Що думають українці про гендерну рівність та домагання у сфері праці
Про це заявив керівник громадської організації “Трудові ініціативи” Георгій Сандул під час презентації всеукраїнського опитування «Трудовий барометр: протидія дискримінації у сфері праці”, повідомляє кореспондент Укрінформу.
«Дослідження відбувалося шляхом анонімного інтернет-анкетування у реальних трудових колективах. Всього ми опитали 726 осіб. Жінки серед опитаних становили 71%, чоловіки – 29%. За віковими ознаками респонденти розподілилися так: 18 - 21 років – 19%, 22 - 35 років – 42%, 36 - 55 років – 31%. Тому ми можемо говорити про певну репрезентативність цього дослідження», - наголосив Сандул.
Як зазначила юристка Катерина Швець, більшість опитаних (53,5%) вважають, що у жінок і чоловіків рівні шанси працевлаштуватися. На питання "Хто має більше можливостей для отримання гідної заробітної плати, чоловіки чи жінки" 58,7% респондентів відповіли, що немає різниці.
Натомість, підкреслюють дослідники, це твердження має суб’єктивний характер. Адже існує офіційна статистика, яка свідчить, що фактично жінки в Україні заробляють менше за чоловіків приблизно на 20 - 30% залежно від галузі.
Так само більшість, 58% опитаних, відповіли, що не відчували перепон у виконанні професійних обов’язків/кар’єрному зростанні через сімейні обставини (догляд за дітьми, хворими членами родини та ін.).
«Тут слід підкреслити, що в Україні вже багато років діє спеціальний закон (Закон України №2866-IV) про забезпечення рівних прав і можливостей для жінок та чоловіків, який прямо зобов’язує роботодавців створити рівні умови для здійснення трудової діяльності і жінкам, і чоловікам», - зауважив юрист підприємства “НМЦ” профспілок Володимир Ковальчук.
Однак, на думку дослідників, і тут варто говорити про суб’єктивні спостереження і об’єктивні факти. Адже після низки уточнюючих питань стосовно забезпечення працівникам комфортних умов з урахуванням їхніх сімейних обставин з'ясувалося, що жінки в більш як 50% випадків не задоволені діями роботодавців, тоді як серед чоловіків про це сказали лише 34%.
У другій частині «Трудового барометра» дослідники оцінили рівень усвідомлення українцями проблеми насильства та домагань у сфері праці.
Так, 52,5% респондентів зізнались, що ніколи не стикались з насильством на робочому місці. Тоді як 11,7% опитаних особисто відчули такі прояви, а ще 7,7% були свідками таких дій проти інших осіб. Серед проявів насильства респонденти частіше називали психологічний тиск, економічний, фізичний та сексуальний.
«Одним із найрозповсюдженіших явищ в Україні є примус до виконання роботи, яка не обумовлена трудовим договором. Почастішали такі випадки зараз, коли під гаслом оптимізації скорочують персонал, а тих, хто залишився, примушують виконувати чужі обов’язки», - стверджує Ковальчук.
Серед засобів протидії проявам насильства на робочому місці респонденти називають посилення відповідальності кривдників (40,3%) та чітке визначення в законодавстві всіх ганебних явищ у трудових колективах (37,9%). Щоправда, зізнаються автори дослідження, перший засіб буде безсилим без запровадження другого.
Так, досі чітко не регламентовано питання щодо мобінгу (цькування) на робочому місці. Законопроєкти №5748 та № 5749 щодо протидії порушень прав у сфері праці перебувають на розгляді у Верховній Раді з минулого року і потребують доопрацювання.
Автори дослідження наполягають на тому, щоб усі законопроєкти стосовно соціальної сфери ухвалювались шляхом соціального діалогу. Тобто із залученням до обговорення представників профспілок, роботодавців та держави.
Як повідомляв Укрінформ, за ініціативи дружини Президента Олени Зеленської Україна отримала офіційний статус учасниці «Партнерства Біарріц» 11 вересня 2020 року. Відтак Україна має виконати зобов’язання у п’яти сферах, зокрема, зменшити розрив в оплаті праці жінок і чоловіків - за один вид діяльності має бути рівна оплата праці незалежно від статі.
Фото: Євген Любімов
