Сьогодні українські журналісти відзначають професійне свято
Саме цього дня, 6 червня 1992 року, Спілка журналістів України була прийнята до Міжнародної федерації журналістів, яка є найбільшою в світі організацією професійних працівників ЗМІ.
Як відомо, слово журналіст і журналістика походить з французької мови. Journal «газета» виникло як скорочення словосполучення papier journal і означає «щоденний папір (листок)», що в свою чергу походить від латинського «щоденна звістка». Тобто, журналісти – це вісники, ті, що оповіщають, приносять щоденні звістки. Прообразом газети вважають стародавні рукописні новини. Ще Юлій Цезар почав публікувати «Діяння сенату», а згодом «Щоденні громадські дощечки», на яких записували хроніку подій. Приблизно з 911 року в Китаї почав виходити «Цзінь бао» («Столичний вісник»). Вважається, що перша газета вийшла друком у 1605 році у французькому Страсбурзі. А от перше успішне щоденне видання з’явилося в Британії – газета The Daily Courant друкувалася з 1702 по 1735 рік.
З часом і з розвитком суспільства преса сформувалася як впливовий соціальний інструмент під титулом «Четверта влада» (Fourth Estate – «четвертий стан»). Цей вислів, який згодом став терміном, приписують Томасу Карлейлю і Жан-Жаку Руссо.
В Україні журналістика як професія виникла в ХІХ столітті. Наступні 100 років вона намагалася розвиватися, але шансів у неї було обмаль – журналістам дозволялося рухатися вузькоколійкою марксизму-ленінізму, агітації-пропаганди – все інше було полем суцільних табу.
З початком незалежності відбулось відродження традицій української журналістики, але, знову ж таки, на неї, як і на суспільство, чатували нові небезпеки і нові виклики – самоцензура, важкий спадок посттоталітарного минулого, продажність, сумнозвісні «темники», готовність писати замовні матеріали, прогинатися під замовника та ще багато чого іншого. І не дивлячись ні на що, українська журналістика продовжує розвиватись, виконуючи одну з головних функцій - виявлення важливих для суспільства тем, їхнього розкриття і формування дискусії, що сприяє розвитку цього ж таки суспільства.
Крім Дня журналіста існують й інші професійні свята – Міжнародний день солідарності журналістів (8 вересня), Міжнародний день спортивного журналіста (2 липня), День україномовної преси (12 листопада, свято не офіційне), День працівників радіо, телебачення та зв’язку України (16 листопада). Втім саме День журналіста є чи не «найдушевнішим» святом української журналістської спільноти, адже засноване воно було на зорі незалежності нашої держави, в пору великих сподівань і світлої надії на зміни в суспільстві.
Як зазначив голова Верховної Ради Дмитро Разумков, Незважаючи на обставини, журналісти завжди обирають найактуальніші теми та працюють для кожного громадянина.
"Журналісти давно перестали бути лише тими, хто тільки доносить інформацію до суспільства. Незважаючи на погодні умови, час або складність події, вони завжди обирають найактуальніше і працюють для кожного із нас. Їхня робота є невід’ємною частиною і Верховної Ради України. Саме представники ЗМІ, висвітлюючи діяльність Парламенту, роблять його відкритим та доступним для українців. Завдяки їм ми дізнаємося все про ухвалені закони та постанови, а часом складні законодавчі ініціативи стають цілком зрозумілими для всіх", - зауважив Разумков.
Прем'єр-міністр Денис Шмигаль привітав журналістів із професійним святом. Як відзначив голова уряду, головними рисами жуналіста є чесність, достовірність та неупередженість.
"Ви є голосом правди для народу, вартовими щирості й прозорості. Чесність, достовірність, неупередженість — це ті риси, які характеризують журналіста. Бажаю всім працівникам ЗМІ примножувати ці якості та тримати істину на вістрі", - написав прем'єр.
Міністр оборони Андрій Таран у День журналіста згадав тих, хто віддав своє життя на передовій, зокрема, кореспондента Укрінформу Олега Задоянчука.
“Згадаймо поіменно тих, чиє життя і творчу діяльність обірвав російський окупант: Віктор Гурняк, Олег Задоянчук, Дмитро Лабуткін, Сергій Ніколаєв, Олександр Черніков... До останнього подиху вони з честю виконували свій журналістський обов’язок”, - наголосив Таран.
Він зауважив, що сучасний світ несе у собі багато загроз, і однією з головних є інформаційна.
“І Україна тут, на жаль, опинилася на вістрі протистояння. Перш, ніж ввести танки та солдатів, ворог за допомогою інформаційних можливостей приніс на нашу землю власну версію реальності, у тому ж числі через контрольоване медійне поле. Ми усі пам’ятаємо, що першими з нашими воїнами на протистояння ворогу вийшли працівники українських медіа”, - сказав міністр.
Міський голова Києва Віталій Кличко відзначив День журналіста стрибком із парашутом та побажав журналістам творчих злетів. Слова вітання мер Києва Віталій Кличко написав у Телеграмі.
"Шановні журналісти! І з землі, і з неба вітаю вас із професійним святом! Сил вам, бадьорості, цікавих подій і об‘єктивності. А ще - творчих злетів і задоволення від такої важливої справи, яку ви робите для суспільства!", - написав Кличко.
Предстоятель Православної церкви України митрополит Епіфаній привітав журналістів із їх професійним святом.
"Знаходити правду, боротися за неї та відстоювати її – непроста місія, покладена зокрема і на журналістів. Сьогодні вітаю вас, дорогі журналісти, із професійним святом. Бережіть спокій та прагнення до істини у ваших душах. Правда, що ви її ширите між людей, є протиотрутою до невігластва й брехні, від яких зростають образи, чвари та конфлікти", - зауважив предстоятель ПЦУ.
Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко привітав журналістів з професійним святом
"Коли сьогодні говорять, що журналістика померла, я чомусь згадую рядки БГ про те, що рок-н-ролл мертвий. Але рок-н-ролл – живий, допоки є останній справжній журналіст. ...Тому що журналістика – це про сміливість плисти проти течії: влади, позиції власників. Заради справедливості та пошуку правди, бути готовим першим повідомити справжню новину. Часом, у - супротив системі спокус", - написав Ткаченко.
