Сучасні «вечорниці» – з дронами і паяльниками
Недавно вся країна обговорювала ідею уряду щодо домашнього виробництва дронів. Хтось із неї поіронізував, а хтось пройшов навчання, розгорнув конструкторські та паяльні цехи на кухнях – і «домашні» БПЛА полетіли на фронт робити свою роботу.
У Мукачеві ентузіасти “домашніх дронів” виходять на наступний етап: максимальне залучення до процесу суспільства. Воно починається з освіти, відтак, у місті запустили навчання для підлітків: пропонують опанувати базові навички управління дроном, скласти його, як конструктор-лего, та спробувати почаклувати із паяльником над платою. Навчання за донат – зібрані кошти йдуть на закупівлю деталей для дронів, які збирають для ЗСУ.
Такі майстер-класи назвали FPV-вечорницями. Проєкт масштабуватимуть для шкіл та колективів Мукачева й навіть інших міст та закликають освітян впроваджувати такі уроки в усіх позашкільних закладах.
Детальніше – в репортажі Укрінформу.
СПРОБУВАТИ ВСЕ
Ми зустрічаємося з командою Сергія Вожжова та Василя Аксьома в одному із коворкінг-центрів міста ввечері. Це зручно: діти вже поробили домашки та “відбули” додаткову англійську, математику чи тренування в спортивній секції. В усіх горять очі перед дроно-майстеркою – адже ці “пташки” однаково захоплюють як хлопців, так і дівчат.
Освітній тренер, автор книги “Мрія на мільйон” Сергій Вожжов зустрічає та інструктує нас. Заняття розраховане на 2 години та розбите по трьох локаціях, а саме: збірка дрона, паяння та управління за допомогою симулятора. Усі мають спробувати себе у всіх трьох активностях, тому ділимось на команди й одразу приступаємо до роботи.
Говоримо про те, для чого потрібні безпілотники – окрім як, звісно, робити смерть ворогам. Діти наводять приклади з мирного життя: знімати весілля та гори, змагатися на дроночемпіонатах, хтось каже: “Стежити за сусідом”. Ще згадуємо про використання дронів правоохоронцями, рятувальниками, лісівниками, фермерами. Хоча зараз вони найбільше потрібні на фронті.
“О-О-О, КАНІФОЛЬКА!”
Спостерігаю за дітьми, яких розосереджують по локаціях “вечорниць”. Найбільше просяться політати хлопці. Василь Аксьом розповідає, як вправлятися з джойстиком та що потрібно робити у віртуальній реальності, аби не втратити “пташку”. У дітей сверблять руки спробувати.
- Москаля бачиш? – жартома питаю 12-річного Богуслава.
Той в окулярах та з джойстиком в руках виробляє тілом дивні рухи: видно, дитина старається не роздовбати свою віртуальну “пташку”.
- Нє, тут тільки міст, дерева, траса – москалів на горизонті нема, – відповідає, не оцінивши жарту, хлопець.
За іншим столиком, де Олександр Балога видає кожному пластикові деталі та десятки гвинтиків й гайочок, які, складені за схемою, мають обернутися на дрон, вигуків захвату менше. Тут потрібні увага та вмілі руки.
- Це для тих, хто любить “Лєґо”, – каже 13-річний Артем, що схилився над схемою та пробує упорядкувати всі складові.
- О-о-о, каніфолька! Обожнюю цей запах, – це вже Андрій на іншій локації виражає захват від роботи з паяльником.
Тут Євгеній Грабовчак показує хлопцям та дівчатам, як припаяти дроти до плати. Паяльники гріються, сизий дим тягнеться вгору, смердить та сама каніфолька – робота кипить!
За пів години учасники FPV-вечорниць міняються локаціями і кожен пробує себе в новому процесі.
ВЕЧОРНИЦІ – ЦЕ ПЕРШЕ ЗНАЙОМСТВО, ДАЛІ ЗНАННЯ ТРЕБА ПОГЛИБЛЮВАТИ
Тим часом говоримо з одним із творців проєкту Сергієм Вожжовим про його ідею та мету.
- Ми придумали саме таку назву – FPV-вечорниці, бо тут знайомимо молодь, підлітків, школярів з темою. Даємо можливість політати на симуляторах, позбирати ручками дрони, попаяти – чомусь локація пайки заходить всім найбільше. Для багатьох це перший досвід, отак от взяти паяльник та попрацювати. Задумано все так, аби ті, хто до нас приходять, мали можливість познайомитися із цим процесом. Працюємо ми із розхідниками-тренажерами, тобто діти не паяють справжні плати дронів для ЗСУ. От ті, хто вже зрозумів процес, далі можуть поглиблювати навчання. А нам лишаються донати, на які можна збирати справжні дрони та передавати на фронт, – каже він.
Вожжов зазначає, що цей волонтерський проєкт тільки стартував.
- Ми працюємо другий тиждень, але проєкт розгортатимемо, він працюватиме в місті та навіть поза ним на постійній основі. У нас є можливості проводити його в різних локаціях. Наразі у мене на сторінках у соцмережах є форма, де можна зареєструватися на наступні вечорниці. Також маємо запрошення на такі майстер-класи у школи міста. Ця тема дуже цікава суспільству, її треба розвивати, – каже Вожжов.
FPV-ДРОН МІНЯЄ ПРАВИЛА ГРИ
За словами його колеги Василя Аксьома, війна показала, що FPV-дрон – це сучасний автомат Калашникова, річ, яка дає можливість змінювати правила гри на фронті.
- Дай Боже, щоб діти, яких ми зараз вчимо збирати та керувати дронами, жили в мирній країні та дійсно знімали ними весілля чи літали над прекрасними Карпатами. Але поки маємо можливість, надану хлопцями, які тримають фронт, вчити в мирному тилу дітей управлятися з дронами, мусимо це робити. Це сучасний навик, який мають освоїти діти. У разі ж, якщо їм доведеться пережити наш досвід, вони вже будуть більше підготовленими, – каже Василь.
КЕРУВАННЯ ДРОНАМИ Є В ПОЗАШКІЛЬНІЙ ОСВІТІ
- Як це не дивно, коли ми почали шукати підтримку в місті, виявилося, що в Україні затверджена програма для позашкільної освіти, де є такий напрямок як керування дронами. Тобто Міністерство освіти радить вчити дітей збирати дрони та управляти ними. Програма може вже зараз бути впроваджена в усіх освітніх закладах. На жаль, на Закарпатті немає жодного, де дітей би цього вчили. Я отримав підтвердження, що в цьому регіоні ми наразі перші, хто щось схоже робить. Тобто державна програма є – але ми маємо діяти як волонтерська ініціатива, – каже Вожжов.
Я ж зауважую, що дітей неможливо зібрати на вихід із вечорниць. Хтось хоче ще політати, хтось ще один дротик припаяти, у когось ще трошки – і дрон складеться! Це показує, що дітям цікава базова технічна освіта і подібні заняття. Дивно, що у центрах позашкільної освіти їм натомість пропонують бісероплетіння чи створення ляльки-мотанки. Це, звісно, мистецтво й розвиває моторику – але маємо бути сучасними. Тим більше коли перед нашим суспільством стоять такі виклики, як війна з Росією.
Тетяна Когутич, Мукачево
Фото авторки
