Надсекретна суперсубмарина «Лошарик» – від слова «лох»
Світ недосконалий. І тим більше недосконалою є техніка, що його заполонила. Не кажучи вже про «людський фактор». Тому аварії ставалися і ставатимуться – це неминуче. Інша річ – частота і особливості цих аварій. Скажімо, походи і ремонти бойового димоносця «Адмірал Кузнєцов» теж не обійшлися без жертв. Але там все ж переважала комічна інтонація: «Коня кують, а жаба й собі лапу підставляє».
Аварія, пожежа на борту російської секретної субмарини АС-12, відомої також як «Лошарик», – це інше. Вона змушує згадати найбільші катастрофи російського підводного флоту. «Курськ» - 2000 рік, «Нерпа» - 2008 рік. І навіть періодичність вимальовується – 8-10 років.
АВАРІЇ ПІДВОДНИХ ЧОВНІВ ЯК ДІАГНОЗ СИСТЕМИ
У цьому сенсі корисно ознайомитися зі статистикою аварій на підводних човнах, що ведеться з 1945 року.
До середини 50-х років про радянські катастрофи взагалі практично нічого не відомо. І не тому що їх не було, а тому що за Сталіна країна була щільно законопачена. Зате з 1956 року і до розвалу СРСР переважна більшість аварій є якраз радянськими, що, мабуть, зайвий раз свідчить про надійність радянської техніки та її експлуатації.
А починаючи з 1991 року, РФ стала наступницею цієї традиції. З одним уточненням. У високотехнологічних країнах масштабні катастрофи з великою кількістю загиблих припинилися, з часом зійшли нанівець.
● 1994. Emeraude, S604, Франція – 10 осіб.
● 2003. № 361. Китай – 70 осіб.
● 2013. S63 Sindhurakshak. Індія – 18 осіб.
● 2017. S-42 San Juan. Аргентина – 44 людини.
А тепер для наочності порівняння – російська статистика катастроф підводних човнів за той же період.
● 2000. К-141 «Курськ». Росія – 118 осіб.
● 2003. Б-159. Росія – 9 осіб.
● 2008. К-152 «Нерпа». Росія – 20 осіб.
● 2019. АС-12 «Лошарик». Росія – 14 осіб.
Тобто, на одну лише Росію припадає стільки ж великих аварій, скільки на решту світу. Але що ще важливо зауважити в цій статистиці. У «лихі 90-і», за Єльцина, таких аварій не було. Чому? Мабуть, інтенсивність походів, навчань була меншою. А Путін, прийшовши до влади, наказав інтенсифікувати бойову підготовку. Що за неналежної якості техніки, штурмовщини призводило до сумних наслідків.
При цьому у випадку з «Лошариком» Росії ще пощастило. Експерти кажуть, що головний рятувальник «Ігор Бєлоусов», який міг би допомогти АС-12 у випадку, якби екіпажу не вдалося локалізувати пожежу і підняти човен на поверхню, був відправлений на Тихоокеанський флот. На інших же російських флотах зараз такого рятувальника просто немає. (Після трагедії «Курська» обіцяли оперативно розробити і побудувати. Але процес затягнувся. І поки в наявності лише один «Білоусов»). А допомогу «західних партнерів» з огляду на особливу секретність проекту Кремль, найімовірніше, не прийняв би. Це означає, що якби човен після аварії залишився на грунті, весь світ спостерігав би болісні пошуки Москвою способу... ні, не врятувати людей, а вийти з ситуації з найменшими піарвтратами. А люди... Хто ж там у них людей рахує.
ПОЛКОВНИКИ У ПЛАНОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ РОСІЙСЬКОГО ДНА
До речі, про секретність. На прес-конференції Дмитро Пєсков на запитання про «Лошарик» як мантру повторював дві фрази «Это гостайна» та «Спросите у Минобороны». То що ж це за таємна субмарина.
Закладена вона була більше 30 років тому, в 1988-му. Але через проблеми з фінансуванням та певним нерозумінням того, наскільки ефективно її можна використовувати, проект заморозили. А коли у 2000-х на Росію полився золотий дощ нафтодоларів, оборонка розморозила багато таких проектів. І у серпні 2003 року підводний човен спустили на воду. Він створений з дуже дорогого металу - титану. І являє собою сім окремих сфер, поміщених одна за одною в корпус класичного виду підводного човна. Завдяки такій конструкції і надтвердому металу «Лошарик» (назва – від героя радянського мультика, конячки, зробленої жонглером з набору кульок) може витримувати занурення на великі глибини. Причому точно невідомо, на які - чи то 3 км, чи то 6 км (але так як проект засекречений, можна сказати, що і на 9 км). Також немає достовірних зображень АС-12. Є лише фото, випадково зроблене під час зйомок програми Top Gear Russia в районі Архангельська.
Човен обладнано невеликим атомним реактором. Але при цьому він – сателіт і не може самостійно функціонувати без корабля-матки більше 5 діб (у чому ж тоді глибинний сенс атомного реактора?). Раніше «Лошарик» чіплявся до підводного човна «Оренбург». Але після того, як той відправили на переобладнання, його носієм став підводний човен «Підмосков'я». Важлива деталь: АС-12 обладнана механічними маніпуляторами, що здатні на складні роботи на великій глибині.
І от тепер – питання знавцям. Що робив такий човен на дні Баренцевого моря 1 липня, коли на ньому сталася пожежа? Фраза, сказана російським міністром оборони Сергієм Шойгу Володимиру Путіну, вже стала мемом – «плановые работы по изучению морского дна». Чудово! Ну от, уявіть собі довжину берегової лінії Росії. І таким дорогим апаратам більше робити нічого, як копітко «изучать морское дно в российских территориальных водах». Причому планово. Та ще й з таким екіпажем. З 14 загиблих сім - капітани 1-го рангу (тобто полковники), три капітана другого рангу (підполковники), підполковник медичної служби, два капітани третього рангу і один капітан-лейтенант.
Команда наполовину складається з полковників, – чудово, це навіть каппелевцям з фільму «Чапаєв» не снилося. «Високопрофесійний екіпаж», як назвав це Путін на зустрічі з Шойгу.
РЕАЛЬНА ЗАГРОЗА ЧИ КОРУПЦІЙНИЙ МІХУР?
Не менш цікавою є військова частина, до якої відносився «Лошарик». Це 29-а окрема бригада підводних човнів (її ще називають «Дроновською бригадою» за ім'ям контр-адмірала Дронова, який командував нею). Це бригада, у складі якої – глибоководні апарати. Вона приписана до військової частини, що розташована у Ленінградській області. Але підпорядковується головному штабу ВМФ Росії і Головному розвідувальному управлінню РФ. І реально базується на військовій базі Гаджиєво в бухті Оленяча губа (Кольська затока Баренцева моря). Це одна з найбільш секретних військових баз в Росії (благо є Google, який на честь такої події оперативно обновив фотографічне зображення надсекретних).
Що в принципі може робити такий підводний човен (глибоководна атомна станція), як «Лошарик»? Узагальнено це називають – «спеціальні операції». Якщо більш конкретно – різні форми шпигунства. Він, наприклад, може розшукувати уламки новітніх ракет супротивника, які впали на дно після навчань. Може підключатися до глибоководних кабелів, передає різну інформацію. Підключатися або... перерізати їх, якщо надійде таке завдання.
З того часу, як після окупації Криму проти Росії почали вводити санкції, періодично з'являлися розмови, що країну-агресора також можна відключити від системи SWIFT. Тоді ж в Росії почали робити відповідні заяви, що відключення від SWIFT будуть вважати своєрідним оголошенням війни. І одним з жорстких заходів у відповідь може бути порушення багатофункціональних трансатлантичних кабелів, які з'єднують Європу з Америкою.
Природно, на Заході про ці загрози не забули. І коли прийшла новина, що на шпигунському підводному човні сталася аварія під час якихось «наукових досліджень», багато хто, звичайно, запідозрив, що Росія відпрацьовує способи різних впливів на підводні інформаційні комунікації.
Але у цьому випадку це все пусті роздуми, припущення. Ступінь секретності проекту АС-12 є такою, що російські військові експерти обмежують себе в словах і виразах, щоб не бовкнути чогось, що може потрапити під закон про розголошення держтаємниці.
А підвищена секретність – найкращий ґрунт для розквіту корупції. У цьому сенсі «Лошарик» просто чудовий і дуже схожий на деякі інші російські види зброї, «аналогов которых нет на Западе». Аналогів саме тому й немає, що на Заході не вважають за потрібне (раціональне, ефективне) їх створювати та мати.
Але Путіну, який не награвся у дитинстві в солдатиків, так солодко знати, що у нього є ще й така ось іграшка, якої немає ні в кого! І от ця його омана сама собою – вкрай небезпечна, небезпечніша за всі ці «Лошарики», «Сармати» і «Авангарди». Введений в оману розпильщиками-секретчиками зі свого оточення, він якоїсь миті може справді вирішити, що в його руках – немислима військова сила, перед якою нікому не встояти. Тоді як насправді – це технології родом з 80-х – дорогі, але не дуже надійні і досить аварійні.
У цьому сенсі назву надсекретної суперсубмарини можна розшифрувати не по-мультяшному, а по-дорослому: Лошарик–Лошара–Лох.
Олег Кудрін, Рига
