Підсумки-2018. На перетині медіа та політики. Війна порядку і хаосу
Медіа і політики цього року ще більше занурили суспільство в емоції, тотальний популізм та інформаційний хаос. І якщо раніше все списувалося на російську пропаганду, то зараз це зробити складніше, бо не можна заплющити очі на виборчу кампанію, яка розпочалася раніше до офіційного її оголошення і вплинула на осінню риторику, задавши тон на рік 2019-й. Не писатиму про фейки, маніпуляції і пропаганду, це і так само собою зрозуміло, і нічого нового, окрім хіба нової ролі соцмереж саме у виборчих кампаніях наступного року. Але варто відзначити кілька загальних тенденцій, які матимуть продовження і наступного виборчого року.
ДЕЗОРІЄНТАЦІЯ ЕЛЕКТОРАТУ
Інформаційні телеканали (Прямий, 112-й, NewsOne, ZiK) запустили неймовірно довгу лінійку великих політичних ток-шоу, але навіть якби їх не було, то їхній інформаційній ефір із гостями в студії також виглядає як суцільне шоу через відповідний рівень дискусії (зокрема емоцій та популізму, що зашкалюють).
Тонни інформації, взаємних обвинувачень, критики і т.д. виливаються на глядачів щодня. Додайте до цього велику кількість сайтів, які почали створюватися під вибори різними політтехнологічними командами, і які імітують традиційні суспільно-політичні онлайн-ресурси.
Все це примножує інформаційних хаос та збільшує кількість інформаційного сміття, яке пересічному громадянину неможливо розгребти, щоб докопатися до суті політичних процесів. Інколи здається, що нас поховають під завалами цього сміття. Відтак або повна дезорієнтація і, як наслідок, – апатія до політичного процесу, або навпаки – повернення до звичних орієнтирів (для когось – це Тимошенко, для когось – Гриценко, а для когось – Порошенко чи ще хтось). Кому саме вигідний такий сценарій, покаже 2019 рік.
ДО ЧОГО ПРИЗВЕДЕ ПОПУЛІЗМ
В українських умовах популізм набуває абсурдних форм (знизимо ціни на газ в надцять разів, закінчимо війну за один день і т.д.), продукуючи завищені очікування некритичного суспільства.
Автор книги "Великий вибух популізму" Джон Б. Джудіс бачить у популізмові навіть деякий позитив, оскільки вважає, що популістські кампанії й партії "часто слугують сигналом попередження щодо політичної кризи". "Популісти збурюють хвилі. Вони подають сигнал, що панівна політична ідеологія не працює і потребує налагодження, що стандартний світогляд зруйновано".
Але я більш скептично оцінюю роль українських популістів. Бо власне це не просто окремі партії чи політики. Популізм набув тотальних масштабів через тотальну медіатизацію суспільного і політичного життя. Відтак, сьогодні еталоном успіху вважається присутність у медіа (найкраще – в отих ток-шоу), а риторика в медіа – у більшості випадків популістична. Коло замкнулося. Ми творимо фейкових спеціалістів у різних сферах, які є спеціалістами лише на екрані, але не в реальному житті.
ВБИТИ ДОВІРУ
Жодна держава не може існувати без довіри. Бо без довіри вона втрачає свою легітимність. Без довіри втрачають легітимність усі державні та суспільні інститути, у тому числі й медіа. Справа Бабченка стала великим цвяхом в труну цієї довіри в Україні, так як і справа журналіста журналу Spiegel в Німеччині, який багато років вигадував свої репортажні історії (і зараз у середовищі німецьких журналістів триває серйозна дискусія про роль і функції медіа в нинішньому світі).
Політтехнологи обманюють своїх клієнтів, коли кажуть, що треба орієнтуватися на те чи те медіа (бо домінує багатоканальність). Насправді, вони не знають аудиторії. Її достеменно зараз не знає ніхто (попри те, що всі володіють достатньо великою кількістю даних про цю аудиторію). Аудиторія сьогодні, як пісок, – вона постійно перетікає з одного каналу в інший, вона плинна. І це теж посилює хаос.
МЕДІАСРАЧІ ЯК КАТАЛІЗАТОРИ ХАОСУ
Думаю, всі помітили, що кількість "дискусій" у середовищі медіаспільноти, особливо в соцмережах, останній рік зашкалювала. Гіперемоційність, безкультур'я, а то і хамство, кон'юнктурність – це те, що характеризувало ці так звані дискусії, а по-народному – медіасрачі. Такий хід подій часто заохочувався, як ззовні, так і зсередини українського політичного поля, посилюючи недовіру і хаос. Не всі учасники усвідомлювали, що їх провокують або ними маніпулюють. Але "розділяй і володарюй" – на жаль, цей підхід застосовується і сьогодні. Сильні й незалежні громадський сектор та медіа заважають усім політичним силам, не залежно від кольору та статусу (опозиція чи влада).
P.S. Нещодавно знайшла в мережі книгу, яку цього року видали російські науковці, спеціалісти з інформаційних війн. Книга називається "Крылья хаоса" (автори: Ігор Ніколайчук, Марина Янгляєва та Тамара Якова). І хоч книга відповідного змісту (мовляв, весь світ веде проти Росії інформаційну війну, а Росія змушена захищатися), але метафора в назві книги використана дуже влучна. Припускаю, що вона взята із рольової відеогри Order & Chaos. Крила хаосу з великим розмахом накривають нас. Думаю, що лише здоровий глузд може врятувати усіх від цього хаосу і мороку.
(Ілюстрація – з обкладинки згаданої книги).
Діана Дуцик
FB
реклама