Тварини поряд: як ужитися з ними в міських «джунглях»

Безпритульні тварини на вулицях міст – предмет давніх суперечок і головний біль місцевих органів влади. Що з ними робити, аби не становили небезпеки для людей? Як регулювати чисельність, щоб не зростала? Як прибрати з вулиць чотирилапих бродяжок? Як загалом налагодити мирне і комфортне співіснування людей і нічиїх тварин у наших містах? Разом із волонтеркою з 21-річним досвідом порятунку та прилаштування безпритульних тварин Галиною Лазарчук ми сформулювали трохи порад для містян, щоб разом досягти тієї омріяної гармонії.

10 КРОКІВ ДО МИРНОГО СПІВІСНУВАННЯ

Волонтери – не вихід, на них не виїдеш. Кілька десятків ентузіастів не порятують жодне місто від навали безпритульних тварин. Звісно, кожен пересічний громадянин не наймався возитися з цуценятами чи котами – далеко не в усіх на те є час та бажання. А от вирішення проблеми бродяжок прагнуть усі – щоб і безпечніше на вулицях було, і душа за нещасних викинутих істот не боліла, а жилося всім комфортно. Насправді посприяти вирішенню проблеми можемо всі потроху – і часом навіть не вчинками, а тим, що дечого не робитимемо і змінимо власні звички та погляди.

ЧІТКО ЗА ПРОГРАМОЮ. Дієвим і гуманним способом зменшити популяцію безпритульних собак та котів є програма ВСВВ – Вилов, Стерилізація, Вакцинація, Випуск. Покладімося на неї й не поспішаймо воювати з тваринками власноруч. Таке втручання професіоналів дасть змогу вберегти не тільки тварин, а й людей від поширених небезпечних інфекційних хвороб, наприклад, сказу.

Програма ВСВВ, за словами Галини Лазарчук, дійсно працює. Опорні учасники даної програми – самі волонтери, які самостійно відловлюють, привозять та лікують тварин. Державні ветеринарні клініки надають можливість безкоштовно стерилізувати й перетримати тварин 8-10 днів, приватні клініки також мають певні знижки волонтерам. Найчастіше тварин повертають у колишнє середовище проживання. Малий відсоток перевозиться в притулки під Києвом (це так званий безповоротний вилов).

ПРИБРАТИ З ВУЛИЦЬ. Найкраще, звісно, кудись прилаштувати. Допомогти може кожен охочий, наприклад фінансово, обравши притулок, якому він довірятиме, бо навіть незначна сума, яку щомісяця кожен витрачає на каву чи печиво, дасть можливість купити корм тваринам (притулки – теж зазвичай на плечах волонтерів). Не соромтеся поширювати інформацію в соцмережах про собачок-котиків, що шукають дім. Аргументовано доводьте знайомим, які готові взяти тварину, що безпородні порятовані ними чотирилапі – це й вірний вдячний друг до скону, і суспільно корисний, свідомий вчинок. Так притулки розвантажуватимуться, а світогляд українців змінюватиметься. Мода взяти з притулку тварину поширюється повільніше, аніж зростає кількість відданих «зайвих» тварин, каже волонтерка, але за останні років 10 ситуація вже помітно змінилася. Зараз на кожному кроці можна побачити залюблених звичайних дворняг, ними пишаються, люблять, про них піклуються, а колись це здавалося утопією.

ПРИТУЛОК – НЕ ПАНАЦЕЯ. Аби ще ті притулки не поповнювалися! На жаль, це відбувається постійно, й особливо шкода, що за рахунок колишніх домашніх тварин. Буває, що домашню собачку чи котика дійсно доводиться віддавати через різні непереборні обставини. Але краще все ж прилаштувати тваринку самостійно у надійні руки, хоч скільки б зусиль на те пішло. Найчастіше люди віддають у притулки собак та котів, не усвідомлюючи реальну їхню подальшу долю, каже Галина. «Насправді це – концтабори для тварин», – зітхає вона. І на жаль, чимало «клієнтів» притулків – якраз із числа колишніх домашніх котів та собак, яких безвідповідально «завезли» їхні господарі подалі від своїх домівок. Або це котенята й цуцики, яких у коробці «дбайливо» підкинули комусь чи залишили напризволяще десь під базаром. Допоки ми вважаємо, що такий підхід – вирішення проблеми, а не перекладання відповідальності з себе на інших, справи не покращаться. Або стерилізуй, або прилаштовуй приплід своєї тварини – інакше чиниш непорядно.

ВИХОВУЙМО МОЛОДЬ. Єдине, що допоможе змінити ситуацію – робота з людьми, спілкування, уроки добра в школах, – упевнена волонтерка Галина Лазарчук. Дорослих доволі складно виправити, діти ж у процесі пізнання світу досить позитивно реагують на лекції про культуру поводження з тваринами. Усе разом – виховання підростаючого покоління, перевиховання населення, що наразі спокійно викидає, підкидає непотрібних дорослих тварин і котенят з цуценятами під чужі двори та просто на вулиці, а також покращення законодавства – за 15-20 років докорінно змінить ситуацію в нашій країні, переконана пані Галина. До слова, тенденція залучати дітей до турботи про тварин стає все більш популярною в Європейських країнах, а також у США. Волонтери влаштовують зустрічі з тваринами для школярів, навчають належному ставленню до них, проводять екскурсії та навіть залучають песиків до уроків разом із дітьми, що, на думку дослідників, сприяє кращому засвоєнню нової інформації, знижує стрес, заохочує до навчання. Таким чином діти бачать у тваринах розумних створінь, які не десь далеко, а поруч із ними й також мають емоції та почуття.

СТЕРИЛІЗАЦІЯ – ЦЕ БЛАГО. Досвідчені волонтери знають напевне: аби не тільки призупинити поширення чисельності безпритульних тварин, а й вберегти їх від захворювань, потрібні кастрація та стерилізація також і домашніх улюбленців. Така медична процедура повністю зупиняє репродуктивну функцію і позбавляє господаря від головного болю у перспективі (через небажаний приплід). З точки зору медицини – це навіть на користь. Так, нестерилізованій кішці загрожує низка захворювань репродуктивної системи, які без належного лікування часто призводять до загибелі, постійне виснаження організму в пошуках партнера, проблеми з органами та імунною системою. Якщо господар іншої думки – нехай спробує уявити себе з сімома цуценятами на руках. Написання оголошень про «віддамо в добрі руки» на десятках ресурсів, прохання репостів, оглядини потенційними господарями, відмови – і так тижнями. Вдасться уявити реалістично – перевиховаєтеся дуже швидко.

ГУЛЯЙТЕ РАЗОМ. Причин, чому тварини опиняються на вулиці, чимало, й одна з них – «самовигул». Ми впевнені, що тварина вернеться додому, а вона губиться. Відкриті на провітрювання вікна також є причиною втеч. Тому куратори прилаштованих тварин не просто рекомендують, а прописують у договорах наявність сітки «антикішки», що схожа на москітну, але є міцнішою й захистить тварину від застрягання чи падіння з вікна. Не будьмо самовпевненими – краще погуляймо з ними за компанію.

НА ОБЛІК. Допоможе повернути додому свого втраченого улюбленця або ж знайденого чужого реєстрація тварин. Якби вона була обов’язковою для кожного господаря кота чи собаки, контролювати чисельність, відверто, було б набагато простіше, кожен відчував би відповідальність і пильне око за плечима… А наразі за допомогою індивідуального номерного жетона на нашийнику, скануючи QR-код мобільним телефоном, власника легко знайти. Власникам потенційно небезпечних порід реєстрація вкрай необхідна, таким чином вони зможуть підтвердити адаптивність тварини до життя в місті, її безпечність для оточуючих. Міська платформа "Реєстр домашніх тварин" допоможе легко створити картку чотирилапому з базовою інформацією та верифікувати його у відведеній для цього лікарні.

КАСТИНГ НА ГОСПОДАРЯ. Узяти тварину у волонтера – не така проста справа. Щоб підопічний не опинився на вулиці знову, досвідчені волонтери роками напрацьовують стандарти прилаштування, відбору надійних господарів. Прилаштувати тварину тяжко, але гірше, коли нові господарі її повертають або ж викидають, що стає стресом для куратора і тварини. Будьте готові, що вони висунуть суворі вимоги до потенційних господарів, попросять підписати договір. Є базові питання, які допомагають кураторові зорієнтуватися, чи варто вести розмову з потенційним господарем далі (й ці питання тримають у секреті). А ще – стараються привозити підопічного самостійно, аби бачити всіх членів родини й умови проживання, рівень відповідальності, підготовки ​​до приїзду вихованця, каже волонтер.

Охочий узяти додому улюбленця має пройти співбесіду з куратором, знайомство з твариною. Обов’язковим є огляд умов, у яких буде проживати тварина, укладання договору про передачу вихованця, а також обмін контактами, соціальними мережами для відстеження долі тварини. Саме так і виглядає відповідальність, яка дійсно не дає розростатися зграям безпритульних чотирилапих на наших вулицях.

«НІ» ЗНУЩАННЯМ. Жорстокість стосовно тварин – не тільки їхні проблеми. Це діагноз суспільства, маркер його нездорової поведінки, банальне дикунство. Тваринок шкода й шкода вразливих дорослих і психологічно незрілих ще дітей, які змушені те все споглядати. На вулицях європейського міста нічого подібного бути не повинно, і давати раду подібному мусить кожен із нас, якщо доведеться. – Закони про захист тварин від жорстокого поводження існують, але – на папері, каже Галина Лазарчук. У реальності, не один раз стикаючись з фактами жорстокого поводження з тваринами, волонтери впевнюються, що найчастіше представники правоохоронних органів не охоче заводять кримінальну справу. Але будьте наполегливими і підкованими юридично, щоб довести справу до кінця, – і тоді це дійсно вдається. На деяких людей, особливо жителів передмістя, закони впливають, лякають і в певному сенсі "зупиняють" їх, – каже Галина.

ДОСВІД ІНШИХ. У Німеччині, Італії, Туреччині, США та інших країнах діє такий нормативно-правовий статус тварини, що оберігає її від неналежного утримання. У Люксембурзі штрафи для ексгосподарів, що позбулися своїх тваринок, сягають $227 000, ще й обмеження волі до 3 років світить. Швейцарією, Австрією та Норвегією введені податки на утримання домашнього улюбленця, чим відсіюються безвідповідальні господарі. Нідерланди вважаються єдиною країною, яка повністю поборола проблему безпритульних тварин на вулицях. Там це вдалося реалізувати комплексним шляхом введення спеціального правового статусу, стерилізації, податків та покаранням за неналежну поведінку людей.

Юлія Топчій, Київ

Фото Сергія Гудака та з Unsplash

Перше фото: Zane Lee on Unsplash