Співпраця з МВФ: і бюджет погодили, і про банківську таємницю дещо нагадали
Мінфін повідомив, що Україна домовилася з Міжнародним валютним фондом стосовно основних параметрів проекту державного бюджету на 2021 рік. “Це одна з головних передумов для початку першого перегляду програми Stand-by для України, визначення дати візиту місії фонду та отримання чергового траншу", – йдеться в повідомленні відомства. Україні сьогодні дуже потрібні гроші для фінансування дефіциту бюджету. І МВФ поки що єдине джерело доступних для цього ресурсів. Тому вимоги та технічні рекомендації міжнародних кредиторів є для нас не просто важливими, а життєво необхідними. Серед останніх таких рекомендацій – облаштування сучасної та ефективної податкової системи, в основі якої міжнародні принципи відкритості, прозорості та обміну інформацією, що в Україні досі становить банківську таємницю. Дехто вже встиг охрестити це новими вимогами, без яких Україна не отримає траншу. Проаналізуємо, чи насправді це так.
Що означає “технічна місія відзвітувала”
Окрім повідомлення Мінфіну про завершення складних “навколо бюджетних” переговорів з кредиторами, і заспокоєння суспільства тим, що вдалося досягти суттєвого переговорного прогресу (а отже, є надія, що гроші дадуть) днями також був опублікований звіт місії технічної підтримки МВФ для України, що працювала в липні цього року. Аналіз, висновки та рекомендації місії були присвячені податковій політиці в Україні. В ньому, зокрема, йшлося про необхідність переходу України до більш ефективних інструментів боротьби зі злісними неплатниками податків, в тому числі через відкриття та обмін інформацією з міжнародними партнерами про банківські рахунки за запровадження непрямого методу фінансового контролю.
Дехто одразу поспішив нагнати ажіотажу, мовляв, МВФ “зажадав зняти банківську таємницю”. Хоча, тут варто нагадати, що Україна давно на це підписалася в рамках європейських протоколів боротьби з економічними злочинами. Але досі не імплементувала у вітчизняне законодавство. Тобто, технічна місія вкотре нагадала нам про наші ж зобов’язання. Та комусь треба було гучно “хайпонути” маніпулятивними заголовками на порожньому місці. Для чого це робиться? Не інакше, щоб громадяни усе більше ненавиділи тих фінансових “бусурманів” з МВФ, які постійно щось від нас вимагають.
Насправді технічні місії МВФ, залежно від їх складу, уповноважені усього лиш проаналізувати та надати на прохання уряду поради з тієї чи іншої теми. Висновки та рекомендації, віддзеркалені у згаданому “податковому” звіті, не є частиною переговорного процесу, який наразі відбувається між Україною та МВФ. І взагалі посилатися на висновки будь-якої технічної місії (а вони проводяться в країнах-отримувачах допомоги постійно. – Авт.) як на остаточно сформовану в процесі переговорів позицію Фонду, вкрай некоректно. Ці рекомендації не є предметом обговорення під час отримання траншів згідно з програмою. Вони в цілому допомагають країні просуватися в напрямі розвитку. Тому ще раз акцентуємо – за результатами роботи технічних місій експерти МВФ лише надають поради з кращих міжнародних практик, а також окреслюють рекомендації стосовно впровадження змін в Україні. Далі ці звіти використовуються для обговорень державної політики та розробки і вдосконалення вітчизняного законодавства – не більше ніж.
Дещо про українські податки, їх платників і банківську таємницю
Отже, що стосується “податкових” зауважень та рекомендацій Фонду. Технічна місія (а, відповідно, і Фонд) вважають двоякою нинішню податкову політику України, яка хоч і була суттєво модернізована впродовж останніх років, однак потребує, на думку кредиторів, вдосконалення шляхом впровадження більш ефективних інструментів.
«З одного боку, за ці роки була проведена значна робота по вдосконаленню та оновленню податкової системи. З іншого, ставляться під сумнів основні положення чинної системи»,- зауважили у Фонді. У МВФ відзначають, що в Україні були спрямовані «серйозні зусилля» на модернізацію міжнародних аспектів податку на прибуток, а також наближення до стандартів ОЕСР (Організації економічної співпраці та розвитку). Однак деякі кола в Україні «наполегливо прагнуть скасувати податок на прибуток корпорацій», – наголошують у МВФ. (Йдеться про ідею ввести податок на виведений капітал, яку Фонд категорично не погоджує. – Авт.).
Крім того, позитивним для вітчизняної податкової політики називається Програма добровільного розкриття інформації (VDP), яка дозволить платникам податків за певну суму легалізувати фінансові й фізичні активи, за які не сплачувались податки на прибуток. «Це сприятиме збільшенню податкової бази в майбутньому, оскільки доходи, отримані від цих активів, стануть видимими для Державної податкової служби», – зауважили у Фонді.
Представники Фонду також пояснили навіщо Україні потрібен так званий непрямий метод фінансового контролю, який здійснюється через міжнародний обмін фінансовою інформацією. «Важливим викликом для України є те, що доступ до фінансової інформації платників податків захищений законом про фінансову таємницю і отримати його можна лише з дозволу судді у кожному конкретному випадку. Це значно зменшує ефективність непрямого методу, який працює краще на основі масштабного аналізу даних", – зазначено в звіті технічної місії. Там же сказано, що згаданий принцип підтримують більшість цивілізованих країн. І якщо Україна хоче належати до кола цих країн, то їй доведеться закріпити непрямий метод у своїх законах та нормативних актах.
Саме з цих висновків окремі вітчизняні ЗМІ й роздмухали гарячу маніпулятивну новину. Мовляв, МВФ «зажадав скасувати банківську таємницю і передати Державній податковій службі необмежений доступ до інформації про рахунки платників податків». По суті, мова дійсно йде про скасування банківської таємниці, але у цьому випадку це точно не «траншова» вимога МВФ, а швидше його рекомендація і нагадування Україні, куди загалом потрібно рухатися, щоб крокувати в ногу з усім цивілізованим світом.
Банки рано чи пізно розпрощаються зі своєю таємницею
Це давно вже вирішено, однак не всі про це в курсі. Для цього згадаємо історію питання. Починаючи ще з 2009 року у відповідь на широку міжнародну стурбованість щодо ухилення від сплати податків через офшори (де, за оцінками Transparency International, «осіло» вже понад $10 трлн доларів.), G20 заявила, що "ера банківської таємниці закінчилася". Бо настала ситуація, коли через відтік коштів «високоподаткові» країни зіткнулися зі зниженням податкових надходжень і наростаючим бюджетним дефіцитом. Це перестало їх влаштовувати. Щоб обмежити виведення грошей в офшори, а також повернути вже виведені гроші, високо податкові країни стали ініціаторами скасування не тільки банківської таємниці, а й конфіденційності інформації про власників офшорних компаній.
Так, для боротьби з ухилянням від податків 2010 року в США був прийнятий закон FATCA (Foreign Account Tax Compliance Act), що дозволяє фіскальним органам США отримувати від податкових органів інших країн інформацію про доходи, отримані в цій країні американськими громадянами. Оскільки FATCA показав свою ефективність, було прийнято рішення розширити цей механізм до світового рівня із залученням великої кількості країн-учасників. Відтоді у всьому світі спостерігається різке розширення меж податкової прозорості в проєкції міжнародної системи автоматичного обміну податковою інформацією за стандартом CRS (Common Reporting Standard, розроблений у 2013-2014 роках Організацією економічного співробітництва та розвитку), який використовують у Системі автоматичного обміну фінансовою інформацією (Standard on Automatic Exchange of Information – AEOI).
На сьогодні більше як 100 юрисдикцій узяли на себе зобов'язання автоматично обмінюватися інформацією, що стосується офшорних рахунків, і більше як 90 уже розпочали такий обмін. Аналітики підрахували, що банківські вклади становлять приблизно 25% світового прихованого багатства. В Європі через це майже всі країни поступово відмовилися від банківської таємниці. Навіть такі “офшорно-орієнтовані” країни як Швейцарія, Монако, Андорра, Ліхтенштейн та Сан-Марино.
Україна ще 2013 році приєдналася до Глобального форуму з транспарентності та обміну інформацією для податкових цілей в рамках Організації економічного співробітництва та розвитку та зобов'язалася дотримуватися міжнародних стандартів прозорості. І планувала приєднатися до міжнародного стандарту обміну фінансовою інформацією CRS у 2020 році. Але й досі цього не зробила.
Що було, й що буде
Вітчизняні експерти, які детально вивчали питання, зазначили, що у контексті описаних вище міжнародних орієнтирів Україна повинна нарешті завершити всі законодавчі процеси та підписати відповідні міжвідомчі угоди про обмін фінансовою інформацією. «На національному рівні необхідно імплементувати належним чином стандарт AEOI, урегулювати регулярне оновлення внутрішніх процедур відповідно до вимог стандарту AEOI, забезпечити дотримання вимог конфіденційності й захисту персональних даних, унормувати автоматизацію й технологічне забезпечення збирання інформації та її обміну», - зазначила Марина Стадник, старший економіст Офісу з фінансового та економічного аналізу Верховної Ради України, незалежний позаштатний експерт в електронному аналітичному виданні “Вісник МСФЗ” (ЛІГА:ЗАКОН).
Цікаво, що з моменту широкого впровадження систем автоматичного обміну фінансовою інформацією, за різними оцінками, приблизно 500 тисяч осіб розкрили дані про офшорні активи за допомогою програм добровільного розкриття інформації (VDP), що забезпечило близько $100 млрд додаткових податкових надходжень.
«Після початку автоматичного обміну інформацією приховати інформацію про проведені за кордоном транзакції і наявні кошти стане значно складніше. Зараз українська податкова служба не має можливості отримувати дані про банківські рахунки і корпоративні права власності українців за межами країни. З появою автоматичного обміну фінансовими даними цю інформацію від усіх країн-учасників CRS отримуватимуть безпосередньо фіскальні служби. Щоправда, не підлягає обміну інформація про корпоративні рахунки, які були відкриті до кінця 2015 року, та щорічний залишок яких не перевищував $250 тис. або еквівалент цієї суми», – пояснював раніше юрист LEMAN International Law Group Андрій Слободенюк.
Покажіть свої гроші, панове хороші
Тепер зрозуміло, чому вітчизняні олігархи так вперто не бажають, щоб Україна дослухалася рекомендацій МВФ та приєднувалася до будь-яких міжнародних програм податкової та фінансової прозорості. Вони ладні до останнього триматися за банківську таємницю і спекулювати нею (хоча б для того, щоб громадяни власної країни не дізналися, наскільки їх обікрали та де сховали награбоване. – Ред.).
У 2017 році відповідний законопроект, покликаний «створити умови для впровадження стандарту автоматичного обміну інформацією та унеможливлення відмови банків від надання інформації з податкових питань для цілей міжнародного автоматичного обміну», так і не дійшов до розгляду Верховною Радою.
Цього року чергова спроба була здійснена в рамках розробки державної антикорупційної стратегії – 5 листопада Верховна Рада прийняла в першому читанні законопроект "Про засади державної антикорупційної політики на 2020-2024 роки". Цей законопроект, серед іншого, передбачає створення реєстру рахунків фізичних-юридичних осіб та індивідуальних банківських сейфів. Доступ до реєстру, у разі прийняття і підписання закону, буде надано численним органам. Зокрема, Національному агентству з питань запобігання корупції (НАЗК), Національному антикорупційному бюро (НАБУ), Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі та Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних діянь. А ще Податкова служба та Митниця.
При цьому, на законодавчу ініціативу очікувано негативно відреагували експерти Головного науково-експертного відділу Верховної ради та в НБУ. «Надання необмеженого доступу до такого реєстру саме по собі створює значні корупційні ризики. Крім того, такою пропозицією фактично пропонується скасувати банківську таємницю (ст. 60-62 Закону України "Про банки та банківську діяльність"), що не сприятиме економічному розвитку країни" – йдеться у висновку Науково-експертного відділу Ради.
"НБУ вважає, що пропонований законопроектом спосіб отримання правоохоронними органами інформації, що становить банківську таємницю, фактично означатиме нівелювання інституту такої таємниці. Як наслідок, це може привести до погіршення стану захисту приватної інформації і зниження довіри до банківської системи", – підкреслюється в повідомленні НБУ.
Здається, вітчизняні законодавці, поспішаючи, знову підходять до розв'язання проблеми в «лоб», чим дуже лякають пересічних громадян. А може, навпаки, поспішають «закрити тему», щоб чимдуж ублажити зовнішніх кредиторів. Хоча останніх не так просто перехитрити «півмірами». Особливо, якщо йдеться про приховування податків чи «брудних» грошей.
Марина Нечипоренко, Київ
