Відновлення по війні: будувати краще, ніж було, «зеленіше» та інклюзивніше

Через російську агресію в Україні, за оцінками експертів, зруйновано майже 160 тисяч будівель та споруд (приблизно 20 тисяч із них – багатоповерхові), більше 25 тисяч кілометрів доріг, понад 300 мостів, більше 3200 освітніх та понад 800 медичних закладів. Тож після війни на нас чекає виконання безпрецедентного для сьогодення завдання – відбудови усього, знищеного ворогом. Причому, відбудовувати треба на якісно новому рівні – з «поглядом у майбутнє» та з урахуванням сучасних цивілізаційних стандартів і вимог.

Тобто, українська відбудова має супроводжуватися масштабною модернізацією – не лише зруйнованого, а усієї країни. Такий лейтмотив Будівельного форуму «Енергоефективне відновлення України», організованого ГО «Бізнес за партнерство» за підтримки Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Держагентства з енергоефективності та енергозбереження, ДІАМ та низки партнерів. Які ж, на думку учасників дискусій, ключові виклики та рецепти розв’язання проблем?

КИТИ ПОВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ: ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ…

Нові стандарти будівництва передбачають, що будь-який будівельний проєкт в Україні втілюватиметься з урахуванням принципів безбар’єрності, підвищених вимог до енергоефективності та посиленого захисту споруд. Такий підхід нині закріплено у профільному вітчизняному законодавстві. Зокрема, в законах «Про компенсацію за пошкоджене майно», «Про реформування містобудівної діяльності», та низці інших. Також посилюватиметься контроль за дотриманням відповідних норм: жоден проєкт без урахування ключових вимог не розглядатиметься, на його фінансування годі й розраховувати.

Подальші кроки для забезпечення майбутньої відбудови у цій парадигмі обговорювали учасники першої панельної дискусії будівельного форуму – «Основи формування стратегії зеленого та енергоефективного відновлення України».

І хоча погляди представників влади, бізнесу, експертного середовища й громадянського суспільства на окремі нюанси відрізняються, магістральне бачення спільне: маємо відбудовувати все не так, як було, а так, щоб було краще. І стосуватися це – принаймні, в частині безпеки та енергоефективності – повинно усіх без винятку об’єктів, незалежно від замовника та форми власності.

При цьому наголошувалося на відсутності законодавчих вимог з енергоефективності для об’єктів малоповерхової забудови. А їх кількість в рази більша, ніж багатоповерхівок. Здавалося б: якщо приватний інвестор побудував для себе «неенергоефективний» будинок, то це його проблеми з витратами на енергоносії… Однак, якщо йдеться про тисячі чи й десятки тисяч таких споруд, – то це вже спільна проблема, бо йдеться про суттєвий вплив на енергетичну систему країни, зокрема, на необхідності імпорту дорогих енергоресурсів. У результаті – збереження енергетичної залежності України від світових ринків, чого ми багато років прагнемо позбутися.

Подібні вимоги до енергоефективності мають стосуватися не лише нового будівництва, а й термомодернізації існуючих споруд. Безумовно, про терміни такого оновлення – з огляду на воєнну невизначеність та першочергову потребу в ресурсі на відбудову упродовж кількох років після війни, – говорити зарано. Адже, за оцінками Фонду енергоефективності, в ідеалі для термомодернізації країни знадобиться щонайменше 3 трлн грн. Це майже два наші нинішні річні бюджети.

Та це не означає, що через нестачу ресурсу маємо опускати руки. Починати треба з малого. Навіть під час війни термомодернізація в Україні триває: як за рахунок державної підтримки (зі зрозумілих причин, обмеженої), так і завдяки грантовій та пільговій кредитній допомозі від міжнародних партнерів.

Дещо про джерела фінансування, зокрема, про вуглецеві кредити (“carbon credits”), розповіла під час форуму голова Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Ганна Замазєєва.

«Впровадження системи енергоменеджменту дозволяє заощадити 5-15% на витратах на комунальні послуги, а після втілення рекомендованих енергоефективних заходів – до 30% та навіть більше. Такий підхід обов’язковий для всіх органів державної влади, а також для тих, хто хоче одержати державну підтримку, наприклад, за програмами Фонду декарбонізації», – пояснила Замазєєва.

За словами першого заступника міністра розвитку громад, територій та інфраструктури Василя Шкуракова, 35% енергії в Україні йде на утримання громадських та житлових будівель. Це – найвищий показник поміж усіх енергозатратних галузей.

«Мусимо зробити все, щоб зменшити цей показник. Для цього команда міністерства розробила Стратегію термомодернізації до 2050 року. Це дуже важливо в умовах відбудови. Як і заходи з енергоефективності, внесені до державних будівельних стандартів, які активно впроваджуватимемо у процесі відновлення України», – наголосив посадовець.

Голова Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Верховної Ради Олена Шуляк підтвердила, що під час відбудови обов’язково враховуватимуть вимоги Стратегії термомодернізації будівель до 2050 року і Національного плану збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії. Йдеться і про обов’язковість термомодернізації під час капітального ремонту та реконструкції, і про запровадження енергетичного менеджменту у спорудах публічного сектору. “Ми чітко усвідомлюємо, що постійний енергетичний шантаж з боку Росії триватиме. Тож для нас питання енергоефективності і енергозаощадження має таке ж значення, як і стандарт безпеки”, – наголосила депутатка.

…БЕЗПЕКА ТА БЕЗБАРʼЄРНІСТЬ

Стосовно безпекових вимог, Шуляк нагадала про закріплення в законодавстві обов’язковості інженерно-технічних заходів цивільного захисту у містобудівній та проєктній документації і створення по всій країні мережі сучасних надійних укриттів. Зокрема, такі укриття обов’язково мають бути в усіх нових спорудах подвійного призначення. Безумовно, це – додаткові витрати для замовника, що неоднозначно сприймається частиною бізнесу, – але за нинішніх умов, коли країна приречена жити поруч із агресивним сусідом, – така вимога безальтернативна.

“З 1 листопада 2023 року нові ДБН – ДБН «Захисні споруди цивільного захисту» – почали діяти. Не всім вони подобаються, але безпека для нас на першому місці. І, звичайно, будівництво укриттів та постійний перегляд можливостей переміщати наші виробництва і адміністративні споруди під землю будуть у пріоритеті”, – запевнила Шуляк.

ДБН також передбачено посилені вимоги до інклюзивності, які обов’язково треба враховувати при проєктуванні, будівництві та відновленні пошкоджених об’єктів. Депутатка нагадала, що, за даними Мінсоцполітики, станом на кінець 2023 року в Україні було понад 3 мільйони людей з інвалідністю. На жаль, через війну таких українців стає все більше. Тож наше спільне завдання – забезпечити їм безперешкодний доступ до громадського простору, усіх без винятку органів державної влади, сфери послуг – у тому числі, й мережі надання соціальних послуг для населення, – дозвілля, транспортної інфраструктури й так далі.

При цьому народна обраниця констатувала: дуже часто відповідні норми залишаються хорошими гаслами на папері. Замовники ж та виконавці робіт часто користуються будь-якими можливостями уникнути втілення таких норм на практиці. Тож потрібно посилювати контроль за їх втіленням – і з боку держави, і з боку суспільства.

Комплексний підхід до повоєнної відбудови буде затверджено законом «Про основні засади відновлення». Олена Шуляк анонсувала його презентацію в парламенті у квітні. Поки що документ доопрацьовують з урахуванням вимог до відновлення за принципами зеленої, інклюзивної та цифрової економіки, застосування підходу «будуй краще, ніж було».

Контроль за дотриманням відповідних норм хочуть покласти на Раду прозорості і підзвітності при Агентстві відновлення. Це, поміж іншого, допоможе уникнути будівельної анархії й забезпечити комплексність відновлення країни. Адже усі проєкти відновлення, незалежно від замовника, реєструватимуть та перевірятимуть на предмет дотримання нових продиктованих часом вимог.

Створення такої законодавчої рамки відкриє країні доступ до фінансування в межах програми Ukraine Facility, що передбачає надання Європейським Союзом Україні 50 мільярдів євро упродовж 2024-2027 років.

ЗАВДАННЯ ТА ВИКЛИКИ ЦИРКУЛЯРНОЇ ЕКОНОМІКИ

Однією із ключових тем обговорення в межах форуму «Енергоефективне відновлення України» стало, здавалося б, дуже просте, але водночас – украй складне питання: що робити з відходами, мільйони тонн яких утворилися через спричинені російською агресією руйнування? Це важливо і з огляду на величезний ресурс та часові витрати на розчищення завалів, і у зв’язку з можливостями повторного використання будівельного сміття, і через численні екологічні виклики. Адже просто закопати в землю такі «терикони» неможливо, тримати їх на окремих полігонах, захаращуючи десятки тисяч гектарів землі – неефективно, та й небезпечно.

З іншого боку, використовувати їх повторно треба дуже обережно. Бо часто-густо ці відходи токсичні – через забруднення ракетним паливом, залишками вибухівки, іншими шкідливими речовинами. Їх знезараження – власне, як і увесь процес переробки сміття, – дороге задоволення. Тож ідеться й про раціональність його використання. За словами представників бізнес-спільноти, у багатьох випадках застосування такої вторсировини обходитиметься забудовникам набагато дорожче, ніж використання нових будматеріалів.

Тож доволі багато виступів на форумі були присвячені проблематиці переходу країни на рейки циркулярної економіки (модель, заснована на впровадженні замкнутих циклів у процесах виробництва, обігу та споживання).

Законодавчі передумови для повторного використання будівельних матеріалів та переробки будвідходів в Україні вже створено. Це, поміж іншого, передбачено Законом «Про надання будівельної продукції на ринку», який діє трохи більше року. Розроблено й національні стандарти виготовлення конструкцій та виробів на основі будівельного сміття. Є положення про організації, які контролюватимуть цей процес.

Але на практиці все складніше. У випадку зі зруйнованими унаслідок війни об’єктами – ще й через труднощі із розчищенням завалів та сортуванням сміття. Йдеться про їх очищення й від небезпечного вмісту боєприпасів, і від шкідливих речовин, що вивільнилися внаслідок руйнування будівельних матеріалів (приміром, дуже складно очистити вторсировину від небезпечного азбестового пилу). Та й сортування таких відходів потребує додаткових коштів й зусиль. Бо процес цей неабияк відрізняється від поетапного розбирання виведених з експлуатації будівель для потреб переробки: на місці знищених ворогом об’єктів – суцільне місиво із залишків скла, цегли, металу, дерева, пластику та інших матеріалів.

Тож Олена Шуляк анонсувала розробку Урядом Національної стратегії з циркулярної економіки.

«Цим документом буде визначено конкретні заходи, які стосуватимуться саме переробки будівельного сміття. А йдеться про майже 100 мільйонів тонн таких відходів. Дуже важливо, щоб вони не були просто закопані десь у землю, а перероблялися й використовувалися в будівельній галузі, в дорожньому будівництві чи при інших процесах, пов’язаних із відновленням», – деталізувала парламентарка.

Директорка Департаменту технічного регулювання в будівництві Мінрозвитку громад Олена Воскобойнік нагадала, що перехід до циркулярної економіки, в тому числі, налагодження ефективного рециклінгу відходів, є одним із ключових завдань у межах нашого євроінтеграційного курсу.

«Ще на початку повномасштабного російського вторгнення, після звільнення Київської, Чернігівської та Сумської областей, ми побачили проблему гігантської кількості відходів. Це потребувало законодавчого врегулювання. Тісно співпрацюючи з Міндовкілля, за підтримки Верховної Ради та з допомогою міжнародних партнерів ми розробили порядок поводження з такими відходами. На тому етапі це дозволило створити загальну рамку, визначити поняття таких відходів, затвердити алгоритм дій і ухвалити першочергові рішення, які б дозволили органам місцевого самоврядування поводитися з таким специфічним видом відходів», – розповіла посадовиця.

Водночас стовідсоткових рецептів їх ефективного та безпечного використання, немає ніде у світі. Тож багато чого Україні в цьому питанні доводиться робити з нуля.

«Зараз ми бачимо нагальну потребу розроблення регламентних технічних специфікацій для продукції, що виготовлятимуться з відходів від руйнувань. Це – один із ключових принципів циклічної економіки. На часі визначення цільових показників таких відходів у подальшому будівництві та виробництві будівельної продукції», – додала Воскобойнік.

При цьому варто враховувати й фінансовий аспект. Адже – зокрема, з огляду на додаткові витрати на сортування та знезараження спричинених війною відходів – у багатьох випадках використовувати їх буде дорожче, ніж матеріалів, виготовлених із природної, нової, сировини. Тож держава також має думати над тим, як заохотити забудовників, виробників будматеріалів до такого перероблення.

Адже звичайними заборонами вивозити це сміття на полігони ТПВ тут не обійдешся. Потрібні фінансові стимули – чи у вигляді прямих дотацій (а знайти гроші ще й на це після війни буде ой як складно), чи податкових та інших преференцій. Адже за таких умов переробний бізнес ставатиме прибутковим. Відповідно, не дорахувавшись податків на першому етапі впровадження комплексного підходу до рециклінгу «воєнних» будвіходів, держава зможе сповна компенсувати їх надходженнями від успішної роботи підприємств у майбутньому. Інакше впоратися з амбітними завданнями з відбудови країни нам не вдасться.

Владислав Обух, Київ