Як чернігівське мереживне диво вижило, усупереч війні
Війна інколи показує життя з дуже несподіваного ракурсу. От потрапила на очі в інтернеті дивовижна краса – «дерев'яне мереживо Чернігова». І вразило воно ще й тим, що навіть під час повномасштабної війни Україна (наскільки сприяє ситуація) свідчить про збереження традицій минувшини. На сьогодні до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України внесено 92 позиції, серед яких і приготування страв та напоїв, і давні ремесла, і обряди, і танці з музикуванням. Художнє дереворізьблення Чернігівщини увійшло до списку, який постійно поповнюється, ще у 2019 році.
Унікальне дерев’яне мереживо може бачити кожен, хто подорожує в Чернігові, Ніжині чи Новгород-Сіверську, де стоять будинки з витонченим різьбленим оздобленням. Роботи майстрів цього регіону представлені й у сувенірних магазинах Києва. Навіть більше, дерев’яні мереживні сіверські скриньки, як кажуть знавці, були і є ледь не в кожного президента України.
Укрінформ розповідає, у чому полягає особливість художнього дереворізьблення Чернігівщини та як впливає війна на розвиток і збереження цієї традиції.
НЕПОВТОРНА АРХІТЕКТУРА З РІЗЬБЛЕННЯМ У ЧЕРНІГОВІ Й ОБЛАСТІ
Онлайн-музей «Дерев'яне мереживо Чернігова», який створено в липні 2018 року, представляє дерев’яну архітектуру Чернігівщини і так допомагає її збереженню. Спочатку в ньому зібрали фото будинків з вулиць обласного міста, а потім розширили географію. Фото та дані геофіксації найцікавіших зразків дерев'яного зодчества доступні кожному у віртуальному музеї, сьогодні таких експонатів 294, з них 203 – у Чернігові. Іншими населеними пунктами, які охопив проєкт, є: Городня, Любеч, Седнів, Грибова Рудня, Олешня, Остер. Із Козельця – три фото, з Батурина – два, з Прилук – одне.
«Ми представили на сайті найцікавіші зразки, де дерев’яне мереживо збереглося найліпше. Загалом таких будинків на Чернігівщині разів у п’ять більше, – розповідає засновник некомерційного проєкту Станіслав Іващенко, який особисто побував майже біля кожного сфотографованого об’єкта. – Ми ще не всі такі будинки Чернігова додали на карту. Тільки минулого року для фіксації нових об’єктів дві людини – Анжеліка Толкач і Катерина Гільденскіольд – здійснили близько десять експедицій. Їздили, зокрема, у Сосницю і Сновськ».
Навіть нині, під час Великої війни, учасники проєкту «Дерев'яне мереживо Чернігова» не припиняють на волонтерських засадах відновлювати оздоблення будинків кінця ХІХ – початку ХХ століть. Уже у червні 2022-го, коли обласний центр ледве оговтався від постійних прильотів, команда зібрала першу толоку, щоб продовжити роботу над будинком на вул. Стуса, 16. Відновлювати його оздоблення активісти почали восени минулого року.
Станіслав Іващенко розповідає, що найпоширеніше для оздоблення будинків пропильне різьблення. Відновлювати такі елементи – тривалий процес. Але це вже не ручна робота. Відтворюють роботу майстрів за допомогою ЧПК-верстата (з числовим програмним керуванням). Виготовлення кожної деталі потребує попереднього складання окремої програми. Зокрема, на ЧПУ-верстаті дерев’яні орнаменти безкоштовно виготовляла «Чернігівська політехніка».
«Тепер ми для одного з будинків, де майже завершили роботу минулого року, доробляємо три красиві сандрики – це верхня частина вікна. Його оздобив вишуканий візерунок із квітами і листям. Це теж зроблено на ЧПК-верстаті», – каже Станіслав.
Беруться чи ні ентузіасти за відновлення того чи іншого об’єкта, залежить від багатьох чинників. Надто просте оздоблення не є потенційно цікавим для розвитку туризму, тож не потрапляє під опіку волонтерської спільноти. Але головне – повернути привабливий зовнішній вигляд своїм оселям мають захотіти самі мешканці будинків, які розуміють, цінують і вміють берегти. Бо, за деякими винятками, усі ці будівлі з дерев’яним мереживом – приватна власність.
Сьогодні будинків, які відновили волонтери, – близько десяти. Долучаються кілька десятків ентузіастів. Тепер у Чернігові активно працюють над двома будівлями. В одній із них буде офтальмологічна клініка, там планують не лише відновити дерев’яне мереживо на історичній частині, а й додати його на пізнішій добудові, щоби гарною була клініка зусібіч.
«Після 24 лютого 2022 року на Чернігівщині багато зруйнованих будинків із дерев’яним різьбленням. Зокрема, на півночі області, де всі прикордонні села обстрілює ворог, – каже Станіслав Іващенко. – Під час ворожого оточення Чернігова деякі такі будинки були знищені. Кілька постраждало: наприклад, адміністративне приміщення бібліотеки на вулиці Шевченка, 54, і чи не найвідоміша – така двоповерхова будівля на Коцюбинського, 39. Для міста дуже важливо їх відновити».
СІВЕРСЬКІ СКРИНІ – НЕ ТІЛЬКИ ДЛЯ ПРЕЗИДЕНТІВ
Різьбярство є брендом Чернігівщини – як петриківські розписи чи опішнянська кераміка для інших регіонів, каже керівник обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України Володимир Мороз. За інформацією істориків, 200 років тому, на початку ХІХ століття, майстрів-різьбярів на території нинішньої Чернігівської області було близько 3 тисяч осіб. Десь на третину їх стало менше уже у 1900-х. А тепер, через 100 років, таких умільців – лише кілька десятків.
Переважно безіменна творчість майстрів-різьбярів минулого та сучасні твори зберігаються у музеях. У Чернігівському історичному музеї імені Василя Тарновського – близько 200 таких експонатів. У фондах Національного музею українського народного декоративного мистецтва (Київ) налічується понад 400 творів художнього дереворізьблення Чернігівщини, починаючи з ХVIII століття, розповідає наукова співробітниця закладу Наталія Денисенко. Серед давніх переважають побутово-ужиткові предмети: є десятки деталей возів (люшні для колес, сидіння) та будинкові оздоблення. Церковних предметів – одиниці.
«Чернігівське різьблення дійсно нагадує мереживо, – каже Наталія Денисенко. – Його орнаменти дрібніші, ніж на Полтавщині та Київщині. Також вони густіші, інколи суцільно вкривають поверхню».
Сюжетні панно і кухлі, скриньки різних розмірів, іграшки з дерева – такі високохудожні вироби створюють сучасні майстри. Сіверськими скринями називають великі (десь від 30 см) різьблені скриньки. Їхня вартість доходить і до 30 тис. грн. Такі скрині мають чи не всі президенти України.
Нині різьбярськими центрами області є Новгород-Сіверський, де починалося відродження художнього промислу, Чернігів та Ніжин. Видатним майстром називають Анатолія Колошина. До умільців номер один належать також Анатолій Іваньків і Віктор Ворожбит. Усі володіють «плоскою рельєфною технікою тригранно-виїмчастого різьблення».
Із зброєю в руках стали на захист України майстри середнього покоління Віталій Костюченко та Валентин Насенок. Хоча Ігор Білевич і переїхав у Глухів, на Сумщину, чернігівчани його вважають своїм. Різьбяр-сержант загинув 29 вересня 2022 року біля населеного пункту Ямполя, що на Донеччині (кинувся рятувати побратима й був дуже важко поранений осколком). Вічна пам’ять і слава Герою…
«Я з дитинства, можна вважати, вирізаю з дерева іграшки, – розповідає Сергій Святний із Ніжина, роботи якого мають представити у спільній виставці різьбярів, яка запланована у Відні. – Мій батько був теслею-самоуком. Уже маючи 50 років я заочно закінчив навчання у Ніжинському училищі культури i мистецтв імені Марії Заньковецької (тепер це коледж)».
Якість різьблених виробів найперше залежить від заготовок: це мають бути певних розмірів висушені «деталі» з підхожих порід деревини. Для маленьких скриньок таких роблять відразу на кілька десятків. Дуже важливим є «столярний етап»: коли треба ідеально припасувати одну деталь, наприклад, скриньки чи іграшки, до іншої. І тільки після цього вже починається художнє різьблення.
Найкращим матеріалом для творчості різьбярів на Сіверщині Володимир Мороз називає липу (у Західній Україні таким уважають бук), а найнайкращою є деревина горіха, бо має найпривабливішу фактуру (але це дуже твердий матеріал, тому небагато майстрів з ним працюють). Використовують березу й акацію, вербу, клен. Але ж ліси на Чернігівщині уже два роки заміновані окупантами, туди ходити по матеріал смертельно небезпечно, тож деревину, яка подорожчала утричі, для творчості доводиться привозити з Карпатського регіону.
Єдиний на Чернігівщині заклад, який готує різьбярів, – Ніжинський фаховий коледж культури і мистецтв імені Марії Заньковецької. Навчальними центрами є чернігівський осередок Національної спілки майстрів народного мистецтва України та студія обласного центру народної творчості, де молоді передає свої вміння Андрій Каменецький. «Ми скеровуємо талановитих дітей у Київську академію декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука, або у Вижницю Чернівецької області, або в Косів, на Івано-Франківщину», – каже Володимир Мороз.
Отак завдяки рукам, талантові та ентузіазму майстрів і волонтерів зберігається унікальна традиція чернігівського дереворізьблення.
Валентина Самченко, Київ
Фото Чернігівського історичного музею імені Василя Тарновського та співрозмовників
