Протести в Гонконгу: повторити Тяньаньмень хоч би й хотілося, але не можеться

Протести в Гонконгу: повторити Тяньаньмень хоч би й хотілося, але не можеться

Аналітика
Укрінформ
Десятий тиждень триває протистояння між протестувальниками та поліцією Гонконгу, яке вилилося в затяжну політичну кризу

Масові протести в Гонконгу тривають з новою силою та цілком можуть «напоротися» на силовий сценарій розвитку. Новина про передислокацію частин китайської армії поблизу Гонконгу увечері 12 серпня є цьому підтвердженням. Втім, маючи в основі конфлікт навколо дієвості формули “одна країна – дві системи”, протести впливають більше на міжнародне становище Китаю, ніж на внутрішньополітичну ситуацію. Загострення в Гонконгу може призвести до коливань на світовій біржі, напруженням і без того складних відносин Пекіна з Вашингтоном. Враховуючи вищесказане, можна прогнозувати, що жорсткі дії з боку Пекіна із введенням військ для придушення протестів малоймовірні, як, водночас, і виконання владою всіх вимог протестувальників. То чим і коли все це закінчиться, Укрінформ спробував спрогнозувати.

Заморожений конфлікт центру з автономією

У масових протестах в Гонконзі підвищується градус насильства – якщо в червні все починалося з сидячих акцій в центральних парках міста, то 11 серпня поліція повністю заблокувала роботу метрополітену, використавши сльозогінний газ. А ввечері 12 серпня Пекін розпочав стягувати 12-тисячний армійський контингент, розташований в Шеньчжені, ближче до адміністративного кордону Гонконгу, що й зафіксовано на відео в мережі.

Китайські ЗМІ називають це “масштабними навчаннями”, проте, знаємо ми ці «навчання» тобто більшою мірою це скидається на “гру м’язами”, щоби згадкою про площу Тяньанмень у 1989 році, коли кілька тисяч протестувальників було подушено в Пекіні танками, примусити гонконзьких демонстрантів до більшої обережності в стосунках з центральною владою.

Основним приводом до заворушень стало прийняття парламентом Гонконгу закону про екстрадицію, який дозволяв би передання злочинців між юрисдикціями, у тому числі й материковому Китаю. Вимоги страйкарів залишаються незмінними: звільнення з посади очільниці адміністрації Гонконгу Керрі Лем, остаточне призупинення закону про екстрадицію (чинність якого була відтермінована місцевою владою 15 червня) та розслідування дій поліції відносно протестувальників. Варто наголосити, що нинішні протести, подібно до руху жовтих жилетів у Франції, не мають яскраво виражених лідерів, а більшість учасників молодь – за даними соціологів 57,7% це люди у віці 29 років і молодше, натомість 18% складають люди, старші 45 років.

Якщо ж дивитися ширше, то основною причиною масових протестів, які не вщухають в Гонконзі, є конфлікт з політикою Пекіна. Нагадаймо, що Гонконг є особливим адміністративним районом Китаю, якому терміном на 50 років надано автономію після того, як у 1997 р. Велика Британія передала свою колишню колонію під владу Пекіна. За винятком питань зовнішньої політики та оборони, Гонконг користується широкими правами, зокрема в веденні бізнесу. Дієвість створеної тоді формули “одна країна – дві системи” саме й перевіряється нині протестувальниками.

Зазначимо, що після 1997 р. протестні настрої серед гонконгців, які звикли до певного стилю життя і свобод, поступово зростали і вилилися у вересні-грудні 2014 р. в “Революцію парасольок”. Тоді протестувальники виступали проти змін у виборчому законодавстві, коли очільник Гонконгу попередньо мав бути узгоджений, а фактично призначений Пекіном. До речі, тоді ці вимоги так і не були виконані.

Сергій Герасимчук
Сергій Герасимчук

Заступник голови правління Ради зовнішньої політики “Українська призма” Сергій Герасимчук наголошує, що “порівняно з 2014 р. градус насильства підвищився. З одного боку радикалізувалися протестувальники, а з іншого – групи націоналістично налаштованої молоді з материка, які не без підтримки китайського уряду теж почали брати участь у вуличних акціях. Гонконг, на цьому тлі, втрачає в іміджевому і фінансовому плані”.

Причиною протестів, історик-синолог з Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Макар Таран вказує “конфлікт між гонконзькою локальною політичною ідентичністю і політикою материкового Китаю щодо централізації всіх процесів у Гонконзі”.

Макар Таран
Макар Таран

Експерт Олексій Коваль також наголошує на політичному конфлікті у Гонконзі: “Спочатку навесні в парламенті Гонконгу тривали серйозні сутички між більш лояльними до Пекіна партіями та автономістами. Останні не хотіли приймати цей закон (про екстрадицію. – Авт.), вимагаючи від місцевої влади його відкликання, а та – вказувала на потребу оновлення гонконзького законодавства з подачі Пекіна”.

Бізнес зазнає збитків, однак не протестує

Суспільні заворушення на вулицях Гонконгу уже відчутно впливають на економічний клімат регіону – об’єкти інфраструктури стали ареною боротьби протестувальників. Місцевий бізнес у Гонконзі втрачає прибутки з трьох причин: протести, що не вщухають, торговельна війна з США та падіння курсу юаня. Сферами, які постраждали найбільше від дій мітингувальників є туризм, рітейл та дрібний бізнес. Невпинно скорочується кількість туристів – за даними секретаря з торгівлі та економічного розвитку Гонконгу Едварда Яу станом на початок серпня обсяги туризму зменшилися в порівнянні з минулим роком на 31%. Продажі з рітейлу за червень впали на 6,7%, що є найбільшим падінням з лютого ц.р. 7 серпня про збитки від протестів заявила також авіакомпанія “Cathay Pacific Airways Ltd”, адже останнім часом саме міжнародний аеропорт Гонконгу став основним місцем акцій протесту.

Як наголошує журналіст-міжнародник Олексій Коваль, “економічні збитки несе дрібний бізнес Гонконгу, змушений закривати свої заклади. На тлі зростання ризиків інвестори будуть обережніше ставитися до того, що і куди вкладати. Запровадження військового стану може значною мірою вплинути на і діяльність біржі, і на фінансовий сектор, але зараз Пекін не йде на такі радикальні кроки, показуючи дотримання принципу “одна країна – дві системи”. Також центральний уряд вважає, що влада Гонконгу досі має сили, щоб все це приборкати і зупинити”.

Олексій Коваль
Олексій Коваль

Як пояснив історик-синолог Макар Таран, важливо, що соціальною базою протестів продовжує залишатися молодь: “ Саме тому вони не несуть значної загрози для Китаю. Це студентські рухи, які дуже емоційні, показові, активні, але гонконзьке бізнес-товариство не приєдналося до протестів, так як отримує прибуток, передусім, від зв’язків з Китаєм. Відтак, дуже сумнівно, що ці акції матимуть більш широкий соціальний формат”.

Зовнішньополітичні ризики та чим це все може завершитися

Політична криза, викликана тривалими протестами в Гонконзі має й дипломатичний бік. Фактор Гонконгу уже впливає на відносини Китаю із Заходом, який висловив моральну підтримку протестувальникам. Австралія, Велика Британія, Сінгапур, США, Японія заявили про небезпечність поїздок до Гонконгу у зв’язку з протестами. Щоправда, “Китай доволі однозначно заявив, що підозрює Сполучені Штати у провокуванні протестів”, як стверджує політолог-міжнародник Сергій Герасимчук. “У Пекіні кажуть, що ситуація інспірована Заходом і має ознаки «кольорових революцій». Це звісно не додає взаємної довіри та симпатій у діалозі Пекіну з Вашингтоном”, – наголосив експерт.

У цій ситуації важливо розуміти наслідки протестів в Гонконгу. Можливі подальші дії Пекіну пояснив історик Макар Таран: “Китай зараз стоїть перед досить складною дилемою, де не можна діяти показово жорстко, як на площі Тяньаньмень (протести 3-4 червня 1989 р. – Авт.). По-друге, Гонконг є важливим фінансовим хабом, а фінанси завжди бояться кривавих інцидентів. Також Китаю треба демонструвати й Тайваню, що принцип “одна держава – дві системи” працює і повноцінна місцева автономія – це працююча реальність. Нині, на мою думку, це не дуже вдається зараз Пекіну. Для материкового Китаю зараз робити жорсткі кроки було б дуже недоцільно. І робити поступки теж не в його традиціях. Тому, можливо, Пекін буде діятиме за допомогою «мікрокроків», використовувати якісь додаткові засоби впливу на суспільство в Гонконзі”.

Сценарій із введенням урядових військ видається малоймовірним і для Сергія Герасимчука, адже “це остаточно підірве і відносини з ЄС, ситуативного союзника у протистоянні зі США, і економічні позиції Китаю в Азії. З більшою вірогідністю можна очікувати збереження статус-кво і поступове згасання протестів. Радикальний сценарій з боку Пекіна можливий лише тоді, якщо протести у Гонконзі набудуть виражених ознак сепаратизму, але нині про це не йдеться”.

Єгор Брайлян, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-