Токсичний вплив Росії
Як ідеться в статті EU Today, яку наводить Укрінформ, у квітні 2014 року, після того, як Російська Федерація розпочала військову агресію проти України і окупувала частину її території, ПАРЄ позбавила її делегацію ключових прав, включаючи право голосувати та брати участь у засіданнях керівних органів Асамблеї. Сьогодні європейські політики все частіше обговорюють можливість відновлення цих прав.
Не можна сказати, що це сталося несподівано, оскільки члени, які підтримували Росію, завжди були в Асамблеї. Проросійський депутат із Нідерландів, Тіні Кокс, за допомогою деяких дружніх німецьких дипломатів підготував звіт і проект рішення про зміну механізму чинних санкцій проти Російської Федерації. Проте Асамблея відмовилася обговорювати цей документ, що дозволило б російській делегації повернутися до повноцінної роботи в Раді Європи і ускладнити для ПАРЄ введення санкцій у майбутньому.
ПАРЄ проголосувала, і хоча Генеральний секретар Асамблеї Турбйорн Ягланд підтримує повернення Російської Федерації й порівнює її вихід із Брекзіт, так званим Рукзіт, механізм санкцій не змінився – на превеликий жаль для Росії. Водночас Росії було запропоновано створити свою делегацію вперше з 2014 року.
Виходить, що все не так просто, як може здатися на перший погляд. Відхилене рішення, яке готував голландець, залишило свій ясний знак. Незважаючи на те, що Росія не повернеться до ПАРЄ, що санкції не будуть скасовані або ослаблені, вона йде по шляху, який пізніше може бути використаний на користь Кремля.
Європейські депутати закликають до діалогу між сторонами і роблять компліменти Росії такими заявами як "найбільша держава", відзначають "важливість її членства в ПАРЄ", при цьому забуваючи, що Росія не вперше позбавлена своїх повноважень в Асамблеї. У 2000 році Москва втратила право голосувати протягом року за дії своїх військ у Чечні. Однак, завдяки недалекоглядності європейських депутатів, Росії було дозволено повернутися. Російське керівництво взяло до уваги слабкість Європи і непідготовленість європейських інституцій адекватно реагувати на її агресивні дії. Це призвело до катастрофічних наслідків – війни Російської Федерації проти Грузії 2008 року та анексії Абхазії й Південної Осетії. Спроба позбавити Росію повноважень у ПАРЄ зі ці дії була невдалою. Росія знову відчула безкарність і, як наслідок, сьогодні ми маємо нову збройну агресію Росії, цього разу в Україні.
Історія повторюється. Сьогодні європейські депутати знову не готові адекватно реагувати на дії агресора. Водночас, сильне бажання повернути Росію в ПАРЄ, навіть якщо вона не виконує вимог, встановлених самою Асамблеєю, продовжує набирати обертів. Таке ставлення провідних країн та лідерів ЄС лише посилює протиріччя між Західною та Східною Європою, і це стосується не тільки українського питання.
Попри те, що Рада Європи підтримує українську делегацію, обіцяє ніколи не визнавати окупований Крим, критикує Кремль за агресію, вона все ще висловлюється на користь повернення Росії як повноправного члена Асамблеї. Європейські депутати, які є особливо лояльними до Москви, переконані, що це було б краще не тільки для Європи, а й для України. Хоча очевидно, що всі ці потрясіння, безумовно, – не заради побудови діалогу. Хтось «дуже зацікавлений» переслідує свої власні егоїстичні інтереси, починаючи від державної політики до бізнесу.
Яким би не був кінцевий результат політичних інтриг за лаштунками, всі ці суперечності грають на руку стратегічним інтересам Кремля у розхитуванні єдності Європи. Тому Москва продовжить активно використовувати політику шантажу, намагаючись розколоти європейських партнерів.
Наразі передчасно говорити про повернення Росії до ПАРЄ як доконаний факт, але всі заходи, які вживаються для реалізації цього кремлівського плану, становлять велику небезпеку для європейського суспільства. Європейські депутати повинні пам'ятати, що російський токсичний вплив призводить до деградації будь-якої міжнародної організації, членом якої є Росія, – чи то Ради безпеки ООН, чи то ПАРЄ. Варто нагадати, що колись СРСР, чиї ідеали прийняла Росія, теж колись просила про повноправне членство в НАТО. Тепер можна легко припустити, що у випадку гіпотетичного прийому Російської Федерації до Альянсу Росія стане останньою країною, допущеною до цієї організації. Російська делегація блокує будь-які ініціативи НАТО, не тільки ті, що стосуються розширення Альянсу, а й будь-які інші питання.
Європі необхідно вирішити – що для неї важливіше: зміцнення власних повноважень і підтримка своїх союзників, чи повернення ревізіоністської Росії з її газовим шантажем в якості повноправного члена ПАРЄ. Зрозуміло, що Кремль не має наміру виконувати свої зобов'язання і дотримуватись цінностей Ради Європи в найближчому майбутньому. Наступне засідання Асамблеї заплановано на червень. Російське питання знову буде на порядку денному. Можна уявити, що навіть без будь-яких поступок зміни до правил гри будуть зроблені – для того, щоб догодити російському керівництву. Якщо це відбудеться, повернення РФ до ПАРЄ буде розглядатися як поразка Заходу та його демократичних цінностей. Трагічні наслідки, на жаль, вже відомі Грузії та Україні. Питання в тому, яка європейська країна буде наступною, якщо європейські організації застосують підхід невтручання до російської агресії?
Перше фото: Ellen Wuibaux/Council of Europe
