Птахи надії на Сумській
Одна з центральних і найстаріших вулиць міста рясніє пам'ятками архітектури в стилях неоготики, класицизму, неоренесансу, конструктивізму. На жаль, через російські обстріли десятки будинків на Сумській тепер пошкоджені, а деякі повністю зруйновані. Контури вікон, дверей, балконів тепер забиті OSB-плитами, подекуди звисають попереджувальні стрічки, що може бути обвал. Додати барв у цю сумну картину вирішила художниця Карина Жернова: на OSB-плитах вона протягом усього серпня малювала птахів.
Кореспонденти Укрінформу подивилися, як художниця створює яскраві роботи, почули реакцію містян, а також розпитали авторку про її задум і те, яка доля чекає на вуличні «полотна».
«СПОДІВАЮСЯ, ХАРКІВ’ЯНИ ПОВЕРНУТЬСЯ, ЯК ПТАХИ»
Коробка з фарбою, респіратор, п’ятиметрова драбина – з таким реманентом Карина Жернова з початку серпня працює на Сумській. Ми зустрічаємося біля будинку №53, який, за інформацією правоохоронців, постраждав від російського обстрілу 2 березня 2022 року. Тоді трьох людей доставили до лікарень. Навпроти – будинок №86 (конструктивістська будівля кінця 1920-х років), узагалі знищений ракетою також минулої весни.
«Тут відкопували людей з-під завалів, живих і загиблих, – розповідає Карина. – Це біль, який не минає. Але всюди на Сумській я використовую лише насичені яскраві барви та продовжую одну тему. – Це птахи. Вони є народними символами нашої країни. І птахи ж уособлюють харків’ян, що, як перелітні пернаті, повертаються до своїх домівок, до своїх родин. І я сподіваюся, що наше місто відбудується, відновиться та розвиватиметься».
Поки говоримо, біля нас зупиняються перехожі: дякують художниці за створений настрій.
Роботи Карини «оживили» уже понад пів сотні будинків. Віконні отвори тепер прикрашають журавлі, білі сороки, горобці, жайворонки, солов’ї, граки, зозулі, що наче виростають із «дерева життя». Художниця згадує, що до російського вторгнення дещо відійшла від творчості: зайнялася підприємництвом, готувала до відкриття магазин і лише зрідка проводила майстер-класи з академічного живопису. Та після страшних обстрілів України знову почала малювати.
«Ще й мої рідні – мама, бабуся, дідусь – опинилися в окупації в місті Ізюмі. З ними не було зв'язку. Не передати словами ті переживання, коли понад усе хочеш почути рідні голоси. Коли розумієш, як бажаєш жити. І я взялася за пензлі, фарби, – ділиться Карина. – І не хотілося малювати жодних руйнувань, хотілося зобразити Харків квітучим. Коли в якусь хвилинку тиші, між обстрілами, я виходила на вулицю, перебіжками, щоб купити продукти, і бачила, як працівники “Харківзеленбуду” висаджують яскраві квіти на клумбах, знаєте, це теж тримало, додавало віри, що все буде добре. І я творила в таких же барвах».
«НА ПЕРШІЙ ЛОКАЦІЇ ТРЕМТІЛИ НОГИ ТА РУКИ»
Художниця зізнається: ставила собі амбітну мету– за серпень розмалювати всі будинки на Сумській, де є пошкодження, адже ще не уявляла всіх складнощів роботи.
«Я почала з Сумської, 2 (у цій будівлі багато років розміщувався ресторан “Пузата хата”, який так і не відновив свою роботу, – ред.). І от 6:00, а я просто стою та дивлюся на це вікно і не знаю, що мені з ним робити. Мандраж був. Тому що я розумію, що це великий обсяг роботи. Почала шукати драбину, дістала і лише о восьмій ранку почала малювати. І я вся тремтіла, руки, ноги. Ще ж і висоти завжди боялася, але завдяки цьому проєкту свій страх уже переборола»,– усміхається Карина.
Згадує, як працювала біля будинку неподалік від місця нашої розмови. Її побачив охоронець з іншої будівлі та приніс будівельну каску.
«Дав мені і сказав, що, будь ласка, будь обережна, – розповідає художниця. – Та воно й справді так: фасади ж оббиті, штукатурка сиплеться».
Невдовзі до роботи Карини почали приглядатися перехожі: спершу з зацікавленістю, а потім запитували, шукали нових птахів, а ще пропонували допомогу – тримати драбину.
Роблячи свій перший малюнок на Сумській, художниця виконала начерк крейдою, та всі інші вже створювала одразу балончиком. «Рука набилася після перших 300 метрів квадратних», – сміється вона.
Творчий проєкт Карини погодила міська рада, його реалізують за співпраці з власниками чи орендарями пошкоджених будівель, які навіть надають кошти на фарби.
«Я враховую стилістику будинку, кольорову гаму. У мене є приклади, коли вже зроблено ремонт приміщення, пофарбовано фасад, але люди поки що не хочуть прибирати ці дерев’яні плити, тому я їх оформила в своєму стилі, але щоб малюнок гармонійно вписався. Там, де будівлі стоять розбиті, і якихось особливих побажань немає, там моя фантазія гуляє на повну», – пояснює художниця.
Проте констатує: був випадок, коли власник приміщення категорично заборонив малювати, мовляв, ще зіпсуєте гранітне облицювання на фасаді.
«Трапляються неприємні розмови, прямо до скандалу. Ще якось мені сказали, що я не маю таланту та й взагалі засмерділа вулицю фарбою. Мабуть, хейт мотивує ще краще, – розмірковує Карина. – Але більшість людей щиро дякує і фотографується зі мною. Мені подобається бачити, як змінюються обличчя перехожих».
«КАРТИНИ НЕ ЗНИКНУТЬ ПІСЛЯ СКЛІННЯ»
Стритарт на «вікнах» збереже свій яскравий колір протягом десяти років, запевняє авторка, адже використовує фарбу, якою роблять мурали. Перед малюванням на дошки, ДСП чи ОSB наносить ґрунт, фонову фарбу.
«Десь усе-таки використовувала лише балончики, бо стирчать якісь шурупи, гвіздки, і неможливо обробити поверхню валиком чи пензлями так, щоб не поранитися», – пояснює Карина.
Зазвичай художниця на одній локації працює з 5-ї ранку і до пізнього вечора. Щоби підтримати, чоловік у вільний час привозить їй холодного молока чи молочний коктейль (такі продукти треба споживати, щоб зменшити негативний вплив фарби на організм).
«Чоловік мною пишається. Хоча, звісно, переживає, що я цілими днями десь у центрі на сонці малюю», – зазначає Карина.
На запитання, чи не засмучує її думка про долю картин, адже після скління їх не стане на Сумській, упевнено відповідає, що вони не зникнуть. А сама ідея «Птахів» і полягає в тому, що місто має жити та відроджуватися.
«По-перше, власники приміщень, з якими я співпрацюю, які фінансово підтримали ідею птахів, вже сказали, що, вибач, але роботи нам подобаються, і ми залишаємо їх собі. Також є задум зробити колись виставку “Тут було вікно”, а ще провести аукціон. Раніше я вже розмальовувала різні лоти, військові трофеї, кошти від продажу яких направляли на підтримку наших бригад. Тепер хочу зробити фотографії всіх робіт, бо я вже втратила їм лік, і створити фотовиставку»,– ділиться Карина.
На Сумській у неї залишилися лічені локації для творчості, проте художниця вже має пропозиції поширити її на інші вулиці.
Юлія Байрачна, Харків
Фото В’ячеслава Мадієвського
