Про Телеграм та самогубства
Не можу не зреагувати на цю тему, оскільки вона надзвичайно важлива. Йдеться про висвітлення теми суїцидів. Учора, 24 жовтня, Поліція Києва закликала всіх не сприяти поширенню фейкової інформації про «самогубства підлітків».
Цитую дослівно: «Сьогодні [24 жовтня 2023 р. – авт.] деякі телеграм-канали поширили новини про начебто скоєння кількох самогубств неповнолітніми в різних районах міста. Поліція Києва спростовує цю інформацію. Такі повідомлення можуть бути поширені з метою привернення уваги та збільшення кількості читачів відповідних ресурсів. Публікації, які не відповідають дійсності, не лише компрометують ресурси, на яких розміщені, але й викликають панічні настрої у громадян».
Поширюючи фейкові повідомлення про самогубства підлітків, анонімні (може, і не лише анонімні, повний моніторинг не робила, але бачила таке повідомлення лише на кількох анонімних каналах; із усіх них лише «Труха» вибачилася і написала, що інформація недостовірна) телеграм-канали пробили чергове дно.
Поширення такої інформації заради рейтингів – це не просто дно, це чорне дніще. Пояснюю, чому.
Масове і некоректне висвітлення суїцидів провокує наступні суїциди і може призвести до епідемії суїцидів. Існує багато підтверджених досліджень на цю тему. Те саме стосується висвітлення терористичних актів (оскільки за своєю природою вони традиційно спираються на медіависвітлення і «підживлюються» цим).
Наприклад, знайшла нашвидкуруч такі дослідження (але їх точно є більше):
Strathprints: Newton, Jackie and Duncan, Sallyanne; Keeble, Richard Lance and Mair, John, eds. (2012). Hacking into tragedy : exploring the ethics of death reporting in the social media age.
Journals.Sagepub: Michael Creed, Rob Whitley. (2016). Assessing Fidelity to Suicide Reporting Guidelines in Canadian News Media: The Death of Robin Williams.
Хоча у нас нема механізмів притягнення до відповідальності адміністраторів чи власників анонімних телеграм-каналів (Національна рада з питань телебачення та радіомовлення не має відповідних повноважень, на жаль), але проблема заслуговує на обговорення та пошук шляхів рішення.
Національна Рада з питань телебачення та радіомовлення розробила в 2017 році рекомендації: «Спільний акт узгодження №2. Висвітлення засобами масової інформації теми суїциду».
Але питання відповідальності залишається гіперактуальним для соцмереж.
Поки я залишу тут деякі рекомендації для висвітлення теми суїцидів у медіа.
Найперше, що повинні пам’ятати всі, хто висвітлюють цю тему (чи то журналісти, чи то блогери, і всі-всі). До офіційного висновку слідства не можна називати смерть самогубством, навіть якщо це начебто виглядає очевидним.
Ключові рекомендації, які надають медіа різні інституції з ментального здоров’я в таких країнах як Канада та США, полягають у наступному:
● висвітлювати новини про самогубства – лише тоді, коли ризики для суспільства переважають негативи від таких повідомлень;
● не поспішати з висновками про причини самогубства;
● не романтизувати самогубство, пов’язуючи його з коханням чи, наприклад, героїзмом;
● ні в якому випадку не надавати деталі, в який спосіб скоєно самогубство, бо це може послужити інструкцією для інших людей, які мають суїцидальні настрої;
● не публікувати зміст передсмертних записок;
● поважати приватність людини, яка загинула, та її родини;
● не стигматизувати людину, яка загинула (вживаючи відповідну лексику);
● не робити сенсаційні заголовки.
Хто хоче заглибитись у тему, детальні рекомендації – як висвітлювати тему суїциду – містяться на сайті Reporting on suicid. Тут також є посилання на дослідження, кейси з медіа в різних країнах та інша корисна інформація.
Ще одне корисне посилання:
Journalism: How to: report on death responsibly in a digital age
Нам і так вистачає трагедій. Не примножуйте їх своїми необережними діями та словами.
Діана Дуцик
FB
реклама