Вода для Марганця: як живе місто без Каховського водосховища

Вода для Марганця: як живе місто без Каховського водосховища

Репортаж
Укрінформ
Допоки будується водогін від Запоріжжя до Нікопольщини, це 150 км, у потерпілих громадах працюють пункти видачі води

Понад пів року пройшло після підриву росіянами дамби Каховської ГЕС. Тоді без централізованого водопостачання та питної води залишились мешканці громад Нікопольського та Криворізького районів Дніпропетровської області.

Представники влади розпочали проєкти з будівництва нових водогонів, волонтери та різні міжнародні фонди – організували підвезення води. Попри те, що вода в кранах вже з'явилася, питною люди й досі продовжують запасатися.

Всі водоканали району працюють у штатному режимі та беруть воду або з русла р. Дніпро, або з альтернативних джерел водопостачання. Цю воду вони очищують, знезаражують та подають у мережі. В Марганці – вода з Миколаївського водосховища. Вона проходить очистку, але вода має такі фізичні якості, що очистити її до стану питної – дуже дорого. Це буде дуже дорога вода. Тому прийнято рішення подати в мережу технічну воду, а питну воду привозити окремо”, – коментує ситуацію начальник Нікопольської РВА Євген Євтушенко.

Євген Євтушенко
Євген Євтушенко

Органи місцевого самоврядування встановили в містах, де централізовано подається лише технічна вода, системи очистки, їх заповнюють і обслуговують. Окрім того, виконавча влада співпрацює з благодійними фондами. Серед найбільших називають ЮНІСЕФ – організація продовжує розвозити артезіанську воду. Благодійний фонд «Світ. Україна. Пологи» також допомагає закривати потреби у питній воді для великої частини Нікопольського району.

Журналісти Укрінформу проїхали разом із волонтерами від точки забору води у Запоріжжі до пункту її “розливу” у Марганці.

ВОЛОНТЕРИ З ОКУПОВАНИХ ПОЛОГІВ

Кожного дня, крім неділі, двічі, а то й тричі на день волонтери Благодійної організації «Благодійний фонд «Світ. Україна. Пологи» везуть воду із Запоріжжя до Марганця. Кажуть, що за пів року кожна автівка проїхала по 30 тисяч кілометрів і навіть більше. Скільки води привезли за цей час – навіть не рахували.

- Їздить зараз по три машини, в кожній по 2 куби води і кожна робить по 2-3 “ходки” в залежності від потреб людей. Влітку навіть орендували машини, бо своїх не вистачало. Їздили до Нікопольської, Червоногригорівської, Софіївської, Томаківської громад. На місці забору води черги були, водіям доводилося в них стояти. Ми привозимо тільки питну воду, – розповідає волонтерка фонду на ім'я Альона.

Альона
Альона

Поки з нею говоримо, водії заливають повні ємності води і вирушають до Марганця. Їдемо за ними.

Між містами – близько 50 км, але через сильний туман рухатися швидко не виходить. О 9:00 під'їжджаємо до пункту розливу води. Там уже чекають люди.

- Раніше я в Марганці не був ніколи. А тепер тут як свій уже, люди навіть кажуть, аби переїжджав, – жартома говорить водій однієї з водовозок Сергій.

Сергій
Сергій

Його добре знають місцеві, бо воду привозить у Марганець щодня, починаючи з 20-х чисел червня. Він родом з нині окупованого міста Пологи, до великої війни працював регіональним торговельним представником на Пологівському маслоекстракційному заводі. Два тижні Сергій разом з родиною прожив в окупації, а тоді виїхали.

- Прилетіли снаряди в квартиру. Окупанти стріляли по місту. Страшно було за родину, – говорить.

Виїжджав у складі евакуаційної колони, проминути довелося вісім ворожих блокпостів.

- Дякуємо керівництву нашого заводу за те, що нас зібрали у Запоріжжі й роботу дали в благодійному фонді. Нам приємно, що людям можемо допомогти. Це ж така біда, що води немає, – додає співрозмовник, наповнюючи одну за одною пластикові ємності.

Волонтери завжди приїжджають в один і той самий час. Кажуть, що влітку людей було набагато більше, аніж зараз. Воду розливали швидко. Іноді працювали під звуки вибухів.

- Бувало таке, що обстріл починався, але люди стояли і чекали на воду, тож і ми разом з ними тут були. У чергах люди хоча б між собою познайомились, а то деякі сусіди не знали одне одного. А одні були посварились, так тут і помирилися, – сміється Сергій.

Він щиро вірить, що повернеться в рідне місто, а поки – допомагатиме тим, хто, як і він, постраждав від російської армії.

волонтерка Юлія
Волонтерка Юлія

Разом із ним воду розливає його колега по заводу, а нині також волонтерка Юлія. Вона виїхала з Полог 29 вересня 2022 року. Раніше не могла, бо видавала людям гуманітарну допомогу.

- Всі ми, хто зараз у фонді працює, з одного заводу. Місто наше дуже шкода. Розбили його сильно. У мене вдома живе водій нашого заводу з родиною. Його хату розбило снарядом. Окупанти приходять і вимагають від нього документи. Типу, а де документи, що ви маєте право тут жити? Так а де ж йому жити? Місто розбили, завод розбили. Людей вигнали з будинків, самі туди заселились – і потім питають, чого ми їх не любимо, – каже жінка.

Бої за Пологи тривали з ранку до вечора, але загарбники все ж увірвались у місто. Це сталося 3 березня 2022 року.

- Тепер ми тут робимо добро людям, водичку привозимо. Зараз цю воду розіллєм, знову в Запоріжжі заправимось, а потім на другу точку приїдемо. Люди кажуть, що наша вода “сама вкусна”, – додає волонтерка.

БАКЛАЖКИ В ДИТЯЧОМУ ВОЗИКУ

Марганчани ходять по воду щодня. Одні складають баклажки у великі сумки, інші – мають тачки, хтось приїхав на велосипеді чи машині.

- Не думав, що на старості буду таким займатись. От сьогодні набрав воду – і на пару діб вистачить. Це мені і для приготування їжі, й для побутових потреб, – розповідає один із чоловіків у черзі.

Разом із товаришем вони обговорювали ворожі обстріли, які тут трапляються ледь не щодня:

- Майже кожен вечір б'ють по місту. “Гради” як летять, то таке відчуття, ніби тебе в могилу загнали. Просто не передати.

Мешканка Марганця Тетяна набирає 40-50 літрів води – на чотирьох людей, і так кожен день.

Жінка на ім'я Аня баклаги складає у старий дитячий візок. Аби забрати всі ємності з водою, їй доводиться приходити сюди двічі.

- У нас четверо дорослих і маленька дитина, тому набираю багато. Завтра, певно, не прийду, бо з дитиною треба в лікарню, – ділиться жінка, пакуючи ємності з водою.

Буквально за півгодини люди “розібрали” 2 куби води та потихеньку понесли повні пластикові бутлі по домівках.

Так триватиме, поки не буде збудовано водогін від Запоріжжя до Нікопольщини.

АМБІТНИЙ ПРОЄКТ, ЩО ДАСТЬ ЛЮДЯМ ПИТНУ ВОДУ

- Це великий амбітний проєкт, який приведе в район воду із Запоріжжя, з річки Дніпро, і наші водоканали подадуть її в мережі. Вона пройде весь цикл очистки і буде питною. Це стосується всіх водоканалів на нашій території, – коментує начальник Нікопольської районної військової адміністрації Євген Євтушенко.

Він нагадав, що проєкт реалізується Державною агенцією відновлення за державні кошти.

На сайті агентства зазначено, що будується три ланки магістрального водопроводу загальною протяжністю майже 150 кілометрів. Водозабір здійснюватиметься з Інгульця та річки Дніпро. Ланка “Інгулець - Кряжеве (Кривий Ріг)” матиме довжину 26,9 км; “Марганець - Нікополь - Покров” – 40,9 км; “Запоріжжя - Томаківка - Марганець” – 76,7 км.

- Проєкт, умовно кажучи, розбитий на кілька ділянок, на кожній свій відсоток готовності. В середньому, якщо говорити про труби, то укладка здійснена на 60-70%. Але крім труб, є ще інфраструктура – насосні, аванкамери, електрична частина. Роботи ще насправді дуже багато. Працюють хлопці майже в цілодобовому режимі, без перебільшення, навіть за такої погоди. Чесно кажучи, я хвилювався, що коли почнеться негода і розмокне земля, то роботи зупиняться. Але ні, працюють кожного дня, вдень і вночі. Завдання від Президента поставлено: в найкоротший термін закінчити будівництво водогону, – додав Євтушенко.

Дані про процес будівництва не оприлюднюємо з безпекових міркувань. І під час спілкування запитали в очільника району саме про безпекову ситуацію. Адже кожного дня на його сторінках у соціальних мережах з'являється по кілька дописів із попередженнями для мешканців про загрозу обстрілу.

- Ми знаходимось за 5 км від ворога. Точніше, від цього місця, де ми спілкуємось, до берегової лінії – трохи більше кілометра, а між берегами – 5 км. Саме ця близькість до ворожих позицій спричиняє те, що у нас є постійна загроза обстрілу. Росіяни здійснюють обстріли з артилерії, реактивних систем, атакують дронами. Останніх стало суттєво більше, але ми намагаємось цьому протидіяти, – запевнив Євтушенко.

Як раніше повідомлялося, проєкти з відновлення водопостачання реалізуються і у Криворізькому районі Дніпропетровської області. На будівництво водогонів держава виділила 1,5 млрд грн.

Ольга Звонарьова, Запоріжжя
Фото Дмитра Смольєнка

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-