На культурному форумі Balta nakts у Ризі були представлені українці й українська тематика
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.
В липовій алеї на бульварі Брівібас (Свободи), що навпроти будинку Уряду Латвії, пройшла виставка «Тепло твоїх рук мені не болить», в якій взяли участь українські студенти, котрі зараз навчаються в Латвійській академії мистецтв, а також роботи латвійських молодих художників, що прямо чи опосередковано торкаються проблем, спричинених російським вторгненням в Україну.
Скульптура «Земля кактусів» Робертса Баліньша зображає мир насилля через два металевих кактуси з іржавого заліза, схожі на скоцюрблені руки. «Меморіал пустоті» Христини Резвох присвячений долі тисяч дітей, які зникли під час повномасштабної війни в Україні (деякі загинули, доля інших невідома). Це метрова жовта формочка для піщаних дитячих «пасочок», зроблена у вигляді дитини з піднятими до неба руками, а трохи поодаль - пісочниця з синьо-жовтими бортами. Скульптура «Гніздо для Рафаеля» Лінди Габараєвої присвячена Рафаелю Лемкіну, автору терміну «геноцид», який також виступав за визнання геноцидом Голодомору українців 1932-1933 рр.
У великій програмі «Ніч треба піймати», яка пройшла у виставковому центрі на вулиці Пілс, 23, українська художниця, громадська діячка, гімнастка Дар’я Калашникова показала свій 15-хвилинний перформанс «Як довго це може тривати?». Це алегорія того, що нинішня війна тягнеться довго, і триватиме ще невідомо скільки, але треба жити, існувати. В цьому ж приміщенні були художні та фотовиставки, присвячені темі російської агресії.
Інтерактивний перформанс «Республіка», проведений у великій 1-й студії Латвійського радіо являв собою іронічну, провокаційну гру про демократію та світові проблеми. Половина аудиторії із зав’язаними очима відповіла «так» (зелена картка) чи «ні» (червона картка) на запитання ведучих. Друга половина споглядала за цим та реагувала. Єдине запитання, відповідь на яке стовідсоткове «так» було «Чи хвилює вас доля українських дітей у цій війні?». На запитання «Ви вбили б путіна, якби мали таку можливість?» відповідь була 50 на 50%.
Найбільш видовищною подією форуму стала 4,5-хвилинна візуальна проєкція «Біопоетика» на фонтан на міському каналі в центрі Риги - робота естонської художниці Альони Мовко-Мягі. Це поетичне висловлення про співвідношення людини та Всесвіту, про буття і небуття.
Головні заходи Balta nakts проходили в Ризі в ніч з 3 на 4 вересня. Деякі виставки, інсталяції (наприклад, «Тепло твоїх рук мені не болить») тривали до 5 вересня.
Культурний форум, фестиваль мистецтв «Біла ніч» ставить собі за мету відкрити місто для занять сучасним мистецтвом на одну ніч, запропонувавши широку та різноманітну культурну програму. Вперше він був проведений у Парижі 2002 року. Пізніше до ініціативи приєдналися Брюссель, Мадрид, Римі та інші міста. Так була створена спільна мережа «Білі ночі Європи». У Ризі перша «Біла ніч» пройшла у 2006 році, отже цього року форум відбувся тут 17-й раз. Традицію «Білої ночі» також підхопили за океаном у Канаді, США, Японії та містах інших країн світу.
Нагадаємо, у ризькому кінотеатрі К.Suns відбувся показ кінофестивалю українських короткометражних комедій «Smile, Ukrainian».
Фото та відео: Олег Кудрін
