«Бабусин батальйон» з любов'ю шиє для захисників

Якось військовослужбовці лагідно назвали турботливих жінок із Житомира «Бабусиним батальйоном», і така назва прижилася. На стінах імпровізованого швейного цеху, де працюють жінки, – прапори зі словами вдячності від захисників. А на столах – ящики з готовими речами, які тут довго не залежуються. У гостях у «Бабусиного батальйону» побувала кореспондентка Укрінформу.

БАЛАКЛАВИ Й БАФИ, ЯКІ ЗІГРІВАЮТЬ ВІЙСЬКОВИХ

В офіс житомирського відділення всеукраїнської благодійної організації «Турбота про літніх в Україні» приходжу по обіді. З порога чути шум швейних машинок, за якими працюють три жінки. Тут кипить робота «Бабусиного батальйону».

Мене зустрічає керівниця відділення Таїса Войцеховська. Вона розповідає, що благодійна організація опікується людьми похилого віку і нині, за підтримки німецького та французького фондів, реалізує два проєкти. Паралельно із цим тут займаються волонтерством, а пані Таїсу називають командиром «Бабусиного батальйону».

- Оскільки маємо своє приміщення, то із 2014-го року почали шити для військових білизну, а потім пішло-поїхало. Ми вже навчилися шити подушки, рукавиці, труси, – розповідає жінка. – Коли почалася пандемія, шили постіль у ковідне відділення лікарні. Із початку цієї клятої війни на додачу до всього відшиваємо футболки, майки, балаклави, бандани, арафатки, москітки. Загалом виготовляємо все, що нам під силу.

Обладнання для шиття в «батальйоні» небагато – кілька швейних машинок та два оверлоки. Нині на постійній основі тут допомагають 12 людей. Хтось щодня приходить в офіс, а хтось відшиває потрібні речі та в’яже шкарпетки вдома. Пані Таїса розповідає, що в команді є один чоловік, який регулярно шиє на своїй домашній машинці, а його дружина приносить уже готові вироби.

«Бабусин батальйон» починав з допомоги Житомирському військовому госпіталю, а з часом через волонтерів їхні вироби почали доставляти на фронт та у польові шпиталі.

Тканину жінкам купують небайдужі люди, а ще дають на це гроші та приносять на переробку речі. Наприклад, зі старих джинсових або вельветових штанів виходить не одна пара рукавиць, а в’язані светри йдуть на теплі шкарпетки для захисників.

Тепер військові найбільше просять, щоби «Бабусин батальйон» шив для них флісові балаклави та бафи. Жінки кажуть, що такі речі у них виходять «тепленькі і м’якенькі», адже зігріті любов’ю небайдужих сердець.

- Карти, щоб переслати нам кошти, немає, але отут стоїть така жабка, в яку можна кинути гроші, – додає Таїса Войцеховська. – Ми вдячні, коли люди приносять нам резинку, липучки, нитки… Ми всі на пенсії, ніхто з нас не стогне і не скаржиться на життя. Приходимо сюди, де і поплачемо, і посміємося.

ЗАМІСТЬ КУЛЕМЕТА – ШВЕЙНА МАШИНКА

За однією зі швейних машинок працює з викрійками балаклав Любов Петренко.

- Я роблю це, бо українка, а всі українці тепер мають стати, як щит. Ми це робимо для дітей, які нас захищають. Знаєте, військові відчувають тепло, яким ми ділимося. На жаль, кулемета в мене немає, бо взяла б його і пішла на війну. Оті всі бомбардування спонукають мене робити ще більше, тому компенсую це тут, – каже жінка.

Поруч шиє Олена Рихлюк. Вона доглядає стареньку маму та двох онуків, але знаходить час і на «Бабусин батальйон».

- Просто хочу допомогти хлопцям. Не можу грошима, то приходжу сюди, – ділиться жінка.

Людмила Пасічник зайнята пошиттям наволочок. Розповідає, що якось познайомилася з Таїсою Войцеховською в тролейбусі й уже наступного дня прийшла допомогти. Жінка зауважує, що раніше шити взагалі не вміла, а тут навчилася.

- Тепер я вже модистка, – жартує пані Людмила.

Нашу розмову перериває чоловік, який приносить дошку для прасування. Каже, що полагодив її. Це – Ігор Якубов з пожежної частини, що поруч з благодійною організацією. Він теж допомагає «батальйону», коли треба щось відремонтувати, завантажити або відвезти.

ШКАРПЕТКИ ІЗ ЗАПИСКАМИ

У сусідній кімнаті складені різнокольорові подушки. Деякі з них – з тканини із зображенням ведмедиків, сердечок, янголяток. Жінки кажуть, що військові дуже люблять візерунки і просять, щоби їм шили таку білизну. Пані Таїса ділиться, що у 2015-му році пошита тут маленька подушечка врятувала життя військовому. Вона була в нього під бушлатом і затримала осколок, не давши дійти до тіла.

За столом вирізають рукавиці з джинсів Галина Кононенко та Наталія Медведєва. Жінки розповідають, що «Бабусин батальйон» розробив зручний дизайн одягу для пацієнтів травматологічного відділення військового шпиталю, багато з яких мають ампутації.

Пані Галина каже, що разом з колегами відвідує госпіталь, спілкується з військовими і бачить там багато горя, тому хоче наближати перемогу.

- Артилеристам холодно в руки, ми шиємо для них рукавиці, а вони потім нам дякують. Хто ж допоможе, як не ми? – додає пані Наталія.

Командир «Бабусиного батальйону» дістає з-під столу ящик з кольоровими шкарпетками. Їх в’яже вдома 85-річна жінка. У кожну пару шкарпеток вона вкладає маленьку записку, щоб підтримати захисників.

На Різдво, 25 грудня, жінки відвідували госпіталь з подарунками, а днями відправили допомогу польовому шпиталю на Бахмутський напрямок. Весь пошитий крам вони скоро роздадуть, а тепер на них чекає купа камуфляжної тканини для нових виробів.

- Найбільша проблема, що не вистачає рук, які б допомагали це все шити, – говорить пані Таїса.

Прямую до виходу й розглядаю підписи на прапорах від військових. Воїни дякують «Бабусиному батальйонові» за підтримку, подарунки, в яких їм затишно, і називають турботливих жінок із Житомира своїми мамами.

Ірина Чириця, Житомир
Фото автора