються митрополії тієї ж РПЦ!

Проте, впевнений, це та сама анексія і є! Колишнього кримського митрополита Лазаря (Швеця) призначив на посаду синод УПЦ МП, він був уродженцем України. А митрополит Тихон (Шевкунов) – уродженець Росії, якого, по суті, призначили церковним гауляйтером в іншу країну.

Сам митрополит Тихон у зверненні до парафіян Псковсько-Печерського монастиря – до Криму він був псковським архиєреєм – вже порівняв своє призначення з посиланням на Колиму. Але Тихон, думаю, лукавить. Уся річ в тому, що, на відміну від багатьох інших церковників, Тихон – справжній, гадаю, «політичний» митрополит, мабуть, єдиний, хто може як такий скласти конкуренцію самому патріархові Кирилу. Чутки про те, що Тихон є чи не особистим духівником президента РФ Володимира Путіна, ходять давно, хоча ніколи не були підтверджені. Але президент РФ і митрополит добре знайомі, відомі і зв'язки Тихона у колах російської політичної та підприємницької еліт.

Тихон – один із найбільш видаваних авторів у Росії, автор фільмів і телевізійних програм. Дослідник РПЦ Сергій Чапнін вважає, що після призначення псковським митрополитом саме Тихон, а не губернатор Михайло Ведерніков став головною фігурою в регіоні та лобістом його інтересів у Москві. Тихон займався реконструкцією Печор, сприяв відкриттю там філії Російського музею, рекламі Псковщини та щедрим дотаціям. У Печори до Тихона приїжджали депутати, міністри, пропагандисти і навіть Путін.

Саме тому цікаво, яку роль тепер Тихон відіграватиме у Криму. Митрополит Лазар був типовим пострадянським церковником, який волів не сваритися з владою та існувати у світі власної інституції. Тихон – зовсім інша людина. Для нього церква – інструмент політичного та суспільного впливу. Новий кримський митрополит – перший призначений із Москви за останні десятиліття. І його вплив у російській столиці важко порівняти із впливом кримських чиновників – Аксьонова, Константинова чи Развожаєва. Коли владика Тихон познайомився з Володимиром Путіним, Сергій Аксьонов був дрібним «підприємцем», як свідчать розслідувачі, стверджують опоненти та пишуть ЗМІ, на прізвисько «Гоблін», Володимир Константинов був директором маловідомої кримської будівельної фірми, а Михайло Развожаєв – студентом у Красноярську. Тож навряд чи тут може бути конкуренція.

Відомо, що Путін допомагає встановити контроль за кримським бізнесом своїм близьким соратникам. Не виключено, що тепер він вирішив передати реальний контроль над самим півостровом своєму чи то реальному, чи то уявному духівникові. Аксьонову та іншим представникам кримської «еліти» доведеться або поборотися з Тихоном за вплив – з дуже небезпечними для себе наслідками, або змиритися з новим куратором у рясі й погодитися з роллю, яку відігравав при Тихоні псковський губернатор: роллю «хлопчиків на побігеньках» при амбітному Путінському митрополиті.

Віталій Портников

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства