ФРН: драма есдеків, занепад консерваторів і надії правих
Кінець року – традиційний час для проведення партіями своїх з’їздів. Щорічні збори німецьких партій показують, що «острів стабільності всередині Європи» – зовсім нестабільний. Укотре цілком реально постає питання існування «Великої коаліції», а відтак уряду ФРН, доля якого у нинішньому законодавчому періоді, що розпочався виборами 2017 року, є дуже непростою.
НОВІ ОБЛИЧЧЯ ЧИ ДЕФІЦИТ КАДРІВ?
Напередодні свого з’їзду, який відбудеться вже наприкінці тижня, есдеки обрали нове керівництво. Вперше голосували не обрані депутати, а всі члени СДПН. Участь у голосуванні 54 відсотків членів партії показує, що простим партійцям уже не дуже й цікаво, під чиєю орудою вони попрямують далі.
Тим не менш, загальне голосування відбулося в кінці тижня минулого і має бути затверджено делегатами найближчої п’ятниці. Що, скоріше за все, й буде зроблено.
Результати виборів виявилися неочікуваними.
Чи говорять українцям що-небудь імена Норберт Вальтер-Борйанс та Саскія Ескен? Навряд чи. І це не проблема. Але справа в тому, що нічого не говорять вони й більшості німців. Він – ексміністр фінансів землі Північний Рейн-Вестфалія, вона – звичайна депутатка Бундестагу.
Утім, саме ці два політики відтепер поведуть найстарішу (бере початок у 1863 році) Соціал-демократичну партію Німеччини далі. Шляхом перемог? Важко сказати. Останнім часом СДПН упевнено втрачає голоси виборців. А кадрові метання аж ніяк не рятують імідж партії. Швидко, як метеор, промайнув «ситуативний» голова Мартін Шульц, на якого есдеки поставили як на кандидата в канцлери перед парламентськими виборами-2017. Шульц бадьоро розпочав, але швидко, за 11 місяців, «здувся» і після програшу партії на виборах її основним конкурентам – консерваторам – залишив пост. Новим очільником, точніше очільницею, стала перша жінка в історії партії Андреа Налес; однак і вона після 20 місяців пішла через гнітючий результат на виборах до Європарламенту. Фактично півроку партія була «безголовою», тимчасовим її очільником був чинний віцеканцлер, міністр фінансів Олаф Шольц.
Цілком логічним було би, щоб Шольц очолив партію вже офіційно. В принципі, так і мало статися: він виставив свою кандидатуру на пару з політиком із землі Бранденбург Кларою Ґайвітц. Однак за тандем проголосували трохи більше 45% партійців. Тоді як за пару Борйанс-Ескен – понад 53 відсотка.
Якщо для Ґайвітц такий результат просто неприємний, то для Шольца – це прямо таки удар нижче пояса. Віцеканцлер і фактично найважливіший міністр уряду залишається рядовим членом партії. Нечаста ситуація.
Пости в уряді він, утім, схоже, збереже.
У випадку, якщо й уряд збереже свої повноваження.
КІНЕЦЬ ВЕЛИКОЇ КОАЛІЦІЇ?
Що, насправді, не така вже й даність.
Сформований через пів року після парламентських виборів ціною неймовірних зусиль – уряд перед загрозою розпаду опиняється час від часу.
Нинішня ситуація вчергове загрожує такою перспективою. Нові керівники СДПН відносяться до так званого лівого крила партії, яке дуже критично ставиться до альянсу з блоком християнських союзів – ХДС і ХСС.
У принципі, всі есдеки критично сприймають необхідність блокуватися з консерваторами (вперше це сталося в 1966 році, потім були 2005 і 2013 роки). Більше того, саме на співпрацю з ХДС/ХСС вони схильні покладати свої невдачі та падіння рейтингів, які є зараз найгіршими за всю повоєнну історію Німеччини. І це для партії, які дала країні чимало канцлерів.
Важко сказати, як виглядав би рейтинг СДПН, якби вона була в опозиції. Попри всі погрози «дати в морду» консерваторам (це обіцяла ніхто інший, як імпульсивна Налес, хоча потім і вибачалася), соціал-демократи дали себе умовити та увійшли до нового уряду Ангели Меркель.
Зараз ліве крило партії налаштоване насправді по-бойовому. Борйанс–Ескен уже заявили, що будуть вимагати перегляду (так важко досягнутої) коаліційної угоди.
Вимагати вони можуть чого завгодно. Але канцлерка Ангела Меркель через свого речника вже заявила: «Повторне обговорення коаліційної угоди не очікується». Утім, трохи здав назад речник уряду Штеффен Зайберт: канцлерка, мовляв, готова до співпраці та обговорення нових ідей.
Чимало експертів схильні думати, що нинішній уряд (ех, знала би Меркель, наскільки складною виявиться її остання, 4-а каденція на цій посаді!) не протримається до наступних виборів 2021 року. Хоча, навіть у разі, якщо молодші партнери, СДПН, залишать коаліцію, не виключений варіант уряду меншості. Але це сценарій, небажаний ні для кого.
Якщо ж буде оголошено нові вибори, то їхній результат буде малопередбачуваним не тільки для есдеків, а й для партії влади. Адже християнських демократів на них поведе вже не «залізний канцлер» Ангела Меркель, а міністр оборони країни, вже рік як голова ХДС – Аннеґрет Крамп-Карренбауер. Лідер, яка своїх лідерських якостей поки що ніяк не проявила. Велике питання: чи не помилилася Ангела Меркель при виборі своєї наступниці. З’їзд ХДС 23 листопада показав, що і в цій партії, яку на сьогодні підтримують лише 26 відсотків населення, не все гладко.
ІНШІ ПАРТІЇ НАПОГОТОВІ
Отже Німеччина стоїть на порозі нової політичної кризи. Народні (як вони себе називають), себто традиційні партії – втрачають підтримку електорату. Він, електорат, усе більше прислуховується до відвертих популістів.
До таких, як Альтернатива для Німеччини. Рух, що виник лише в 2013 році, вже увійшов до парламентів усіх федеральних земель (ландтагів) та Бундестагу, де є найчисельнішою опозиційною силою. На «ярлик» правих популістів партія реагує нервово та стверджує, що власне вона й є справжньою народною партією, якщо її підтримує стільки народу. Свій з’їзд минулих вихідних АдН провела, до речі, без ексцесів, обравши співголовами Йорґа Мойтена та Тіно Крупаллу. І оголосила про свою мету: одного разу стати партією влади.
Що ж, для цього їй знадобиться набрати абсолютну більшість голосів, щоб мати можливість сформувати однопартійний уряд – адже поки що блокування з Альтернативою для Німеччини для жодної з німецьких партій альтернативою не є. З ким завгодно, аби не з ними.
На новинах про можливий розпад Великої коаліції оживилися Вільна демократична партія та Зелені, з якими на перших порах восени 2017 року вів коаліційні перемовини блок ХДС/ХСС.
Керівництво ВДП заявило, що до нових виборів готове.
Партія «Союз 90/Зелені», яку 16 листопада знову очолили Анналена Бербок та Роберт Габек, заявила, що така коаліція, як нинішня, – з «чітким так-ні» – не може керувати країною. І сказала, що готова до нових коаліційних переговорів. А показники підтримки в Зелених останнім часом зовсім непогані – близько 19 відсотків.
Що ж у такій ситуації робить канцлер Ангела Меркель? Вона намагається випромінювати впевненість і закликає до збереження Великої коаліції з тим, щоби вона допрацювала до осені 2021 року, коли мають пройти чергові вибори. Те, що потім вона сама залишить усі свої посади, Меркель пообіцяла вже давно. Втім вважає своїм обов’язком допрацювати 2 роки. «Ми дуже багато чого розпочали, багато що потребує продовження… Моя власна думка: я буду в цьому брати участь і буду рада, якщо ви – теж», – звернулась вона до депутатів, виступаючи наприкінці листопада в Бундестазі.
Ця ремарка викликала пожвавлення в залі парламенту.
Хоч як би там було, але Меркель неодноразово демонструвала здатність маневрувати та виходити з надскладних ситуацій. І це було гарантією збереження стабільності у найбільшій за кількістю населення та економічно найпотужнішій державі ЄС. Подивимося, чи вдасться їй подібне цього разу.
Ольга Танасійчук, Берлін
