Гарантія захисту: коли запрацює цифровий реєстр нерухомих пам’яток?

Лише в одному Києві останнім часом було кілька скандальних випадків знищення історико-культурних пам’яток. Це одна із найбільш системних проблем українських міст. Існує єдиний можливий спосіб реально гарантувати безпеку спадщини: усі управлінські рішення щодо неї мають бути публічними, прозорими, отже – цифровими.

Нещодавно відбулася презентація напрацювань Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Готова інформаційно-комунікаційна система має повноцінно запрацювати вже з 1 січня 2024 року.

Попри це, наразі не йдеться про повноцінну роботу Реєстру й тим більше – про ефективні механізми державного захисту об’єктів культурної спадщини. Для цього потрібно ще дуже багато працювати та розв’язати низку проблемних питань.

ПОТУЖНА КОМАНДА ТА НАЙКРАЩИЙ СВІТОВИЙ ДОСВІД

Робота над розробленням технічного рішення для Реєстру нерухомих пам’яток України триває понад 1,5 року. В останні роки було кілька подібних спроб, але жодна не стала успішним реалізованим рішенням. Проте цього разу над інструментом працює потужна команда, яка довела свою результативність. За їхніми плечима успішний досвід запуску Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ), яка вже зменшила корупцію в будівництві та зекономила для держави мільярди. Це представники Мінцифри та партнерських організацій, які є найкращими фахівцями країни із цифровізації державного сектору.

Базою для вітчизняного Реєстру стала система з відкритим кодом Arches. Це одна з найкращих міжнародних платформ, розроблена спеціально для сфери охорони культурної спадщини. Вона має гнучкий діапазон використання – дає змогу управляти даними, візуалізувати їх, працювати над проєктами та завданнями.

НЕОБХІДНІ ЕТАПИ ДЛЯ ПОВНОЦІННОГО ЗАПУСКУ

Але для того, щоби перетворити навіть найкраще цифрове рішення в працюючий прозорий Реєстр, потрібно ще здійснити ще багато важливих кроків.

1. Систему потрібно наповнити даними. Обласні державні адміністрації мають завершити розпочатий процес наповнення. Наразі зі 145 тис. пам’яток внесено про 105 тис. Але здебільшого вже внесена інформація загальна, подекуди неактуальна,часто наявної інформації недостатньо. Необхідно додатково внести геопросторові координати, облікову документацію, яка містить дані про цінність, характеристики та стан збереження об’єкта тощо. Окрім інформації про самі пам’ятки, важливо також інформація про історичні ареали міст, які також мають знаходитися під захистом.

Усі об’єкти потрібно описати у єдиному інтероперабельному форматі – такому, що підходить до автоматизованого зчитування з нанесенням зон на карту. Окреме завдання – зобов’язати вести облікову документацію публічно в цифровому форматі.

2. Усю інформацію необхідно актуалізувати. Перед наповненням системи даними щодо об’єктів культурної спадщини необхідно провести їхню інвентаризацію, перевірити як стан самого об’єкта, так і актуальність та наявність документації на об’єкт, а також підстави віднесення до об’єктів культурної спадщини. Якщо бракує документації на пам’ятку або вона внесена з помилками – її потрібно створити чи актуалізувати.

Деякі об’єкти були втрачені чи пошкоджені, тож цю інформацію необхідно поновити. Водночас необхідно прибрати з Реєстру «радянські» та «імперські» пам’ятки. Дані щодо пам‘яток часто переносяться в систему з паперових документів, складених ще за радянських часів у застарілому форматі. Тож їх потрібно буде перевірити на достовірність, повноту та актуальність. Є труднощі зі щойно виявленими об’єктами, на які в переважній більшості облікової документації взагалі немає.

Окремою великою проблемою є пам’ятки археології: орієнтовно 70 % пам’яток археології зазнали розграбувань, тисячі – досі не поставлені на облік, тож не мають охоронного статусу та відповідних документів. Дослідження, складання документації на такі об’єкти потребують багато часу та коштів. Тому щодо пам’яток археології цей процес буде об’єктивно значно довшим, ніж щодо пам’яток історії чи містобудування.

3. Потрібно змінити законодавство. По-перше, йдеться про розроблення низки нормативно-правових актів для надання правового статусу Реєстру. Тоді його можна буде використовувати для офіційних управлінських рішень – формувати витяги для землевпорядників, будівельних проєктів, охорони культурної спадщини тощо.

Більш глобальне питання – загальне удосконалення законодавства щодо охорони культурної спадщини. Науково-проєктна документація об’єктів культурної спадщини наразі врегульована таким чином, що це не сприяє збереженню об’єкта.

Для надання охоронного статусу щойно виявленому об’єкту необхідно підготуватизначну кількість документів, більшість із яких дуже складно оформити за наявними процедурами. Наприклад, якщо об’єкт – багатоквартирний будинок із понад 100 власниками, то оформити  охоронний договір формально треба з усіма власниками. Або якщо об’єкт не має базової облікової документації – у такому випадку оформити інші документи просто неможливо.

Усе це в сукупності призводить до плутанини щодо дій та процедур, ролі архітекторів, інвесторів, власників об’єктів, уповноважених органів та створює корупційні ризики. Порядок здійснення процедур та оформлення документів потрібно переглянути та удосконалити.

Тож велика частина роботи ще попереду. Головне, що робота не зупиняється – зокрема, триває цифровізація галузі, розробляються різні цифрові інструменти.

РЕЄСТР – ЧАСТИНА ШИРШОЇ РАМКИ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ГАЛУЗІ

Інформація з Реєстру нерухомих пам’яток стане частиною цифрового містобудівного кадастру, який введуть у дослідну експлуатацію на початку 2024 року. Загалом, містобудівний кадастр стане цілою екосистемою цифрових рішень.

Він складатиметься з реєстру адміністративно-територіальних одиниць і територій територіальних громад, реєстру містобудівної документації, реєстру всіх будівель і споруд на території України та реєстру адрес. Усі ці інструменти доповнюватимуть один одного. Зокрема, кожна пам’ятка в Реєстрі буде прив’язана за допомогою Адресного реєстру та Реєстру будівель та споруд.

Роль Реєстру нерухомих пам’яток у цій системі критична – саме завдяки Реєстру буде визначатися, які наступні дії можливі або неможливі з певною пам’яткою. Якщо зараз це все ще здійснюється вручну – із відповідними корупційними ризиками, то із запуском Реєстру та інших інструментів, більшість процесів стане автоматичними та прозорими. Особливо важливою є синхронізація Реєстру з уже працюючою Єдиною державною системою у сфері будівництва.

Окремо треба звернути увагу на облік пошкоджених та зруйнованих пам’яток. Усі пошкоджені об’єкти, зокрема, і культурної спадщини, вносяться до Реєстру пошкодженого та знищеного майна, з яким Реєстр нерухомих пам’яток також буде синхронізовано. Також буде обмін даними з екосистемою відбудови України DREAM, за допомоги якої можна буде здійснювати управляння реставрацією об’єктів культурної спадщини.

ЦИФРОВІЗАЦІЯ МІСТОБУДУВАННЯ Є БЕЗАЛЬТЕРНАТИВНОЮ

Уся екосистема рішень має запрацювати якомога швидше та бути максимально ефективною. На цю ідею, власне, й опирається вся реформа містобудування.

Ми працюємо над створенням умов, за яких уся інформація має бути доступною, актуальною та публічною. Наша мета – повністю відкритий статус пам’ятки та автоматичне формування витягів щодо неї, зокрема й інформація про пам’ятку та можливі дії щодо неї. Це виключить саму можливість прийняття незаконних рішень та зменшить корупцію в цій сфері, а також захистить об’єкти культурної спадщини від незаконних дій та руйнувань.

Тільки такий підхід забезпечить реальний захист пам’яток національного та місцевого значення, усієї унікальної спадщини України, включно з об’єктами ЮНЕСКО.

Олена Шуляк, голова Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства