2021-2030. Реактивний ранець, або За плечима небо не носити

Перший “iPhone”, мобільна доставка піци, Інтернет, 3D-принтери, ховерборди (роликові дошки на реактивній тязі) наче у блокбастері “Назад у майбутнє 2” (1989) режисера Роберта Земекіса… Деякі інновації змушують тебе підіймати руки вгору і волати: “Дякую, Господи, що дозволив жити в Золотий вік технологій”. Ось доступними стали особисті реактивні ранці (РР). Ваші дитячі мрії теж збулися? 

Засновник англійського інноваційного стартапу аерокосмічної компанії “Gravity Industries” (див. тут.) та головний пілот-випробувач фірми Річард Браунінг (Richard М.Browning; 1979) п’ятий рік окрилений Ідеєю:

- Відчути, як ваші ноги відриваються від землі - це і є остаточна свобода справжнього польоту. Таким стане день, який ви запам’ятаєте на ціле життя. 

Нікому не доручаючи справу, 22 травня 2019 р. над Солент (Solent) - протокою в північній частині Ла-Маншу, що відділяє острів Уайт від південного берега Великої Британії, - винахідник, бувалий резервіст Королівської морської піхоти (Royal Marines) та колишній нафтотрейдер “British Petroleum” Річард Браунінг особисто випробував реактивний костюм (jet suit), прикріплений до легкого екзоскелету. Розробка дозволяє вільно літати і легко перестрибувати з поверхні на поверхню. У даному випадку розробник стартував зі швидкісного гумового човна з твердим корпусом класу “RHIB” та приземлився на патрульний катер “P2000 Archer HMS Dasher” Королівського Військово-морського флоту (Royal Navy).  Дивимося. 

***

Пригадуєте, коли з’явився перший реактивний ранець? У 1965 році у фільмі про Джеймса Бонда “Кульова блискавка” (“Thunderball”) режисера  Теренса Янга. Не забули, як ефектно Шон Коннері із реактивним ранцем тільки й пурхнув із даху? Британський стартап “Gravity Industries” рушив далі, перетворивши реактивний костюм на комерційний проєкт, високотехнологічну безпечну реальність. Чому це стало можливим? Річард виріс у тіні свого батька - авіаційного інженера Майкла Браунінга, деякий час бавився у домашній майстерні, літав на планерах, брав участь у автоперегонах, але завжди марив бути Людиною-ракетою. І ви теж ніколи не зраджуйте власній мрії!

Минув час, і перші випробовування новітнього реактивного ранця, який винахідник називає “Дедал” (“Daedalus”), відбулися успішно. В офіційній заяві командувач патрульного катера “Dasher”, капітан-лейтенант Лорен Веббер (Lauren Webber) зазначив:

- Попри те, що швидкісний гумовий човен рухався зі швидкістю 20 вузлів (37 км/год. - О.Р.), Річард Браунінг легко злетів та здійснив посадку на P2000.

Від себе додам: патрульні катери цього класу мають справді невеличку зону посадки: довжина становить менше 20 м, а ширина - 6 м. Отже, операція була викликом і для пілота-випробувача, і для команди корабля. Готуючись до експерименту, моряки облаштували невеликий майданчик на передній палубі “Dasher” - точку посадки та зльоту. На відео не видно, але під час випробувань у протоці Солент колоритний шатен-бородань здійснив серію коротких польотів між патрульним катером та трьома гумовими човнами RHIB, демонструючи здатність реактивного ранця працювати над відкритою водою та посадку і злет на марші. 

Годі дивуватися, старт проєкту виявився гіперреактивним. Створена в квітні 2017 р. компанія “Gravity Industries” за чотири роки провела більш як сто польових презентацій (над землею та над водою) в 31 країні світу, а її апарати масштабуються тепер Міжнародною гоночною серією (International Race Series), як новітнє покоління реактивних індивідуальних засобів пересування. До речі, гонорар за трансляцію він бере поміркований - £100 тис. 

Стисло, за 7,5 хвилини Річард Браунінг сповістить усю історію.

***

Злет “Дедала”, батька Ікара, був 1 квітня 2017 року стрімким. Після вірусного відео в Мережі, яке за тиждень зібрало приблизно мільярд переглядів, світові ЗМІ охрестили Річарда Браунінга “справжньою Залізною людиною”. Невдовзі йому, трейдеру ВР, особисто зателефонував сам Кріс Андерсон (Chris Anderson; 1957; див. тут), куратор щорічної конференції “TED”, і благав: “Та заради Бога, прошу, просто прийди і поговори. Ми виділили тобі час у той самий день, між Ілоном Маском і Папою Римським”. Венчурний капіталіст Тім Дрейпер (Tim Draper; 1958), котрий свого часу інвестував в проєкти “Tesla” і “Twitch”, одразу вклався $650 тис, лише побачивши, як одного дня Річард Браунінг злетів із ранцем на автостоянці в Сан-Франциско. Угода, укладена ним на звороті стодоларової купюри, оцінила молоду компанію в $6,5 млн. 

Тим часом, інформація про “Дедал” надходила чайними ложками. За деякий час автомобільний вебпортал “The Drive” повідомив, мовляв, реактивний ранець від “Gravity Industries” є високо автоматизованим, інформація про запас пального та інші технічні характеристики передаються на дисплей шолома користувача. А ще jet suit підтримує Wi-Fi-зв’язок із наземною командою диспетчерів, які відстежують політ. 

Загальні характеристики:

Виробник: компанія “Gravity Industries”

Дальність польоту: 3700 м

Висота: 1800 м.

Вага апарату: 30 кг

Швидкість: 137 км/год

Час польоту: 10 хвилин

Ціна: $475 тис.; поспішайте - у продаж виставлено лише дев’ять екземплярів! 

Технічні характеристики:

Система управління: повна векторизація

Кількість турбін: 5 - одна на кожному передпліччі, одна на кожному боці та одна на спині користувача

Потужність: 1050 кінських сил; як у “Ferrari” FXX K із 6,3-літровим двигуном V12

Загальна тяга: 50 кН

Пальне: 20 літрів авіаційного керосину, два заплічні баки

Засоби зв’язку: Wi-Fi із ЦУПом. 

Винахідник не приховує своєї щирої втіхи: перед нами не “Дедал”, а, за словами Річарда Браунінга, “чиста форма повної тривимірної свободи”. Як завершена костюмна система, попервах ранець мав шість мінітурбін, що працювали на авіаційному керосині, аби забезпечити вертикальний злет, посадку і горизонтальний політ. У вдосконаленій конструкції дві заплічні турбіни замінили на один реактивний двигун, що на дві третини збільшило швидкість апарату. 

І що, думаєте, військове відомство метнулося із закупами новинки?

Як іронізувала   Елен Іоанес (Ellen Ioanes) у виданні “Вusiness Іnsider”:

- Попри ажіотаж довкола демонстрації реактивного костюма, міністерство оборони Великої Британії й досі не придбало жодного зразка.  

Не лише в Україні новітні технології переживають справжню фрустрацію, опинившись у лабіринтах закупівель для національного війська. Тим часом, знаєте, про що й досі мріє “залізна людина” Річард Браунінг? Коли настане час, і людина прилетить до ТЦ “Walmart” - на закупи -  в ракетному ранці. Або: дорогою на роботу закине дітей до шкільного класу на другому поверсі. Як це, трохи буденно, виглядатиме - тут.  

***

Минуло кілька місяців. Аж раптом ситуація із затребуваністю подібного високотехнологічного винаходу різко змінилася. Командування Королівського флоту та керівництво Міністерства оборони Великої Британії (U.K. Ministry Оf Defense) зрозуміло, що оснащені реактивними ранцями “Дедал” британські морські піхотинці краще підтримуватимуть висадку морського десанту, а сили швидкого реагування ефективніше виконуватимуть надсекретні операції.  

Між іншим, думку експертів рішуче змінили події 4 серпня 2019 р., коли біля берегів Гібралтару британські морські піхотинці захопили іранський супертанкер “Grace 1” під прапором Панами, що перевозив сиру нафту з Ірану до Сирії.  
 

До співпраці з військовиками все давно хилилося. Починаючи з 2018 р., співробітники “Gravity Industries” щільно контактували з британськими морськими піхотинцями щодо використання “Дедала” під час десантування з моря. У січні 2019 р. Річард Браунінг особисто привіз один із ранців до навчального центру британських командос і показово легко подолав шлях перешкод. Через чотири місяці пілоти-інструктори “Gravity Industries” прибули на базу Королівської морської піхоти на Р. М. Тамар, Девонпорт, аби продемонстрували 47-й штурмовій групі командос, тобто досвідченим рейдерам, ефективність “Дедала”, здійснивши масовий переліт із десантного катера (Landing Craft Utility, LCU)  на берег.

***

Презентуючи у квітні 2019 року “Дедал” міністру оборони Великої Британії Гевіну Уїльямсону (Gavin Williamson; 1976), після демонстрації Річард Браунінг заявив:

- Коли вам знадобиться швидко встановити контроль за якимось кораблем, ви зможете зненацька й одночасно висадити десятьох командос у ​​різних місцях. І єдине, про що супротивник довідається, - буде слабкий шум реактивних двигунів. 

Політик замислився і поцікавився в очільника “Gravity Industries”:

- І ви справді здатні гарантувати несподіване десантування з різних боків?... Тоді це фантастика! Потім Гевін Уїльямсон додав: - Можливо, у майбутньому я зроблю вам велике замовлення. 

Тодішній міністр оборони Великої Британії зорієнтувався, що існують численні варіанти використання ракетних ранців. Наприклад, оперативні підрозділи зможуть швидко транспортувати парамедиків до поранених. Або потрібний персонал літатиме між кораблями ВМФ. Або у разі потреби надходитиме технічна допомога чи бойова підтримка кораблям у відкритому морі. Зрештою, королівські морські піхотинці зможуть використовувати “Дедал” для висадки на узбережжя, пошукові групи - повертати на бази збитих пілотів, які наразилися на небезпеку. 

Щиро хотів би порадіти за той факт, що у Сполучених Штатах справи із закупівлями для оборонки куди кращі, аніж у нас. Адже ще 2018 року командування спеціальних операцій США (U.S. Special Operations Command) провело оцінку Індивідуальної системи повітряної рухомості (Individual Aerial Mobility System, IAMS), військового спорядження “Flyboard Air” моделі “Z-Air”. На відміну від “Дедала”, “Flyboard Air” - це реактивна платформа, а не ранець.

Ідеї, як і перемога, у війні шостого покоління, літають у повітрі.

Подивіться на це диво й ви.

***

Ви дивилися святкування Дня Бастилії, 14 липня 2019 році, коли під час військового параду французький винахідник Френкі Запата (Franky Zapata; 1978) здивував натовп, з’явившись у повітрі в своєму реактивному ранці моделі “Flyboard® Air”, що дозволяє перебувати у повітрі до 90 хвилин! Надвечір гордий президент Франції Еммануель Макрон виставив у Twitter відео, натякаючи: врешті-решт, такий апарат можна й у бою використати.  

Тим часом винаходу виповнилося вже три (!!!) роки. Адже ще у квітні 2016 р. Френкі Запата (див. тут) представив повітряний флайборд, дошку для серфінгу, перероблену для… польотів. Використовуючи авіаційний керосин як пальне, його дивний “ховерборд із реактивним двигуном” (jet-powered hoverboard) працював на чотирьох мікротурбінах, мав стабілізатори та забезпечував швидкість 140 км/год для 10 хвилин лету.

У березні 2017 р. стався інцидент з іншим його винаходом, який навіть вихлюпнувся в національні ЗМІ. На своєму “Flyboard Air” Френкі Запата здійснив політ поблизу міжнародного аеропорту “Marseille Provence Airport” та тренувальної бази “Airbus Helicopters” у Маріньяні, департамент Буш-дю-Рон, округ Істр, що викликало збій місцевих польотів. Адже на низьких курсах “Flyboard Air” літає автономно та сприймається як… літак, тож має підпорядковуватися законам, які регулюють пересування у повітряному просторі. Не поставивши до відома диспетчерів, винахідник гайнув у небо, що призвело до офіційної заборони польотів.  

***

Скориставшись нагодою та увагою журналістів, Френкі Запата тоді використав інцидент під Марселем, аби підвищити обізнаність потенційних споживачів та інвесторів “Flyboard Air”. Коли спільну мову з відповідними службами, рахуючи й військових, вдалося знайти, турбінованому Ікару дозволили продовжити експерименти. Звісно, що французька влада побачила, що такий винахід знайде собі широке застосування в обороні, медицині, промисловості, дозвіллі та розвагах.

Аби надати високотехнологічному проєкту реактивного прискорення, у рекламних цілях належало влаштувати грандіозне шоу. Перша спроба французького винахідника 25 липня 2019 року перетнути  Ла-Манш… провалилася. До гвинтика техніки перебрали апарат і за три тижні, 4 серпня 2019 р. у супроводі трьох вертольотів французьких ВПС, закинувши за плечі резервуар для пального, Френкі Запата ефектно здійснив 35-кілометровий марш-кидок.

Уся подорож тривала 22 хвилини, рахуючи зупинку на дозаправку десь посередині маршруту на борту військового корабля та приземлення в Дуврі. Того дня “Flyboard Air” сягнув швидкості 180 км/год і тримався висоти 15 м.

Ось ця історична подорож.

***

Минуло ще майже три роки. Які тепер характеристики моделі “Flyboard Air”?

Висота польоту: 3000 м.

Швидкість: 200 км/год

Час польоту: 10 хвилин

Кількість турбін: 5

Максимальна вантажопідйомність: 120 кг.

Ціна: $250 тис.

Щодо ціни янкі лише пхекнули. У 1950-х та 1960-х рр., зокрема, армія США силу-силенну часу та купу грошви тринькнула на оцінку ризиків використання персональних літальних апаратів, як-то: роторний літак вертикального злету “Hiller VZ-1 Pawnee” (1953-1955), розроблений Чарльзом Циммерманом (Charles Horton Zimmerman; 1908-1996) за контрактом з Управлінням військово-морських досліджень (Office Оf Naval Research, ONR) ВМФ США, чи особистий вертоліт-розвідник  “de Lackner HZ-1 Aerocycle” (1954-1956). Тоді визріло рішення: подібні цяцьки занадто непрактичні для реального поля бою в театрі ядерної війни. 

Неймовірно, але це колись також реально літало!

Все у цьому світі стрімко змінюється. За якихось останніх пять років на ринку з’явилося безліч стартапів, які збудували і пропонують електричні апарати вертикального злету та посадки (Electric Vertical Take Off and Landing E-VTOL; див. тут), які іноді називають літаючими авто. Сім років тому в економічному просторі Старого світу, зокрема, в сегменті E-VTOL було пять компаній, тепер їх 240, а “Uber” взагалі обіцяє в 2023 р. запустити службу міського аеротаксі.

***

Утім, високотехнологічними продуктами Френкі Запати американці зацікавились. Маю на увазі державно-приватне партнерство “SOFWERX” (тут - детальніше), що фінансується Командуванням спеціальних операцій США (U.S. Special Operations Command) і шукає нові технології. Утім, ховерборд із реактивним двигуном та звичайний реактивний ранець їм видалися якимось несолідними для командос. Тож тестувати вирішили французький апарат “Flyboard Air” моделі “EZ-Fly”, який охрестили Індивідуальною системою повітряної рухливості (Individual Aerial Mobility System, IAMS). Від 22 серпня 2018 р. саме його почали юзати на базах Сил спеціальних операцій (Special operations forces, SOF): спочатку - на озері Хопатконг, штат Нью-Джерсі, а потім, більш інтенсивно - у Бернет, Техас.

До чергового проєкту американці поставилися зі знанням справи. Отримавши модель “EZ-Fly”, інкубатор високих технологій “SOFWERX” спочатку розробив навчальний протокол, щоб визначити ефективність застосування французького апарату “Flyboard Air” для операторів SOF. На полігоні у Флориді командос легко набули нових навичок і за три тижні хвацько пілотували моделлю “EZ-Fly”.

Як ви бачите на знімках, сам апарат складається з платформи з сімома невеличкими реактивними турбінами, керованими комп'ютером. Цікаво, що кожна з них має власний, незалежний запас пального. Пілот стоїть зверху і керує злетом, рухом і посадкою за допомогою двох важелів, схожих на лижні палки. Окрім того, апарат реагує на рухи тіла оператора. Дивимося.

***

Реактивний ранець “Flyboard Air” американці забракували, як… легковажний, а ось модель “EZ-Fly” зацікавлено протестували. Їм сподобалося, що дисплей розміром з планшет, встановлений між важелями управління, у реальному часі  подає потрібну інформацію, пропонує автоматизовані функції, а за бойової потреби - здатен перевести апарат в автоматичний режим управління.

Що нам відомо про французький апарат “Flyboard Air” моделі “EZ-Fly”?

Висота польоту: 2750 м.

Швидкість: 128 км/год

Час польоту: 12 хвилин

Дальність польоту: 18 км

Кількість турбін: 7

Максимальна вантажопідйомність: 159 кг.

Ціна: $250 тис.

Одразу впадає в око: максимальна вантажопідйомність, рахуючи бойове спорядження командос, зменшило дальність, швидкість та маневреність апарата. Що найбільше вразило представників американського “Оборонпрому”? Безпечність у використанні, контрольована комп’ютером. Ледь якийсь із двигунів за певної причини вимикається, як автоматично на інший режим роботи перемикається решта газотурбінних двигунів (ГТД). Як це виглядає в реальності, пояснив один із пілотів інструкторів французької компанії “Zapata” Генрі Берковіц (Henry Berkowitz):

- Це схоже на легкий порив вітру.

***

Коли 23 жовтня 2018 року у підрозділах Сил спеціальних операцій США закінчилися надводні, наземні та змішані тестування платформи “Flyboard Air”, сторони підбили перші підсумки. Модель “EZ-Fly” може знайти широке військове застосування - від підтримки місій швидкого реагування та звичайного патрулювання територій до допомоги спецурі швидко дістатися з десантного корабля на берег або навпаки.

Завдяки високій мобільності та мінімальним радіолокаційним та інфрачервоним сигнатурам апарат “Flyboard Air” здатний перекидати ССО у важкодоступні райони, а комп'ютерно керована система - діяти в напівавтономному режимі як безпілотник.

Зупиняє одне: сума прописом. Оснащення підрозділів індивідуальними системами повітряної рухливості, наприклад, піхотного відділення з дев’яти десантників, - виливається у $2,25 млн. Круто - навіть для Пентагону. На додачу, як і у попередніх моделях, “EZ-Fly” залишає пілота беззахисним під дошкульним вогнем противника. А ще незрозуміло, чи навчаться командос стріляти однією рукою, бо іншою слід кермувати. Одне слово, відповідей поки що менше, ніж запитань.

***

Але повернімося на Туманний Альбіон, звідки почалася сьогоднішня подорож. Тепер весь реактивний ранець Річарда Браунінга друкується… у форматі 3D-принтера. У винахідника поцікавились, чого чекати від “Gravity Industries”, штат якої торік складав… 12 співробітників, але яка прагне розширити межі того, що разом можуть досягти людська думка та новітні технології?

- Лишень мине локдаун й уряд скасує карантин, думаю, ми зосередимося на світі новітніх розваг. “Gravity Industries” уже пропонує комерційні польоти для тих, хто бажає приєднатися до кола обраних, котрі пережили вільний політ людини. Це можна зробити в Польотному клубі (Flight Club), відвідавши нашу штаб-квартиру у відомому маєтку Гудвуд (Goodwood Estate), Чічестер, графство Західний Сассекс. Там наша оригінальна гоночна серія пропонує новий вимір у спортивних розвагах, вшановуючи людську вправність, технологічну сміливість та дух пригод. 

Можете й собі покружляти над землею.

Вам цікаво, як батько новітнього “Дедала” влаштовує власне дозвілля? 

Коли Річард Браунінг не літає по цілому світу, не вражає публіку реактивним ранцем, не стрибає з корабля на корабель, разом із дружиною Деббі та двома дітьми - Олівером та Томасом, він мешкає в Солсбері, графство Уїлтшир - містечку на 40 тис городян. У родини є просте людське хобі. Браунінги ходять на каяках та люблять зупинятись на відпочинок у тихих кемпінгах.

Олександр Рудяченко.

Використані джерела:1,2,3,4,5,6,7,8,9,10, 11,12,13,14,15,16,17,18,19