Луческу в «Динамо»: футбол чи шоу?
Призначення Мірчи Луческу головним тренером київського «Динамо» це, можливо, не тектонічний зсув на Грушевського, про який ми писали нещодавно. Але середній такий землетрус, це точно. Луческу очолює «Динамо» - усі ми ще довго будемо переосмислювати цю новину. Аби прийняти це призначення необхідно зрозуміти мотивацію сторін.
Мотивація Мірчи Луческу зрозуміла – 74-річний румунський тренер не бажає залишатися на пенсії. Йому хочеться нового великого виклику в кар’єрі. Повернутися в Україну, де він багато перемагав і його добре пам’ятають, та очолити головного конкурента – це чудовий сюжет для гостросюжетного фільму. Гроші для Луческу в цій ситуації другорядні. Куди важливіше довести усім (насамперед, «Шахтарю»), що він не втратив свій тренерський хист, що він здатен побудувати щось нове. Ну, і звісно потішити власне марнославство. Луческу стало нудно і він погодився на цю авантюру.
З мотивацією братів Суркісів складніше. У футбольному плані логіка ніби є. Луческу видатний фахівець, він має досвід успішних команд, він знає як вирощувати зірок, він знає як повинен функціонувати клуб рівня Ліги чемпіонів. З навколофутбольною логікою керівників «Динамо» не все зрозуміло. Навряд чи є фігура, яку фанати «Динамо» ненавидять більше, ніж Луческу. Таке саме ставлення до румуна і у більшості клубних вихованців, яким тепер доведеться йому підкорятися. Як Суркіси збираються згладжувати гострі кути?
Очевидно, Ігор Суркіс знає більше за нас. Можливо, у Луческу є адекватний план як наздогнати «Шахтар» у найближчі два сезони і він цим підкупив президента. Або ж румун пообіцяв виховати для клубу молодого динамівського тренера. Щось мало було, бо просто так взяти і запросити головного динамівського антагоніста останніх 15 років, це самогубство. В Києві досі усіх трясе, коли згадують слова Луческу про Лобановського.
З іншого боку Суркіси мали попередити Луческу, що сьогоднішнє «Динамо» - це не «Шахтар» Ахметова. Тут у нього не буде мільйонних трансферних бюджетів, армії скаутів в Бразилії, зрозумілої і діючої моделі управління в клубі. «Динамо»-2020 – це хаос і футбол вчорашнього дня. Румун має усвідомлювати всю глибину базового відставання нинішнього «Динамо» від «Шахтаря». Тому він повинен розпочинати з командних азів, обережно ставити нову гру і не давати порожніх обіцянок.
В цій ситуації найменше хочеться вірити у якісь позалаштункові ігри (наприклад, навмисне приниження легенди «Шахтаря») і вірити, що Мірча Луческу дасть бодай якийсь поштовх для відродження «Динамо». Хочеться справжнього футболу. Бо шоу було і без Луческу.
Святослав Василик, Київ
