Зради нема. Перемога ще дуже далека. І ризиків – удосталь
16 листопада виступав на конференції з чиновниками Євросоюзу, присвяченій реформі державного управління – підсумкам перших кроків. Спеціально знайшов цей пост від 26 січня: тоді я намагався показати 7 найбільших ризиків, тепер проаналізував, яким із них вдалося запобігти, яким ні (за п'ятибальною шкалою, суб'єктивно).
1. Ризик браку політичного лідерства. На щастя, прем'єр показав, що ця реформа йому дійсно потрібна, і він постійно тримає її у фокусі уваги, а ще більше це робить відповідальний за неї міністр Кабінету міністрів Олександр Саєнко (особисто я би хотів, щоб він нічим більше не займався, окрім цієї реформи, але це неможливо). По-різному складається ситуація з лідерством у міністерствах. Десь міністри та/або держсекретарі проявляють найвищу ступінь "лідерства", протягуючи своїх. Десь справжнє лідерство полягає у забезпеченні прозорості та результативності конкурсу. А десь керівникам міністерства, здається, начхати на те, хто буде їхніми ключовими співробітниками (нагадаю, наразі йдеться про генеральних директорів директоратів, що займатимуться аналізом, розробкою та втіленням публічної політики, тобто про дійсно ключових персон). Тому мені хотілося би бачити менше відомчого феодалізму та більше ролі в цьому процесі Національного агентства державної служби та Секретаріату КМУ. Наприклад, подекуди ситуаційні завдання, придумані в міністерствах, були доволі жахливі, і не було кому це перевірити та виправити. Загальна оцінка успішності запобігання ризику = 4.
2. Ризик низького темпу. У січні я боявся, що ми будемо рухатися занадто повільно. Тепер я боюся, що ми рухаємося занадто швидко, що загрожує втратою якості. Є міністерства, які оголосили одразу конкурси на 70 посад, повністю паралізувавши всю свою роботу. Можливо, було би краще взяти не 10 пілотних міністерств для початку, а 5, а потім, наробивши помилок, виправити їх на наступних 5, і так далі. Загальна оцінка успішності запобігання ризику низького темпу = 5.
3. Ризик розпорошення кадрів. Була загроза, що реформа піде по шляху розпорошення нових людей по різних підрозділах міністерств. Цього не сталося. Загальна оцінка успішності запобігання ризику = 5.
4. Ризик внутрішніх конфліктів. Тут нічого не поробиш. Нові та старі не будуть любити один одного, і різниця у заробітних платах стане запорукою такої нелюбові, так само як більша свобода, більша відповідальність та цікавіша робота нових. Паркан, злі собаки та колючий дріт. Загальна оцінка успішності запобігання ризику = 2.
5. Ризик «унікальних рішень». Є ризик, що кожне міністерство буде пояснювати, що воно особливе, не таке, як усі, а тому до нього не можна застосовувати типові рішення, процедури та бізнес-процеси. В цілому більш-менш вдалося всіх підвести під стандарт, але ризик залишається. Загальна оцінка успішності запобігання ризику = 4.
6. Ризик розпорошення сил і уваги. На жаль, ресурсу команд, які займаються реформою, не вистачило на все необхідне. Загальна оцінка успішності запобігання ризику = 4.
7. Ризик слабкої комунікації. Був зроблений неймовірний обсяг зусиль, але і цього замало. Потрібно набагато більше комунікувати зі старими держслужбовцями, з професійними спільнотами, звідки можуть прийти нові держслужбовці, з міністрами та держсекретарями, з парламентом, з громадськими організаціями, що моніторять процес, із суспільством в цілому. Здається, комунікація -- це бездонна бочка, ніколи не буде досить. Загальна оцінка успішності запобігання ризику = 2.
Загальна оцінка запобігання ризикам за 5-бальною шкалою = 3,7.
(Звісно, все це дуже суб'єктивно.)
Могло бути гірше. Хочеться, щоб було краще. Лупаємо далі.
Окремо для тих, хто нічого не зрозумів, пояснюю простими словами. Зради нема. Перемога ще дуже далека. Працюємо.
Валерій Пекар
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама