Перевиховання "війною" і "повномасштабною війною"
У купе зовсім молоденька пара – військовий і його дівчина, мабуть, студентка.
Розмовляють між собою.
Вона:
- Я оце як починаю говорити, так незручно – у людей така мова красива, а я все суржиком.
Він:
- Слухай українські пісні, вони добряче підтягують!
Витягають навушники, хлопчина вмикає на телефоні музику.
Вона:
- А хто це? Я щось такого не знаю...
Він:
- Як?! Не знаєш?! Та це ж #Жадан_і_Собаки, ти що, як їх можна не знати?! Це ж, це ж... Треба тебе на перевиховання, точно!
Вона:
- Яка пісня, ммммм...
Мабуть, вмикається наступна пісня.
Вона:
- Цих я вже точно знаю, вони на святкування "Конотопської битви" щороку їздили, у мене навіть фотка є з ними. До повномасштабної!
Після слова "повномасштабної" у купе западає тиша, за хвилину всі знову вже про щось говорять, потяг стукотить...
На одній із зупинок навпроти нашого вікна опиняються вагони з надписом: "Бєларуськалий".
Реакція військового:
- Підірвати б їх вхлам уже, щоб і очі не мозолили!
А тим часом потяг рушає... і вже під Крутами, легендарними Крутами... на людських городах стоять спалені танки...
Так надихаюче, як ці такі ще молоді українці чітко артикулюють поняттями "війна" (для них вона – з 2014-го) і "повномасштабна", а також – що варто купити першочергово (розкладачку на Донбас), а що почекає, яким чудом є відпустка, і як добре, що "Нова пошта" доставить майже, "куди треба, усе, що треба", як зелено у нас за вікном і як важливо мати везіння на фронті, а ще... що "нема гірше, як ото в небойових служити і тіко знать, що копать окопи"...
Переможемо! Але – всі разом, тож – час донатів...
Олена Литвиненко
FB
реклама