Херсонський художній музей до Дня театру розповів про актрису Катерину Литвиненко

Про це кореспонденту Укрінформу розповіли у пресслужбі музею.

«До Міжнародного дня театру - неймовірно цікава історія про колись дуже відому актрису театру і кіно Катерину Литвиненко та її портрет пензля Ісака Тартаковського, який зберігається в нашому музеї», - зазначили у пресслужбі.

Як на сайті музею розповідає мистецтвознавиця Владислава Дяченко, це велика картина розміром 125х89 см під назвою «Жіночий портрет» з авторськими ініціалами і датою в лівому нижньому кутку — 1959 рік. Встановили особу невідомої завдяки Сергію Литвиненку, який хотів уточнити, чи дійсно в музеї зберігається портрет його знаменитої тітки, в минулому відомої української актриси театру і кіно Катерини Петрівни Литвиненко.

«На жаль, ми нічого не знали про цей портрет і рідко показували його нашим відвідувачам. Сергій Литвиненко не тільки допоміг нам встановити особу невідомої, але й розповів сімейну історію про її акторське життя», -каже Дяченко.

Народилася Катерина Петрівна Литвиненко 7 листопада 1921 року в селі Сухий хутір на Дніпропетровщині. Навчалася в Дніпропетровському театральному училищі. Багато їздила по країні, грала різні ролі в театрах Дніпродзержинська, Мукачева, Северодвінська, Одеси. З Одеського театру, де вона працювала, Київська кіностудія ім. Олександра Довженка запросила її на головну роль у мелодрамі Віктора Івченка та Ісаака Шмарука «Доля Марини». Катерина Литвиненко дебютувала в кіно разом з Леонідом Биковим, великим українським актором і режисером.

Фільм вийшов у прокат в лютому 1954 року. Його новизна полягала в тому, що вперше в радянському кінематографі творці фільму прагнули показати не просто жіночу долю мешканки села, а важливість вищої освіти, навчання для успішної кар’єри. Щоправда, кінцівка цієї кінострічки вельми сумна, не типова для більшості радянських фільмів того часу. Фільм «Доля Марини» був представлений на Сьомому Канському кінофестивалі, де мав гучний успіх. За легендою, Катерині Литвиненко, яка була присутня на урочистостях, вручили головний приз — Пальмову Гілку, але вона, нібито, була віддана після повернення до Києва у відповідний держфонд, звідки потім зникла.

Як повідомляв Укрінформ, Херсонський художній музей долучився до світової ініціативи #MuseumFromHome. Раніше у музеї розповіли про роботу французького художника першої половини ХІХ століття «Краєвид Позілліпо в Неаполі».

27 березня відзначається Всесвітній день театру.

Фото: artmuseum.ks.ua