Замовити пресконференцію в Укрінформі

реклама

Все що протиправно офлайн, має бути протиправним онлайн: протидія насильству щодо жінок в Інтернеті

Все що протиправно офлайн, має бути протиправним онлайн: протидія насильству щодо жінок в Інтернеті

Блоги
Укрінформ
Насильство в Інтернеті, яке націлене на жінок, стало всеохоплюючим із конкретними, жорстокими наслідками. 

Це неприпустимо та є перешкодою для участі жінок у суспільному житті. Насильство онлайн проявляється у залякуванні, переслідуванні та образах, зокрема в соціальних мережах. Про це наголошує  Стратегія гендерної рівності Європейського Союзу на 2020-2025 роки.

Для подолання цього явища, Європейська комісія, яка є вищим органом виконавчої влади ЄС, запропонувала прийняти Акт про цифрові послуги Digital Services Act (DSA), який має на меті роз’яснити відповідальність платформ в Інтернеті щодо контенту, який розповсюджується користувачами.

Акт про цифрові послуги був прийнятий ЄС в жовтні 2022 року. Наразі Міністерство цифрової трансформації України має працювати над розробкою акту, який імплементуватиме європейське законодавство в українську практику.

Головний принцип DSA – «все що є протиправним офлайн, також має бути протиправним онлайн». Аналогічний принцип вперше був сформульований Генеральною Асамблеєю ООН в Резолюції «Заохочення, захист та здійснення прав людини в Інтернет», ухваленою Радою з прав людини 1 липня 2016 року №32/13. Зокрема, в ній зазначається: «ті самі права, які людина має в офлайновому середовищі, повинні також захищатися в онлайновому середовищі».

Пункт «д» статті 34 DSA вказує на те, що Facebook, Twitter, Instagram, YouTube, Google, або іншими словами «постачальники дуже великих онлайн-платформ і онлайн-пошукових систем», повинні ретельно виявляти, аналізувати та оцінювати будь-які системні ризики, до яких, зокрема, належить будь-які фактичні або передбачувані негативні наслідки щодо гендерно зумовленого насильства».

Важливо, що контроль за впровадженням положень DSA щодо дуже великих онлайн-платформ покладається на Європейську комісію як загальноєвропейський орган, а тому поки що не зрозуміло, який вплив матимуть держави та їх національні регулятори на такі платформи там, де доступу до Єврокомісії немає (як в Україні).

Варто також звернути увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 14 вересня 2021 року у справі Volodina v Russia (no 2) щодо gender-based online violence, у якому розвивається теза про обов'язок належного розслідування подібних справ. ЄСПЛ підтвердив, що кібернасильство становить одну із форм домашнього насильства. На національні органи покладається обов’язок щодо належного захисту жінок від кібернасильства.

В Україні наразі немає окремих норм Кримінального кодексу України, якіб встановлювали відповідальність за вчинення насильства сексуального характеру в цифровому середовищі. Попри те, що Стамбульська конвенція, яка ратифікована Україною у 2022 році, під насильством стосовно жінок розуміє всі акти насильства стосовно жінок за гендерною ознакою, у тому числі в Інтернеті. Крім того, у жовтні 2021 року була прийнята Загальна рекомендація GREVIO «Щодо цифрового виміру насильства стосовно жінок», яка вказує, що насильство стосовно жінок у цифровій сфері стає дедалі поширенішою глобальною проблемою та має тяжкі наслідки.

В грудні 2022 року прийнято новий Закон України «Про медіа». За новим законом до онлайн-медіа не зараховуються приватні сторінки в соцмережах та сайти неінформаційних компаній. Остаточні критерії будуть встановлені додатково українським медіарегулятором. Водночас ЄС не має актів, які регулюють діяльність онлайн-медіа, а діяльність соцмереж врегульовується DSA.

Український медіарегулятор - Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення таким чином може регулювати онлайн медіа, але не соціальні мережі. З огляду на те, що соцмережі не перебуватимуть під українською юрисдикцією щонайменше до впровадження Акту про цифрові послуги (DSA), тому регулювання буде вкрай обмеженим і буде залежати від «доброї волі» платформ.

Єдине, що може зробити Нацрада і на що її уповноважує закон – це звертатися до платформ з проханням обмежити доступ до інформації у разі, якщо за її поширення до суб’єкта було застосовано штраф та суворіші покарання. Додаткові елементи регулювання можуть бути передбачені меморандумами між регулятором та платформами. Про це йдеться в роз’ясненнях «Новий Закон про медіа: питання і відповіді в рамках роботи Гарячої лінії Комісії з журналістської етики». 

DSA також підтримує саморегулювання через прийняття кодексів поведінки для подолання системних ризиків роботи найбільших онлайн-платформ та пошукових систем. Однак саморегуляції може виявитися недостатньо.

У зв’язку чим, доцільно:

  1. Закріпити на законодавчому рівні термін «насильство стосовно жінок у цифровому середовищі» (або його аналог) та визначити юридичну відповідальність за насильницькі дії в Інтернеті через внесення відповідні змін в Кримінальний Кодекс України.
  2. Міністерству цифрової трансформації України – долучити жіночі громадські організації до розробки акту імплементації DSA в українське законодавство і практику; Включити питання відповідальності за поширення гендерно зумовленого насильства в соціальних мережах; регулярно публічно звітувати про діяльність в цій сфері.
  3. Міністерству цифрової трансформації України – системно проводити інформаційні кампанії щодо ризиків гендерно зумовленого насильства в Інтернеті. Наприклад, у 2020 році Мінцифри проводило кампанію «Від діпфейку до фішингу. Мінцифра розпочинає освітню кампанію з тлумачення термінів онлайн-безпеки» в рамках Національної стратегії з безпеки для дітей в Інтернеті на 2020-2025 роки.
  4. Національній раді з питань телебачення і радіомовлення України, як медіарегулятору,  ініціювати робочі зустрічі з великими онлайн-платформами та на виконання п.7, п.16 ст.5 та п.5 ст.89 Закону про медіа запровадити співрегуляторний Акт щодо регулювання протиправного контенту, пов’язаного з гендерно зумовленим насильством та мовою ворожнечі в Інтернеті.
  5. Національній поліції України та Міністерству внутрішніх справ України – запровадити простий і дієвий механізм повідомлення та реагування на гендернозумовлене насильство, а також гендерну дезінформацію для професійних, вразливих груп: військові, правозахисниці, політикині, журналістки, активістки ЛГБТІК-спільноти; забезпечити захист приватності та конфіденційності даних осіб, які постраждали від насильства в Інтернеті.

Ліза Кузьменко, голова ГО «Жінки в медіа»,

членкиня Комісії з журналістської етики

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-