Українська держава входить до числа найстаріших держав Європи

Сучасні політико-ідеологічні процеси, насамперед інформаційна і військова агресія РФ проти України, загострили дискусію про історію формування української державності. Багато істориків колись і тепер посилаються лише на “Повість минулих літ” (Повість временних літ) – перше літописне зведення княжої давньоукраїнської держави Русь, укладене Нестором Літописцем у Києві в ХІ – на початку ХІІ ст. У цьому документі під 852 роком зафіксовано повідомлення: “В літо 6360 (852), індикта 15, коли почав царювати Михайло, почала називатися Руська земля”.

Новітні дослідники Львівського національного університету ім. І.Франка, зокрема доктор юридичних наук, професор Ігор Бойко у статті “До питання про заснування Української держави” та кандидат історичних наук, доцент Ольга Щодра у науковій розвідці “Коли і де виникла Русь: проблеми початкового етапу формування Української державности”, які опубліковані у Віснику Наукового Товариства імені Шевченка (2017, число 58), залучивши зарубіжні джерела (візантійські, арабські та західноєвропейські), обґрунтували, що Русь (Київська Русь) уже була відома на міжнародній арені 838 року.

Доцент Ольга Щодра та професор Ігор Бойко привернули увагу до багатьох джерел. Серед них такі. Арабський автор Ібн Хардад-бех у праці “Книга шляхів і країн”, написаній не пізніше 840 р., розповідав про участь русів у міжнародній торгівлі. Він, зокрема, зазначав, що руси доставляли хутра у Візантію і платили за це десятину імператорові та в арабські країни через Хазарію, за що сплачували десятину хозарському володарю. Автор фракської (Бертинської) хроніки єпископ Пруденцій повідомляв, що після відвідин посольством русів Візантії у 838 р., метою якого могло бути укладення з імперією торговельної угоди, наступного, 839 року, руські посли прибули в Інгельгейм до короля франків Людовіка Благочестивого.

“Баварський географ” – західноєвропейське джерело ІХ ст. – свідчить, що руси в середині ІХ ст. господарювали у Центрально-Східній Європі, вони були головним незалежним народом на землях між хозарами й уграми.

Під “Руською землею або “Руссю” (давньоукраїнською державою) розуміли територію Середнього Подніпров’я, визначену містами Київ – Чернігів – Переяслав (землі полян, деревлян, сіверян). “Тільки до цих земель і міст вживали термін “Русь”. Ні Новгородська земля, ні Суздальська (як і решта приєднаних до Києва земель), на думку сучасників, Руссю не були”, – наголошує Ігор Бойко. У першому Новгородському літописі можна прочитати про поїздки новгородців “у Русь” (тобто в Київ, Чернігів або Переяслав). Так само “в Русь” їздили із Ростова, Суздаля.

Ольга Щодра слушно підкреслює, що “новітні спроби довести північне походження назви “Русь”,  як і версія початкової північної Руси, з якою вони безпосередньо пов’язані, не мають переконливих аргументів”. Отже, на 838 рік уже повноцінно існувала високорозвинута, як для того часу, рання українська держава Русь–Україна. Роси, русини, українці – це історичні етноніми одного народу, мовою якого є українська, яка відома ще з VII ст. Треба знати, що не було однієї давньоруської мови, як це нав’язували й нав’язують маніпулятори загальноросійської єдності. Справжніми спадкоємцями Київської Руси стала Галицько-Волинська Русь, а не протомосковське Владимиро-Суздальське князівство.

Володимир Великий хрестив не моксельців-московитів-росіян, не Росію, бо її на світі ще не було, а Русь, тобто русичів. У ІХ—ХІІ ст. не існувало російського народу (великоросів). На заліській території (нинішня територія північної Росії) жили угро-фінські племена (мурома, меря, весь, мещера, мокша, жарова та ін.). Їх називали народом моксель, який згодом став основою московитів-великоросів. Із слов’янських племен (поляни, деревляни, сіверяни, дуліби, тиверці та ін.) в історичному розвитку утворився український народ. Отже, русини-українці та московити-росіяни – не одного роду-племені, це – різні етноси, і спадкоємницею Руси (Київської Руси) є Україна, а не Московія-Росія. Але як сусідам – треба жити у злагоді, порозумінні та мирі. Мир між Україною і РФ залежить тільки від росіян та європейської і світової спільноти.

2018 року виповнюється 1180 років давньоукраїнській державі Русь, яка вже на 838 рік була відома на міжнародній арені. З-понад 1180-річною історією Українська держава входить до найстаріших держав Європи. Логічно, що цю визначну дату потрібно урочисто відзначати на державному рівні, а для ЗМІ – це невичерпне джерело інтелектуально-естетичних, морально-духовних, національно-патріотичних публікацій, телевізійних і радіопередач. Чи усвідомлюють велич 1180-річної історії Руси-України очільники держави, політики, депутати Верховної Ради, інтелектуально-культурні, громадські діячі, журналісти?! Нехай правдива, морально-національна історична пам’ять запанує у душі кожного громадянина України.

Василь Лизанчук

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства