У прифронтовому Дніпрі «Хитрий лис» відкрив сезон

У 2020 році прем’єра сімейної опери «Лис Микита» за однойменною поемою Івана Франка у Львівській Опері гучно прозвучала не лише у львівському, а й у загальноукраїнському контексті, одразу піднявши ставки у нашому оперному ком’юніті. Ця постановка Василя Вовкуна стала переможцем фестивалю-премії «ГРА» у номінації «За найкращу музичну виставу в жанрі опери/оперети/мюзиклу» й увійшла тріумфатором у репертуар театру, користуючись незмінним попитом у львів’ян та гостей міста.

     На один із прем’єрних показів до Львова приїхав директор - художній керівник DniproOpera Костянтин Пінчук і зрозумів, що «вистави саме такого рівня не вистачає у репертуарі» його театру. Це було ризиковане, але ефектне продюсерське рішення. Адже у Дніпровському академічному театрі опери та балету не було жодної сучасної опери. Більше того, до приходу нового очільника театру у 2018 році – не було й жодної вистави українською мовою чи на музику українських композиторів.

      Спочатку Пінчук поставив українську оперну класику – «Запорожця за Дунаєм» Гулака-Артемовського. Традиційно.

      Згодом взявся за український балет і зробив «Лісову пісню» на музику Скорульського. Оригінально. Настільки, що вистава пройшла у лонглист вельми конкурентного всеукраїнського театрального фестивалю-премії «ГРА». Це стало знаковою подією у контексті кардинальної зміни вектора розвитку репертуарної політики театру.

      Нарешті, у DniproOpera відбулася прем’єра «Хитрого Лиса» – написаної на замовлення молодим композитором Іваном Небесним й абсолютно оригінальної української опери. Для її втілення Пінчук запросив творчу команду Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької, яка працювала над своїм «Лисом» у 2020 році.

      Нагадаю, ця не стільки казка, скільки «школа життя», – як ніякий інший твір української літератури, об’ємно передає парадоксальну ситуацію, що була відображена Франком ще 130 років тому на матеріалі тодішньої Галичини і яка віддзеркалюється в політикумі сучасної України. Звісно, перетворюючи цей актуальний франковий текст кінця ХІХ століття на оперне лібрето, Василь Вовкун зберіг і його політичну актуальність, і списані з життєвих реалій характери персонажів.

      Тож, крім наочних апеляцій до сучасних реалій, прем’єру «Хитрого Лиса» слід розглядати як вдалий менеджерський хід і дуже своєчасну постановку. Зі своїми новими акцентами 2023 року.

       «Хитрий Лис» дніпрян – зроблена за великим рахунком вистава у копродукції двох великих колективів. Саме такий підхід, вочевидь, можна і треба наслідувати й практикувати. Особливо, у важкий для оперного жанру, як такого, час війни, що триває в Україні й заставляє важливі для розвитку процеси уповільнюватися, або ж взагалі ставить їх на «стоп». Проте вітчизняна опера не просто тримається, а видає несподівано якісний і проривний продукт.

       От і у Дніпрі – «ставка зіграла» і було отримано блискучий результат: прем’єрні аншлаги, очевидний захват публіки, абсолютна командна робота творчого і технічного складу театру, зацікавленість, професійність та очевидний вихід за звичні межі.

       Нарешті прифронтове місто, у якому багато вимушених переселенців, що тільки у Дніпрі потрапили вперше до оперного театру і мають пізнавати його на кращих зразах жанру, –  отримало свою власну, сучасну, українську оперу для сімейного перегляду. Не кажучи вже про те, що її нова й навіть більш досконала інтерпретація – у буквальному сенсі підняла рейтинг DniproOpera на якісно новий рівень.

       Із перших звуків, а потім уже нот, глядач пірнає у справжнє видовище. Ефектна музика – театральна, яскрава, власне як і оперна форма, що узгоджується із сюжетом, який розвивається за класичним казковим колом. Рефрени-епізоди зумовили і сценографічне рішення, і додали важливий акцент в ідею гротескної «комедії суду»: все у житті та історії розвивається по колу в будь-які часи й у всіх народів, але особливо у нашого, коли ми міряємо ці повторні цикли вже не класичними століттями – десятиліттями, а тепер вже й каденціями владних «кланів». Комедія суду є одночасно трагедією політичної системи, устрою, у якому посади отримують найхитріші та найспритніші слуги народу – вправні піарники та медійники.

       Лейтмотиви, лейттембри, музичні та ритмічні спецефекти, жанрові танці, електроніка, органічно введені в партитуру автентичні українські народні музичні інструменти: трембіта, цимбали, бандура, колісна ліра, – весь потужний звуковий арсенал працює на створення вражаючого ефекту.

       Партитура, зі всією її різноманітністю, стилістичною виразністю, природністю, – ретельно пропрацьована. Диригент-постановник Сергій Горкуша зробив її буквально прозорою, і публіка, яка, звісно, не має досвіду сприйняття сучасних опер, – отримала шанс почути кожну ноту, інтонацію, прийом, музичний «спецефект», зчитати музичну цитату чи вгадати стилістику того чи іншого епізоду. Їх, до речі, композитором дотепно «розсипано» всією оперою: тут і коломийки, і псалми, і баркові та classical crossover алюзії.

       Важливо сказати, як тільки було отримано згоду на постановку т.з. «франшизи» «Лиса Микити», постановчий склад  Дніпровської опери їздив не менше 3-х разів до Львова. Проте задачі зробити копію львівської постановки не було. DniproOpera разом із художницею костюмів Ганною Іпатьєвою зробили нову версію ефектних костюмів, використавши цього разу трохи іншу фактуру, давньослов’янські руни і т.з. «лісовий камуфляж», зчитуваний у сьогоденні гостріше. Бутафори, реквізитори, художники-гримери блискуче відтворили оригінальні каркасні маски персонажів-звірів, перуки, зачіски та шоу-грим.

      Світлова партитура заграла ще більш яскраво на найновішому світловому пульті дніпрян, аналогів якому нема у жодному театрі України (Рузалія Комисарик та Людмила Бакі).

      Все це разом створило бажаний ефект сучасного, синтетичного видовища. Видива, за Вовкуном.

      Виконавський склад DniproOpera – вельми природно існував у нових запропонованих обставинах сучасної, ігрової, жанрової української опери. Ще й продемонстрував високий вокальний та акторський рівень. Режисер-постановник Василь Вовкун залучив на ролі не тільки солістів, а й хористів, давши їм можливість продемонструвати свій потенціал і майстерність.

      Яскравий Лис Микита – тенор Михайло  Газін, колишній соліст Одеської опери. Вочевидь, нова зірка і справжнє відкриття DniproOpera: вправний та вільний від оперних акторських штампів, із гнучким тембром і розумінням музичного тексту, який виконується легко, невимушено, органічно.

       Артисти DniproOpera у ролях Льва і Левиці (Андрій Ломакович та Анастасія Добриніна), Лисиці (Софія Сорока), Мавпи Фрузі (Тетяна Галкіна), Вовка (Олександр Прокопенко), Ведмедя (Даниїл Риндін),  Півня (Віктор Мельник),  Цуцика Гектора (Дмитро Трач), Кота Мурлики (Дмитро Єлагін), Борсука Бабая (Олексій Вєтров), Рисі (Альона Трач), Зайця (Андрій Вовк), Охріма (Ігор Бабенко), Осла (Олексій Стріжак), Цапа (Сергій Гомон) та всі артисти хору (хормейстер Ірина Непочатих), балету і мімансу (балетмейстер-постановник Андрій Литвинов) – влаштували справжній парад талантів і продемонстрували високий рівень усього колективу, який зберігає робочий тонус та знаходиться у прекрасній формі.

        Проєкт «Хитрий Лис» DniproOpera – вартий зарубіжних гастролей з представництва сучасної української опери. Це стратегічно важлива постановка і тактична перемога Пінчука та Вовкуна. Двох абсолютно самобутніх очільників оперних театрів у різних регіонах України, об’єднаних єдиним бажанням і поривом: створювати новий сучасний репертуар, конкурентоспроможний, комерційно успішний і талановитий продукт.

Ольга Стельмашевська
Фото – Віталія Загинайла