На Близькому Сході знову запахло війною
Два ракетних есмінці військово-морських сил США вчора подолали Ормузьку протоку і увійшли в Перську затоку, повідомляється на сайті військово-морського інституту США. «…без перешкод з боку військово-морських сил корпусу вартових Ісламської Революції (IRGCN), відповідальних за прибережну оборону і операції Ірану в Ормузькій протоці, підтвердили представники оборони", - йдеться у повідомленні.
Ще рік тому, виходячи з «Ядерної угоди», США висунули Ірану 12 вимог щодо його зовнішньої політики та військових програм, і нині обіцяють домогтися їх виконання за будь-яку ціну. Трамп погрожує санкціями будь-якій компанії, що візьметься транспортувати іранську нафту. Натомість Іран обіцяє ні за що не поступитися, проводить демонстративне випробування ракет та погрожує перекрити маршрути для третини нафтових танкерів світу. Чи говорять лідери держав уголос те, що збираються робити насправді? До того ж у США наступного року – президентські вибори…
Що сталося...
Іран офіційно припинив дотримуватися деяких зобов'язання ядерної угоди, підписаної у Відні 14 липня 2015 р. між Іраном, Євросоюзом, п'ятьма постійними членами Ради Безпеки ООН, а також Німеччиною. Згідно з умовами т.зв. «Спільного всеосяжного плану дій» (офіційна назва угоди. – Ред), Тегерану дозволено виробляти не більше 300 кілограмів низькозбагаченого урану і близько 130 тонн важкої води. А тепер, за словами представника іранського атомного агентства, Тегеран не буде дотримуватися обмежень у виробництві низькозбагаченого урану і важкої води.
Крім того, Тегеран попередив, що якщо світові держави протягом 60 днів не зроблять кроків для захисту іранської економіки від американських санкцій, то Іран відмовиться ще від кількох своїх зобов’язань і почне збагачувати уран до більш високого рівня, ніж 3,67 відсотка, як за угодою (до укладення угоди Тегеран збагачував уран до 20 відсотків. – Ред).
Євросоюз і глави МЗС ФРН, Франції і Великобританії заявили, що вони як і раніше прихильні договору з Іраном, проте ультиматуми від Тегерана до уваги не братимуть.
Що передувало...
2015 року Іран, Євросоюз і зазначені країни досягли угоди щодо іранської ядерної програми в обмін на скасування санкцій. Але в жовтні 2017 року президент США Дональд Трамп заявив, що угода не відповідає інтересам США. Американський президент заявив, що США мають у своєму розпорядженні докази того, що Іран продовжує розробку ядерної зброї. 8 травня 2018 року Трамп оголосив про вихід США з угоди, а також анонсував відновлення санкцій проти Тегерана.
21 травня держсекретар США Майк Помпео озвучив вимоги до Ірану. Вашингтон, з одного боку, погрожував безпрецедентним економічним тиском, дедалі боліснішими санкціями, полюванням на членів підконтрольної Ірану організації «Хізбалла» по всьому світу, а також боротьбою з іранською кіберзлочинністю («У Ірану більше ніколи не буде домінування на Близькому Сході»); але водночас, якщо Іран піде на співпрацю, запевняв, що готовий допомогти іранській економіці.
Зокрема, вимоги були такі:
- п’ять - у сфері ракетно-ядерних озброєнь: припинити збагачення урану та відмова від вироблення плутонію; надати інспекторам Міжнародного агентства з атомної енергії повний доступ до своїх військових об'єктів; припинити ядерну програму; припинити поширення балістичних ракет; припинити програму розробки носіїв ядерної зброї;
- шість - у сфері зовнішньої політики: припинити погрожувати Ізраїлю і вести проти нього ворожі дії; вивести всі іранські військові сили з Сирії; не підтримувати хуситів у Ємені; припинити підтримувати терористичні угруповання на Близькому Сході; визнати суверенітет Іраку; припинити підтримувати талібів в Афганістані (Зауважимо, що все це приблизно те саме, що вимагати від Росії припинити поширення «русского мира» та підтримку «народних республік» в сусідніх країнах – тож з цього погляду ситуації схожі);
- і ще одна – звільнити американських громадян, що перебувають в Ірані в ув’язненні.
6 серпня Трамп підписав указ про відновлення санкцій, причому в два етапи - один наступав одразу, другий в листопаді - тим самим Ірану пропонувалося погодитися на співпрацю. Але настав листопад - і Вашингтон зажадав від усіх країн, крім Китаю, Індії, Японії, Південної Кореї, Тайваню, Туреччини, Греції та Італії, припинити купувати іранську нафту під загрозою штрафних заходів для компаній-закупівельників. Виняток для вісьмох перелічених мав діяти 180 днів – і ось на початку травня ці півроку закінчилися....
...Тепер питання стоїть: санкції чи війна
У травні офіційний Вашингтон запровадив секторальні санкції проти металургійного виробництва Ірану, яке вважається найбільш прибутковим для країни після продажів нафтопродуктів.
"…підписую указ про запровадження санкцій проти виробництва Іраном заліза, сталі, алюмінію та міді – найбільших джерел експортних доходів, не пов'язаних з нафтою", - наголосив президент США і водночас підкреслив, що Тегеран "може очікувати й подальших дій, якщо принципово не змінить своєї поведінки", нагадавши про ті 12 умов, які мають стати основою для нової мирної домовленості з Іраном.
"Я з нетерпінням чекаю зустрічі з лідерами Ірану, щоби створити нову угоду і, що дуже важливо, вжити заходів, щоб дати Ірану майбутнє, якого він заслуговує", - підсумував Трамп.
Ні Вашингтон, ні Тегеран не хочуть доводити напружені відносини до воєнного конфлікту, повідомляє ВВС.
Про це заявив Майк Помпео: "Останніми тижнями Ісламська Республіка Іран здійснила серію загрозливих дій та заяв. Реакція Сполучених Штатів, наших партнерів і союзників була чіткою: ми не прагнемо війни. Але те, що впродовж 40 років Іран убивав американських солдат, здійснював напади на американські об'єкти і брав у полон американських заручників, є постійним нагадуванням, що ми повинні захищати себе", - підкреслив глава Держдепу.
Верховний лідер Ірану аятолла Алі Хаменеї у свою чергу запевнив, що Тегеран не хоче війни із США.
Тим часом ще минулого тижня США розмістили військові кораблі та літаки у Перській затоці, а також анонсували розгортання на Близькому Сході додаткових ракетних систем "Patriot". За даними американської розвідки, Іран здійснює переміщення балістичних ракет малого радіусу дії, а також крилатих ракет, розміщених на борту своїх кораблів у Перській затоці. Авіаносець "Авраам Лінкольн", розгорнутий недавно за наказом Трампа на Близькому Сході в якості попередження для Ірану, пройшов через Суецький канал і зайшов у Червоне море. Згодом до нього приєднався USS Arlington, здатний перевозити машини-амфібії і літаки.
Натомість представник Корпусу вартових ісламської революції заявив, що присутність американських бомбардувальників і авіаносця "Авраам Лінкольн" у Перській затоці не є загрозою для Тегерана, передає DW. "Авіаносець, що має не менше 40-50 літаків та шість тисяч військових, був для нас серйозною загрозою в минулому, але зараз загрози перетворилися на можливості, - сказав голова підрозділу повітряних сил КВІР Аміралі Хаджизаде… - якщо зроблять крок, ми уразимо їх прямо у голову".
Вузьке місце, в прямому і фігуральному сенсі - Ормузька протока
У разі посилення санкцій Іран може заблокувати постачання нафти з Перської затоки та погрожує виходом з ядерної угоди, повідомляє Middle East Monitor.
«Ми не маємо наміру закривати Ормузьку протоку, якщо військові дії не досягнуть такого рівня, на якому цього не можна уникнути... Якщо наша нафта не зможе проходити Ормузькою протокою, нафтопродукти інших держав також не проходитимуть нею», - цитує видання начальника генерального штабу Ірану Мохаммед Багері.
Такі заяви були і раніше, зокрема, в липні та грудні минулого року.
Бахрейн, Катар і Кувейт можуть поставляти нафту на експорт тільки через цю протоку, інших виходів до моря у них немає. Через неї також йдуть танкери Саудівської Аравії, ОАЕ та Іраку. Всього через Ормузьку протоку проходить близько 30 відсотків всієї експортованої в світі сирої нафти, значна її частина надходить в Китай, Японію, Індію, Південну Корею і Сінгапур.
Протока вузька - перекрити її легко. Але такий сценарій розвитку подій все ж малоймовірний, адже в цьому випадку Іран ризикує налаштувати проти себе не тільки США, але й інші нафтовидобувні країни регіону.
Саудівська Аравія завдасть удару по Ірану, якщо той заблокує Ормузьку протоку, заявив міністр енергетики Саудівської Аравії Ібрагім аль Муханна після однієї з попередніх таких заяв Ірану.
“Якщо Іран спробує перекрити Баб-аль-Мандебську протоку, певен, йому доведеться протистояти міжнародній коаліції, рішуче налаштованій завадити цьому. До цієї коаліції увійдуть й усі види ЗС Ізраїля”, - сказав прем'єр-міністр Ізраїля торік під час військового параду у Хайфі.
Чого хоче Євросоюз
Як і у випадку з Росією – хоче, щоб проблема вирішилася «якось сама». Високий Представник ЄС Федеріка Могеріні та керівники МЗС Франції, ФРН та Великої Британії висловили занепокоєння рішенням Ірану зменшити обсяг зобов’язань за так званим Спільним всеохоплюючим планом дій («Ядерною угодою» 2015 року. – Ред.), йдеться на сайті Служби зовнішніх дій ЄС.
Водночас підтвердили «наші тверді зобов’язання за угодою, включаючи скасування санкцій, на користь народу Ірану. У цьому зв’язку, ми висловлюємо жаль з приводу поновлення санкцій з боку Сполучених Штатів після їх виходу з угоди» - йдеться у заяві.
Водночас міністри заявили, що не сприймають жодних ультиматумів з боку Ірану.
А ще - підтвердили намір розвивати "законні торговельні відносини з Іраном з використанням багатоцільової програми INSTEX" (Instrument in Support of Trade Exchanges), запровадженої Євросоюзом у лютому цього року, щоб обходити антиіранські санкції США.
Чого хоче Ізраїль
Ізраїль не дозволить Ірану отримати ядерну зброю у світлі недавньої відмови Тегерана від виконання деяких зобов'язань в рамках ядерної угоди, заявив прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу, повідомляє Jerusalem Post.
«Сьогодні вранці... я дізнався, що Іран має намір продовжити свою ядерну програму. Ми не дозволимо Ірану отримати ядерну зброю», - сказав він.
Для Ізраїлю питання ядерної зброї в сусідніх країнах – аж ніяк не теоретичне. У 1981 році ізраїльські літаки знищили ядерний реактор в Іраку, у 2007-му – в Сирії. У країні діє неписана, але й не таємна «доктрина Бегіна», яка передбачає в питаннях ядерної безпеки превентивні дії, щоб відвернути не тільки наявність такої зброї у вороже налаштованих сусідів, а навіть саму можливість її створення. Нетаньягу та ізраїльські міністри неодноразово називали ядерний Іран, або навіть ядерно-здатний Іран, неприйнятною і екзистенціальною загрозою для Ізраїлю.
Уряд Ізраїлю готовий дозволити США та Європі впроваджувати економічні санкції та проводити дипломатичні рішення, водночас виконуючи таємні операції, аж до комп'ютерних вірусів і ліквідації фахівців, що працюють над створенням зброї.
Яка нитка в цьому клубку головна для США?
Якої мети тут важливіше досягти Сполученим Штатам? Усунути загрозу створення ядерної та ракетної зброї (нагадаємо: тут є п’ять ультимативних вимог до Ірану)? Чи зупинити активність Ірану в регіоні? Чи головною є мета, яка не називається вголос - створивши економічні проблеми для влади Ірану, добитися зміни політичного режиму?
Адже Іран - не моноліт. До встановлення теократичної влади в 1979 році країна мала міцні світські традиції. «Зелена революція» після президентських виборів 2009 року, парламентські вибори 2016 року показали, що ліберально-демократичний спектр в іранській політиці існує, але сильно придушений самою структурою влади та виборчого законодавства. У нинішньому парламенті реформаторське крило навіть має більшість, а парламентарії від столиці – всі тридцять – представляють саме його. Натомість економічні негаразди в країні спричинили серйозні протести в січні минулого року – ще до будь-яких санкцій. Розпочавшись як соціальні протести проти підвищення цін і високого безробіття, демонстрації швидко набули політичного характеру, зокрема і проти витрат на агресивну зовнішню політику.
Зміна жорстко-теократичного режиму на хоча б помірковано-консервативний, хоча б за зразком нинішньої Туреччини – вплинула б одразу і на решту питань.
До того ж у Трампа наступного року перевибори. Йому придався б гучний міжнародний успіх – а зміни в Ірані співставні за геополітичним значенням хіба що з усуненням режиму Путіна в Росії.
Олександр Волинський, Київ
