Чим небезпечні для Бюджету-2021 хибні оцінки економічного падіння-2020
“Коронавірусне” падіння української економіки некритичне і, за підрахунками Європейського банку реконструкції та розвитку, нині становить “лише” 4,5%. З перспективою до кінця року досягнути 5,5%. Про це повідомила заступниця директора ЄБРР в Україні Ірина Новікова. Офіційну статистику та прогнози банк оприлюднить на початку жовтня, до зібрання акціонерів. Про менше, аніж очікувалося раніше, економічне падіння, кажуть і представники низки інших зарубіжних та вітчизняних інституцій. Утім, за більшістю прогнозів, хоча економіка й не впаде “нижче плінтуса”, – а ми ж пам’ятаємо, як дехто з аналітиків “вангував” навіть 8-11% “яму”, – “мінус” все ж перевищить показники, що лягли в основу проєкту наступного Держбюджету. Отже, є ризик, що виконати його не вдасться. Тому, аналізуючи поточні результати господарювання, маємо зрозуміти, на що звернути увагу і що потрібно змінити при підготовці проєкту кошторису до ухвалення у Верховній Раді.
“Жахалки” про 11% падіння не справдилися: нинішній “прогнозний коридор” – 5-7%
Отже, за оцінками ЄБРР, до кінця року падіння української економіки триватиме. Утім, якщо не станеться чогось екстраординарного, буде доволі поміркованим. Що ж до 2021-го, то, за словами Ірини Новікової, “прогнози – оптимістичні. Вважаємо, що наступного року економіка відновлюватиметься, адже для цього є усі фактори".
Аналітики інших установ та бізнесструктур також констатують: українська економіка відновлюється швидше, ніж очікувалося, після помірного падіння у другому кварталі. Умовною “рятівною паличкою” для країни, за словами головного економіста інвестиційної компанії Dragon Capital Олени Білан, стали стрімке відновлення зовнішнього попиту, що позитивно позначилося на експортноорієнтованих галузях, та більш помірне, ніж прогнозувалося, скорочення доходів населення, що “тримає на плаву” внутрішній попит. Тому експертка прогнозує: падіння реального ВВП становитиме 5,5%, а не 7,2%, як вважали раніше.
Найбільш же оптимістичні (але поки що попередні й неофіційні) прогнози оприлюднив в інтерв’ю агенції “Інтерфакс-Україна” заступник голови правління НБУ Дмитро Сологуб. "Незважаючи на пандемію, економіка працює, люди споживають та інвестують. Тому у третьому кварталі цифри можуть бути кращими, ніж очікували". Посадовець при цьому нагадав, що Нацбанк прогнозував 11% спаду економіки у другому кварталі та 7,4% – у третьому. Загалом же скорочення української економіки, за оцінками регулятора, могло становити 6%. А зараз в НБУ кажуть про покращення прогнозу до -5% ВВП.
Але й це – більше, ніж -4,8%, урядові прогнози щодо яких стали “точкою опори” при підготовці законопроєкту про Держбюджет. До того ж, і в НБУ визнають: нинішня активізація коронавірусу може збільшити планований “мінус”. Утім, прогнозувати, як далі поводитиметься недуга, як доведеться на неї реагувати і яким чином це позначиться на загальнодержавних економічних показниках, – як ми уже не раз переконувалися, – справа невдячна. Натомість експерти говорять про низку інших ризиків, ймовірний негативний вплив яких більш прогнозований та очевидний.
Ризик №1. Тривале промислове падіння, що почалося ще до “коронакризи”
У серпні промислове виробництво в Україні скоротилося на 5,3% порівняно із серпнем 2019 року, у липні ж падіння становило 4,2%. Такі дані наводить Державна служба статистики. Але. Є й (умовно) приємний момент: якщо відкоригувати дані з урахування кількості робочих днів, скорочення промвиробництва у серпні становило 4,2%, що краще за показники попередніх місяців: -4,4% у липні та -7,1% – у червні. Поміж негативів – пришвидшення падіння у переробній промисловості – до 7,7% із липневих 6,6%. А у галузі постачання електроенергії, газу, пари та кондиціонованого повітря в серпні зафіксовано падіння на 4,6%, тоді як у липні мали навіть незначне зростання – на 0,7%.
Не радує і загальна ситуація: за 8 місяців промвиробництво впало на 7,3% порівняно із таким же торішнім періодом. І якщо до березневого знецінення національної валюти пояснювати таке перманентне падіння, яке тривало фактично усю другу половину минулого року, було модно “аномальним” зміцненням гривні, що робило менш вигідною експортну діяльність, то тепер цілком очевидними стали інші причини. Як-от, реальне згортання виробництва – зокрема, через надмірний податковий тиск, немодернізоване устаткування, що впливає на продуктивність, собівартість виробництва та рівень конкурентоспроможності, надмірну залежність від міжнародних сировинних ринків і обмежений експорт товарів з високою доданою вартістю. Плюс зниження внутрішнього попиту та відсутність преференцій для вітчизняного виробника, до яких, попри формальні заклики дотримуватись норм міжнародної торгівлі, зокрема – правил СОТ, – вдаються більшість розвинутих економік світу і майже всі наші сусіди.
Не вельми оптимістичним у цьому плані, на думку експертів Інституту соціально-економічної трансформації, буде й початок наступного року. Економісти прогнозують падіння споживчого попиту щонайменше у першому кварталі 2021 року. Це, ймовірно, призведе до чергового скорочення виробництва, зростання безробіття і зменшення заробітних плат.
Ризик №2. Недостатнє наповнення держказни
Названі вище та інші проблеми промисловців, звісно ж, впливають на наповнення бюджету. Як від оподаткування виробництв і експортно-імпортної діяльності, так і від надходження ПДФО – із зарплат працівників. Плюс додаткові проблеми із карантинними обмеженнями, через які ніяк не можуть оговтатись малий та середній бізнес... Тож, за прогнозами багатьох експертів, навіть переглянутий у квітні план бюджетних надходжень Україна може не виконати. А тут ще й таке: компанія "Нафтогаз України", яка разом з Нацбанком є одним зі “спонсорів” бюджету (при скруті їх завжди просять “поділитися”), відзвітувала про отриманий в січні-червні чистий збиток – понад 11,5 мільярдів гривень. Тоді як за такий же період минулого року НАК отримала понад 24,7 мільярда гривень чистого прибутку! Про зменшення прибутковості кажуть і в банківській системі. Причому, стосується це як комерційних, так і державних банків. ,
А зменшення споживчого попиту позначається не лише на продажах вітчизняної продукції, а й на надходженнях від імпорту – через скорочення його обсягів. Як наслідок, з початку року від діяльності фіскальних органів – податкової та митниці – країна недоотримала понад 18 мільярдів гривень. Є сумніви, що за чотири останні місяці року недобір удасться надолужити. Надто, якщо доведеться посилювати карантинні заходи...
Як відомо, з певними труднощами наш Мінфін стикається і при спробах позичити гроші за рахунок емісії цінних паперів. Зокрема, попит на українські ОВДП через зниження відсоткових ставок і посилення невизначеності упав. Під час деяких аукціонів вдається позичити хіба що по декілька сотень мільйонів гривень замість очікуваних кількох мільярдів. А позичити ж за цей рік треба понад 600 мільярдів! Інакше нічим буде залатати передбачену переглянутим кошторисом 300-мільярдну “дефіцитну” діру.
Натомість у Нацбанку очікують, що фактичний дефіцит бюджету цього року становитиме 6-6,5% ВВП замість запланованих у квітні 7,5%. Отже, – якщо говорити спрощено, – Мінфіну не доведеться “ламати голову”, де взяти приблизно 30-40 мільярдів гривень для покриття дефіциту. А для України у її нинішньому стані це, погодьтеся, немало. Тим паче, коли враховувати так званий “мультиплікаційний ефект”: не доведеться позичати ці гроші, отже – меншими будуть витрати на обслуговування держборгу в майбутньому. Це добре. Погано, що зменшення бюджетного дефіциту відбувається не за рахунок інтенсивнішого поповнення доходної частини, а через скорочення витрат. Принаймні, так пояснює заступник голови правління НБУ Дмитро Сологуб.
Ризик №3. Втрата довіри із боку міжнародних партнерів та інвесторів
Як відомо, до кінця року Україна розраховувала отримати ще два транші кредиту від МВФ, що дозволило б не лише поповнити міжнародні резерви НБУ, а й скоротити рівень бюджетного дефіциту, полегшивши таким чином завдання Мінфіну із пошуку додаткового ресурсу на ринках комерційних запозичень. До того ж, плідна співпраця із Фондом, зазвичай, означає, що умови таких позик на світових фінансових ринках для країни-реципієнтки “автоматично” поліпшуються.
Тепер же навіть в Уряді кажуть про нове для себе завдання: намагатися отримати бодай один транш – на $700 мільйонів. А це, вочевидь, залежатиме від того, наскільки реалістичним буде ухвалений у підсумку Бюджет-2021. Тобто, маємо своєрідне “замкнене коло”. Проблема ще й у тому, що надходження цього траншу є маркером для отримання Києвом низки інших вигідних позик. Приміром, Європейський Союз, як відомо, готовий надати Україні 1,2 мільярда євро макрофінансової допомоги, але для цього, за словами віцепрезидента Єврокомісії Жозепа Борреля, Києву “треба конструктивно взаємодіяти з Міжнародним валютним фондом”. Така ж умова отримання коштів від Світового банку.
А плідна співпраця з МВФ саме під запитанням. До проблем із виконанням узятих країною зобов’язань – передовсім, щодо забезпечення верховенства права, – додалися нові: міжнародні партнери критично висловлюються стосовно конфліктів і подій довкола наших антикорупційних органів. Також, схоже, ще не до кінця зрозумілою для зарубіжних фінансистів є політика оновленого керівництва Нацбанку. Хоча, вочевидь, вона і стає більш прогнозованою. За словами Дмитра Сологуба, після липневих пертурбацій регулятор повернувся до ситуації 2015 року, коли кредит довіри від Міжнародного валютного фонду потрібно здобувати практично "з нуля". Як свідчить практика, на це знадобиться приблизно 6-9 місяців...
2021-й: буде рік – будуть нові проблеми?
Усі ці ризики тією чи іншою мірою збережуться й наступного року. Плюс додаткові “підводні камені”, закладені в початковому варіанті бюджетного законопроєкту. За оцінками аналітиків, найнебезпечніші з них – нереалістичні плани щодо наповнення доходної частини, зависокий показник інфляції, що може означати підготовку до активної гривневої емісії, а також “роздутий” дефіцит кошторису, через який країна не те що не скоротить держборг, як обіцяють в Мінфіні, а й суттєво збільшить його.
Приміром, економічні експерти низки аналітичних центрів – Інституту соціально-економічної трансформації, Палати податкових консультантів, CASE Ukraine, Інституту фінансів та права, Інституту Податкових Реформ та співзасновник Українського інституту майбутнього Анатолій Амелін – сумніваються в реалістичності урядового прогнозу щодо збільшення податкових надходжень, на якому базується бюджетний законопроєкт. Про це йдеться в оприлюдненій цими днями їхній спільній заяві. Економісти просять позбутись ілюзій щодо ймовірності стрімкого підвищення рівня надходжень від ПДВ, ПДФО (податку на доходи фізичних осіб) і акцизів та переглянути прогноз, зробивши його більш консервативним, а отже – реалістичним.
1. “Дуті” надходження.
Як зазначається, у 2021-му найбільший приріст надходжень бюджету планується від ПДВ (81,7 млрд грн, або +21,4%), ПДФО (27 млрд або +24%), рентних платежів (+23,4%). Зокрема, причиною очікуваного пожвавлення стягнення податку на додану вартість в Міністерстві фінансів називають боротьбу із “скрутками” та іншими махінаціями з ПДВ. Але. “Кожна гривня доходів бюджету має бути забезпечена розрахунками та інструментами її стягнення. Закладати в доходи сподівання на результати боротьби зі злочинами неможливо. Проте, в бюджет закладені МІЛЬЯРДИ від сподівань, що схеми припиняться, що може означати – податкова отримає додаткові інструменти не відшкодовувати ПДВ, зупиняти реєстрацію податкових накладних, іншим чином тиснути на платників”, – вважає голова підкомітету Комітету з питань податкової та митної політики у ВР 8 скликання Тетяна Острікова.
2. Повернення економіки у “тінь”.
“Закручуючи” ж таким чином “гайки”, ризикуємо отримати протилежне заявленій цілі – поглиблення “тінізації” економіки. Дадуться взнаки й деякі інші – можливо, популярні в частини суспільства, але нелогічні за нинішніх економічних умов – кроки. Експерти пояснюють: “Збільшення мінімальної заробітної плати негативно вплине на малий та середній бізнес, призведе до підвищення навантаження на платників єдиного податку, що працюють на спрощеній системі. У кризових умовах це створює суттєві ризики “тінізації”. А також низку ризиків та викривлень економічних стимулів – збільшення витрат бюджету, зменшення стимулювання інвестицій на користь споживання тощо”.
3. Завищені обсяги бюджетного дефіциту.
Замість цього економісти радять переглянути статті “необов’язкових” видатків, аби максимально зменшити показник бюджетного дефіциту, повернувши його до “комфортного” рівня у приблизно 3% ВВП. (Укрінформ писав про застереження щодо передбаченого проєктом бюджету збільшення фінансування окремих структур – зокрема, силових органів).
“Передбачений проєктом бюджету дефіцит у 270 мільярдів гривень (близько 6% ВВП) – необґрунтовано високий. Фінансування такого дефіциту означатиме нарощування держборгу, обслуговування якого буде дорогим та зменшить доступність кредитів для приватного сектору”, – попереджають економісти. До речі, в Уряді, схоже, розуміють ці ризики. Зокрема, у п’ятницю прем'єр Денис Шмигаль повідомив про консультації з Міжнародним валютним фондом щодо можливості зниження прогнозу бюджетного дефіциту-2021.
4. Штучне розгойдування “інфляційного маховика”.
В експертному середовищі очікують і на перегляд врахованого при підготовці бюджету показника інфляції. Адже, на думку авторів звернення низки вітчизняних аналітичних центрів, “роздуті” інфляційні очікування можуть бути пов’язані із планами додаткової емісії гривні – для покриття дефіциту кошторису. При цьому прогнозні доходи бюджету у відозві називають завищеними, що створює ризик бюджетного дефіциту не у 6, а і в усі 8-9%.
Представники Кабміну вочевидь розраховують, що зростання цін призведе до збільшення номінальних сум податків і, відповідно, дозволить профінансувати значні видатки. Проте, цьогорічні показники інфляції близькі до 2%, цільовий показник НБУ – 5%. “Тобто, з високою ймовірністю Держбюджет не отримає доходів, на які зараз розраховують”, – роблять висновок аналітики.
5. Нове подорожчання кредитних ресурсів.
Також економісти додають: “штучне” пришвидшення інфляції з високою ймовірністю призведе до підвищення Нацбанком облікової ставки, що, своєю чергою, спровокує подорожчання кредитів і негативно позначиться на економічному зростанні. Те, що на початку наступного року Національний банк буде змушений підвищити облікову ставку прогнозує й керівник департаменту макроекономічних досліджень фінансової групи ICU Сергій Ніколайчук. Таку потребу експерт пояснює більш стрімким відновленням внутрішнього попиту і зарплат, а також очікуваним подальшим послабленням обмінного курсу і двохетапним підвищенням наступного року мінімальної заробітної плати.
За висновками експертів, без урахування цих, а також низки інших “нюансів”, отримати після голосування в парламенті якісний бюджетний документ неможливо. А якщо помилок не виправити, про більш-менш відчутне економічне зростання українцям доведеться забути. Принаймні, до 2022 року.
Владислав Обух, Київ
