Чи може зрозуміти військового той, хто не воював?

Ресурсний центр з питань допомоги ветеранам АТО/ООС та внутрішньо переміщеним особам «Центр-Ветеран» створили у Кропивницькому в 2016 році. Після повномасштабного вторгнення його реформували в комунальний заклад «Обласний "Центр-Ветеран"». Нині тут надають юридичну, психологічну, соціальну допомоги захисникам і захисницям України, членам їхніх сімей, сім’ям загиблих, полонених та зниклих безвісти.

За словами директорки центру Інеси Колпак, за 11 місяців 2023 року в них було 10306 звернень від громадян. Для порівняння, за весь 2021 рік – 2670 запитів. Нещодавно центр отримав додаткові приміщення, що дало змогу одночасно працювати з великою кількістю людей. Кореспондентці Укрінформу в центрі розповіли про курс «Кризовий консультант», який стартував у листопаді 2022 року, щоб навчити всіх охочих надавати допсихологічну допомогу.

ВІДЧУТТЯ ТРИВОГИ, ПРИГНІЧЕННЯ – ПРИВІД ЗВЕРНУТИСЯ ДО ПСИХОЛОГА

Заступник директора закладу «Центр-Ветеран», кризовий психолог Андрій Фоменко розповідає, що до нього звертаються здебільшого за рекомендаціями знайомих та інформацією у соцмережах.

- Йдеться про військових, які повертаються на відновлення. Ті, хто мене знають, передають інформацію товаришам. За місяць маю близько 15 нових запитів, зокрема від членів родин військових. Усі спочатку йдуть на первинні консультування. Після цього хтось лишається в роботі, хтось іде далі. Загалом, якщо додати телефонний режим, за місяць я проводжу по 35–50 консультацій. Запити щодо надання психологічної допомоги можуть передавати і з громад, якщо там не можуть через якісь причини опрацювати, – говорить психолог.

Він зауважує: у суспільстві й надалі є стигматизація, упередження стосовно отримання психологічної допомоги, хоча останнім часом таке явище все ж менш поширене.

Приводом для звернення до фахівця може стати постійне відчуття тривоги та пригнічення, додає психолог.

- Якщо у вас близько трьох тижнів є пригніченість, то ліпше звернутися до психолога. Бо це може бути проявом, наприклад, субдепресивного стану. Звертайте увагу на порушення сну, харчової поведінки чи, можливо, спалахи агресії до людей у вигляді спонтанних реакцій. Якщо йдеться про переживання втрати, це – процес. Попри поширені думки, що він має відбутися, що це – природний шлях, насправді можуть з'являтися ускладнення, коли людина фокусується виключно на внутрішньому болеві, втрачає здатність дбати про себе. Якщо говорити загалом про бійців, то можемо спостерігати порушення соціальних якостей і соціальних зв’язків. Тобто руйнується коло спілкування, виникають проблеми в родинах, – додає Фоменко.

За його словами, якщо проблема – поза компетенціями психолога, людину скеровують до іншого фахівця: невропатолога, психіатра тощо. До розвитку такої мультидисциплінарної команди й прагнуть у закладі «Центр-Ветеран».

«КРИЗОВИЙ КОНСУЛЬТАНТ» – КУРС ДЛЯ ВСІХ

Андрій Фоменко, окрім безпосередньої роботи психологом, у листопаді 2022 року започаткував курс «Кризовий консультант».

- Цей курс, великою мірою, – вияв турботи про психологічну обізнаність нашого суспільства. Щоби люди могли надати оперативну допомогу, допсихологічну, тим, хто переживає кризові моменти. На курсі навчаються не лише особи з психологічною освітою. Це також члени родин, які пережили втрати, волонтери, медичні працівники, працівники поліції та інших правоохоронних органів, загалом ті, хто дотичні до військово-цивільного співробітництва. Адже вони потребують інформації, як взаємодіяти з ветеранами та з якими проблемами вони стикаються, як взаємодіяти з родинами зниклих безвісти за особливих обставин, з родинами військовополонених, з родинами загиблих захисників України. Також надаємо інформацію, як, навіть не маючи освіти, допомогти травмованому, людині, що перебувала в зоні активних бойових дій. Як її правильно направити, куди порекомендувати звернутися, – розповідає Фоменко.

Психолог зауважив: допомагати треба грамотно. А даючи некоректні рекомендації, є ризик і самому наразитися на небезпеку, й іншому нашкодити. Так, некоректними коментарями можна людину ретравматизувати.

Курс «Кризовий консультант» складається з трьох блоків. У першому йдеться про самодопомогу. Адже людина, яка допомагає іншим, має піклуватися про себе. Другий блок починається з першої психологічної допомоги і містить роботу з травмою. Тут дають розуміння суті травми, травматичного епізоду, посттравматичного стресового розладу, адаптаційних синдромів.

- Ми часто чуємо про ПТСР. Та насправді люди зловживають цією назвою. Зокрема, є уявлення, що особи з ПТСР – агресивні, ходять з гранатами тощо. Але це – міфи, їх має хтось розвінчувати. Треба розуміти, що люди просто потребують нашої допомоги, – наголошує Фоменко.

У третьому блоці курсу «Кризовий консультант» навчають працювати з людиною, яка пережила втрату. Тема смерті завжди є важка, тому дуже важливі правильні дії щодо таких людей, пояснює психолог.

Курс триває три тижні. Групу намагаються обмежувати двома десятками слухачів, щоби всі могли спілкуватися між собою. Заняття не лише теоретичні, є і практика.

- Є те, що людина повинна знати, а є те, чого вона має вчитися. Зокрема, відкриватися людині, яка переживає складні емоції. Як каже мій колега Влад Зубченко, іноді для того, щоб допомогти особі, потрібно вміти попросити у неї про допомогу, – зазначає Андрій Фоменко.

Сертифікати щодо проходження курсу вже отримали понад 100 людей.

КУРС ПРОХОДЯТЬ І МЕШКАНЦІ ГРОМАД

Курсом «Кризовий консультант» зацікавилися благодійний фонд «Безпечне майбутнє» та Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ).

- Саме ці дві організації попросили показати, що ми можемо, як готуємо консультантів. Вони збирали відгуки від тих, хто пройшов курс «Кризовий консультант». Зрозуміли, що інформація потрібна, люди знають, що з нею робити. Тож нам запропонували співпрацю, яка триває, – розповідає психолог.

Нині фонди «Безпечне майбутнє» та ЮНІСЕФ фінансово допомагають курсові.

- Вони підтримують нас уже понад рік. Якщо бути точним, то ми почали працювали безоплатно, а потім долучилися фонди і все фінансування взяли на себе, – говорить Андрій Фоменко.

За його словами, у громадах Кіровоградської області нема безпосереднього представництва курсу. Але у кожному наборі є люди з різних куточків області, які застосовують отримані знання та навички у своїх населених пунктах.

- В області працюють 49 психологічних хабів, і всюди – наші колеги. Я не формую груп для навчання, проте запрошую, інтегрую до них колег, якщо бачу їхню готовність працювати з тією чи іншою категорією людей, яким потрібна допомога. У нас тепер охоплені, приміром, Новоукраїнка, Аджамка, Бобринець, Петрівський район. Загалом регіонів значно більше, боюсь якийсь не згадати. Наприклад, наш курс пройшли медичні працівники з Новгородківського району. Ми виїздили з короткотривалими зустрічами до Оникієвого, Помічної, Гайворона, але це вже виключно волонтерська діяльність закладу «Центр-Ветеран», – розповідає психолог.

Курс «Кризовий консультант» наразі проходить дев’ятий набір слухачів. За словами Андрія Фоменка, серед найближчих планів центру – відкриття школи екстремальної кризової психології. Вона має стартувати вже у січні і працювати виключно для фахівців: медиків, психологів та інших.

«СЛІД ПЕРЕБОРОТИ ПОБОЮВАННЯ І ЗВЕРТАТИСЯ ПО ДОПОМОГУ»

Один з випускників курсу «Кризовий консультант» – ветеран Олександр. Розповідає, що вирішив навчатися, щоби бути корисним для побратимів.

- До мене через побратима звернувся хлопець, який нині в шпиталі. У нього є деякі проблеми, але він дуже стидається звертатись до психологів. Ми з ним поспілкувалися, я йому відповів, що допомогти не можу, бо я все ж не психолог. Та в мене є знайомі фахівці, яких можу порекомендувати. Але у багатьох військових є думка, що якщо психолог не воював, то він не може оцінити стан людини, яка воювала. Це – одна з причин, чому я пішов на курс. Я знайомий з Андрієм Фоменком, він мене запросив. Ми обговорювали подібні побоювання та інші упередження, особливості запитів від військових, – розповідає ветеран.

Олександр говорить, що не надає військовим допомогу безпосередньо, але тепер знає, як правильно їх скеровувати до психологів. З ними, до слова, він познайомився на курсі. Ветеран зауважує, що став сам ліпше розуміти, як проблему бачать психологи, може порадити хлопцям фахівців.

Він зауважує, що почав більше розуміти й емоційний стан побратимів.

- У мене було менше проблем, бо маю досвід і йшов на війну під час повномасштабного вторгнення вже більш підготовленим. Знав, що там можна побачити й пережити. Тому з курсу цінне почерпнув більше не для себе особисто, а якщо тепер до мене звернуться побратими або люди, яким потрібна допомога, то я вже зможу надати їм таку ніби першу, допсихологічну, допомогу, – зазначає Олександр.

Він каже: якщо є необхідність, неодмінно слід звертатися по психологічну допомогу до спеціалістів.

- Навіть до штатних, які є у шпиталях. Незалежно від того, чи воювали ці психологи, чи ні, все одно у них є досвід та практика, – каже Олександр. – Тому все ж немає різниці, чи був психолог на фронті, чи не був, він – фахівець своєї справи й розуміє, як надавати кваліфіковану допомогу. Насправді й серед тих, хто воював, у кожного свій емоційний стан. Кожна людина по-своєму переносить війну. Комусь допомагає родина, їм не треба звертатись до психолога, іншим важко переносити, тому що не можуть в родині поділитись своїми переживаннями через якісь причини. То я все ж раджу перебороти свої побоювання і звертатися по допомогу.

Мирослава Липа, Кропивницький

Фото: Facebook/Андрій Фоменко