Євроінтеграція України: що далі?

Брюссель уже давно перетворився у справжню європейську столицю. І не лише тому, що в цьому місті розташовані штаб-квартира Європейського Союзу, до складу якого входять 28 країн-членів, і штаб-квартира Організації Північно-Атлантичного договору (НАТО, 29 країн-членів). Природньо, що, відповідно до регламенту їхньої діяльності, в Брюсселі збираються лідери європейських країн, включаючи президентів, глав урядів, міністрів закордонних справ, інших державних високопосадовців, для обговорення нагальних питань загальноєвропейської проблематики і вироблення спільних підходів для їх вирішення.

Брюссель став європейською столицею ще й тому, що він перетворився у справжній майданчик публічної дипломатії, місце політичних перемовин представників різних країн, у тому числі й України, з широкого кола політичних, безпекових, економічних, енергетичних, правових і культурних питань. В Брюсселі діють численні міжнародні неурядові і громадські об’єднання і організації, які, зі свого боку, також долучаються до аналізу і обговорення ситуації на європейському континенті з метою кращого розуміння  процесів, які відбуваються в окремих його країнах, витоків, причин і наслідків політичних кроків тих чи інших держав і вироблення відповідних порад і рекомендацій тим країнам Європи, які хочуть їх почути і ними скористатися. Можна з упевненістю сказати, що політичне життя в Брюсселі вирує щоденно, вдень і вночі, не вщухаючи ні на мить.

От і днями в столиці Бельгії відбулася чергова зустріч глав держав і урядів країн-членів Європейського Союзу, у ході якої обговорювалися гострі питання, які сьогодні турбують держави Європи: вихід Великої Британії з ЄС (т.з. Брекзит), внутрішня безпека країн-членів, включаючи захист від кібератак, безпека майбутніх європейських виборів та міграційна криза на континенті. А паралельно з цими зустрічами грандів європейської та азійської політики, у ході яких можна було побачити багато знайомих, малознайомих і зовсім незнайомих облич, одна з численних діючих у Брюсселі громадських організацій «Європейський голос» (Vocaleurope) за сприяння групи депутатів Європарламенту організувала дискусійну панель на тему: «Євроатлантична інтеграція України до Європейського Союзу і НАТО: що далі?» (“Ukraine”s euroatlantic integration to EU and NATO: what”s next?”). Серед панелістів привертали увагу своєю присутністю і виступами експерти-українознавці Ебубекір Ишік (Ebubekir Isik), аналітик з політичних питань «Європейського голосу», Майкл Емерсон (Міchael Emerson), колишній посол Швеції в Росії, який, за його словами, висловленими у ході неформальної розмови з ним, понад 20 разів відвідав Україну і брав участь у Помаранчевому Майдані і Революції Гідності, Олена Карбоу (Olena Carbou), директор офісу зв’язків з українськими дослідницькими центрами, і Бруно Лете (Bruno Lete), експерт Брюссельського представництва Німецького фонду Маршалла.

У ході проведення дискусійної панелі виступив також Анрі Малоссе (Henri Malosse), почесний голова «Європейського голосу», а також автор цих нотаток. Жаль, що на панелі, на якій обговорювалися такі важливі для нашої держави питання, як інтеграція України до Європейського Союзу і Організації Північно-Атлантичного договору, не було представників державних дипломатичних інституцій, акредитованих при ЄС і НАТО.

В цілому доповідачі і учасники дискусійної панелі продемонстрували непогану обізнаність  з внутрішньополітичною ситуацією в Україні та її зовнішньополітичними кроками, спрямованими на  боротьбу з російською агресією в Криму та на Донбасі, заявами і практичними кроками керівників держави щодо намірів добиватися повноправного членства в Європейському Союзі і НАТО. Наголошувалося на тому, що Україна заслуговує на чітку перспективу членства в ЄС і Альянсі і, судячи із постійних і неодноразових заяв високих представників цих інституцій, двері до них залишаються відкритими, а часові рамки для рішучих кроків у цьому напрямі має визначати самостійно саме наша держава. Для неї є необов’язковим як включення відповідних положень до Конституції України, так і проведення референдуму (референдумів) з питань майбутнього членства в ЄС і НАТО.

Здійснення таких кроків є внутрішньою українською справою. Учасниками дискусії наводилися різні статистичні дані стосовно підтримки населенням країни її євроатлантичних устремлінь. Все ж, базуючись на них,  вони відзначали послаблення роз’яснювальної роботи державними органами і громадськими організаціями серед українського загалу. Натомість противники вступу України до ЄС і НАТО стали проводити агресивну контрпропаганду і дезінформаційні заходи, зокрема у південних і східних регіонах держави.

На цьому фоні нині найголовнішим завданням для України, наголошували учасники панелі, є швидка і практична реалізація проголошених реформ у різних галузях, доведення їх до логічного завершення, виконання взятих на себе відповідних зобов’язань, оскільки визнання євроатлантичних прагнень України з боку Європейського Союзу і Альянсу не означає, що українська сторона може зупинитися на стадії очікування певних позитивних для неї кроків від своїх європейських партнерів. Зазначалося, що з-понад 2000 конкретних зобов’язань перед ЄС, які добровільно взяла на себе наша держава, на сьогодні виконано трохи більше 100. У зв’язку з цим, на думку окремих учасників дискусії, Європейський Союз  має більш щільно співпрацювати з Україною, доводячи їй необхідність не зупинятися на досягнутому.

Проголосивши курс на євроатлантичну інтеграцію, Україна взяла на себе зобов’язання забезпечити верховенство права, поважати права людини і дотримуватися в країні свободи слова. Проте, як наголошувала частина виступаючих, у них є низка запитань до українських владних структур. Зокрема, вони цікавилися причинами тиску на діяльність окремих засобів масової інформації та процедурою подальших дій, спрямованих на позбавлення їх можливостей вільного виходу в ефір. Цікавили їх також майбутні вибори президента України і депутатів Верховної Ради України з точки зору внесення змін до законодавства щодо процедури виборів останніх та можливого впливу на євроатлантичний курс держави тих політичних сил, які сьогодні приховують за словесною еквілібристикою свої справжні наміри. Було привернуто увагу до двох випадків викрадення турецькими спецслужбами громадян Туреччини за надуманими звинуваченнями їх у нібито терористичній діяльності. Це свідчить про порушення прав іноземних громадян, які тривалий час на законних підставах проживають в Україні. На думку окремих учасників дискусії, боротьба з корупцією в нашій державі ведеться малоефективно, в ній нерідко переважають вибіркові підходи.

В цілому панельна дискусія, проведена в Брюсселі, показала, що в Європейських міждержавних і громадських структурах уважно стежать за перебігом політичних подій в нашій державі, її зовнішньополітичними кроками. Демонструючи підтримку проголошеним євроатлантичним устремлінням України, європейські партнери очікують від української сторони більш рішучих і послідовних практичних кроків, спрямованих на боротьбу з корупцією, пришвидчення проголошених реформ, реального утвердження в судовій і правоохоронній діяльності принципів верховенства права, неухильного дотримання прав людини, у тому числі й іноземних громадян, які на законних підставах перебувають на території України, відданості і подальшого практичного забезпечення свободи слова. Відповідаючи на запитання, винесене у заголовок панельної дискусії (…що далі?), її учасники дійшли висновку, що подальше просування нашої держави по шляху євроатлантичної інтеграції до Європейського Союзу і Організації Північно-атлантичного договору, аж до набуття повноправного членства в них, насамперед залежить від зусиль, дій і практичних кроків самої України.

Ігор Турянський

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства