«Шовініст» Остап Вишня, який любив Україну і не терпів «чухраїнців»
Для розуміння «щасливого життя» українців під більшовицькою Росією нагадаю, що Остапа Вишню сталінський режим заарештував у 1933 році та засудив до розстрілу за нібито замах на одного з найбільших борців проти «українізації» – 2-го секретаря ЦК КП(б)У Павла Постишева. Лише випадок допоміг вижити українському письменнику, якого звільнили в розпал Другої світової війни, у 1943 році.
Відтоді й донедавна офіційно пропагувалися здебільшого гуморески Остапа Вишні на побутово-соціальну тематику.
Тож нині хочу нагадати вам про фейлетон сьогоднішнього іменинника про «хороших росіян» та їхню ментальність, який був написаний 1 січня 1920 року під псевдонімом Павло Грунський у Харкові. Він називався «Шовінизм» (за що мене били, бʼють і нахваляються бити).
Подаю найбільш характерні фрагменти:
«Згадав я про це тепер, почувши про інтервʼю з вічно старими і вічно новими опікунами України нашої, – Раковським, Мануїльським, Затонським… Знову вони про той самий шовінизм:
- Ми, мовляв, Україну як самостійну одиницю визнаємо, але шовінизм ми будемо нищити, а шовінистів, не виключаючи і комуністів, – вішатимемо!..
Думай, значить, як хочеш!
Українцем можеш бути, а любити Україну – зась!
Повісять!..
Як я, наприклад, кажу "Майо паштєніє-с", люблю шті, кислу капусту, Пушкина, лаптушкі, в "избе" бруд, телята й воші і як співаю "Ванька Таньку полюбил" і за це йду і грабую, вбиваю, вішаю, стріляю, тисну за горло, щоб другий і це саме співав, те ж саме кохав, – так це не шовінизм?
А якщо я кажу "добридень", люблю борщ, Шевченка, білу хатину, співаю "Місяченьку бліднолиций" і нікого за це не вбиваю, а лише прошу: "Ідіть, мовляв, ви до своєї Іверської Божої матері", – та це шовінизм?
І клянуть мене за це. І бʼють, може, за це, і вішають за це!
Про мене ж!
Носи ти лапті хоч на голові ті свої, не тільки їж, а навіть вмийся отими своїми штями, – у мене й за вухом не засвербить. Дідько тебе бери! Все одно к@цапом здохнеш! І не піду я до тебе ! Бо потрібен ти мені, як пʼяте колесо до воза!
А я шовінист.
Хай вішають!»
Як бачимо, що за Петра-Катерини, що за Леніна-Сталіна чи за Путіна ментальність Московщини-Росії залишилася незмінною:
► або любіть наш «русскій мір» або ми вас будемо вбивати і вішати!
Не менш важливим є ще один актуальний твір Остапа Вишні – «Чухраїнці» (1926 рік).
Сатирик презирливо описує тих українців, які боялися назвати себе українцями:
«Чухраїнців було чимало і щось понад тридцять мільйонів, – хоч здебільша вони й самі не знали, хто вони таки суть…
- Якої ви, люди, нації?
- Та хто й зна?! Живемо в Шенгерієвці. Православні».
Далі він розкриває особливу ментальність цього дивного народу:
«Мали чухраїнці цілих аж пʼять глибоко національних рис…
Риси ці, як на старовинну термінологію, звалися так:
1. Якби ж знаття?
2. Забув.
3. Спізнивсь.
4. Якось то воно буде!
5. Я так і знав».
Отож мусимо й сьогодні витравлювали з себе чухраїнців і творити державу вільних і гордих українців!
Памʼятаймо нашу історію!
Шануймо нашу культуру!
Не повторюймо наших історичних помилок!
P.S. Більш докладно про життя і діяльність Остапа Вишні можна почитати в унікальному виданні відомого літературознавця Сергія Гальченка «Остап Вишня. Невеселе життя. Документальна біохроніка».
Микола Томенко
FB
реклама