Вдячні за прихисток
Минулого літа в селищі Лужани, що поблизу Чернівців, відкрили шелтер Святої Ольги для внутрішньо переміщених осіб. Тоді протягом двох місяців стару будівлю підприємства «Укрспирт» відремонтували і переобладнали під потреби людей. Витратили на це близько 4 млн гривень. Організацією будівництва і пошуком меценатів займалася організація «ELEOS-Україна».
За цей рік у різний час тут проживали понад 130 внутрішньо переміщених осіб, із яких 32 дитини. Тепер у триповерховому приміщенні мешкають пів сотні людей, які змушені були втікати зі своїх рідних сіл і містечок на Херсонщині, Миколаївщині, Харківщині, Запоріжжі, Донеччині і Луганщині.
«ПОВЕРТАТИСЯ НЕМА КУДИ – СЕЛО ЗРУЙНУВАЛИ РОСІЯНИ»
Перед початком заходів на подвір’ї шелтера зібралися його жителі у домашньому одязі. Щось по-сусідськи обговорюють. Це переважно люди пенсійного чи передпенсійного віку, але є і молоді жінки, поряд бігають діти. Біля входу висить стенд із малюнками під гаслом «Діти проти насильства». Мешканці кажуть, що малеча із захопленням малювала та відбирала для нього найкращі роботи.
Село переселенки Ганни в Херсонській області тривалий час було під окупацією. Тепер ця територія вже деокупована, але обстріли там майже кожного дня. Від жахів війни вона втікала разом своєю сім’єю: чоловіком та двома дітьми, семи і десяти років.
«Чоловік помер, і я залишилася одна з двома дітьми. Приїхала сюди півтора місяця тому. Тут дуже гарно, приємні люди, добре ставляться. За пошуки роботи ще не бралася, бо займаюся прилаштуванням дітей. Вже були у місцевій школі, знайомилися з учителями», – розповідає жінка.
Також із дітьми сюди приїхали Вікторія Ходоковська та її подруга із Лисичанська. Вони в шелтері проживають учотирьох.
«Ми не одразу сюди потрапили. Спочатку проживали у селі Репужинці неподалік Лужан. Тут оселилися десь два місяців тому. Умови тут гарні, все влаштовує, персонал хороший. З сусідами гарно вжилися, не сваримося, разом прибираємо, підтримуємо чистоту, займаємося хатніми справами. Отриманої допомоги від держави на дитину і для ВПО поки вистачає на мінімальні потреби», – каже пані Вікторія.
Загалом у переобладнаній будівлі – 15 житлових кімнат. На кожні дві кімнати – свій санвузол, окрема душова кімната. Житлові кімнати невеликі, у них розміщають від трьох до шести осіб. Сімейних зазвичай селять разом в окрему кімнату, одиноких пенсіонерів підселяють одне до одного. Так мешканці швидше соціалізуються.
Вони самостійно стежать і за чистотою у приміщенні. Кажуть, що відчувають доброзичливість адміністрації шелтера та місцевих жителів. Зі свого боку, мешканці намагаються нікого не обтяжувати та тримати в чистоті як внутрішні приміщення, так і подвір’я будівлі.
Тетяна Чернишенко приїхала на Буковину з багатостраждального села Чорнобаївки біля Херсона. Каже, що під постійними обстрілами жити там ставало усе важче. Особливо скрутно стало після затоплення частини регіону через підрив Каховської ГЕС.
«Переїхала я звідти зі своєю родиною. Але наразі вони проживають в іншому місці, а я поки опинилася тут разом зі своєю подругою. У шелтері подружилася ще з кількома приємними жінками. Знаєте, біда якось зближує людей. Всім дуже хочеться пошвидше повернутися додому, але поки обставини такі, що змушені перебувати далеко від рідних країв», – із сумом говорить мешканка прихистку.
Наталія Нєсчьотна із Бахмутського району приїхала на Буковину близько двох місяців тому. Умови у шелтері їй дуже подобаються, ставлення у закладі – теж, але вона все одно мріє про той час, коли зможе повернутися додому. Щоправда, тепер там лише руїни...
«Наше село уже майже повністю знищили російські військові. І повертатися мені фактично немає куди. Але мріяти про повернення я не перестаю», – не стримуючи сліз, каже жінка.
ХОЧЕМО, ЩОБ ЛЮДИ ЗАЛИШАЛИСЯ В УКРАЇНІ
Громадські активісти нарахували більше 30 організацій, які тією чи іншою мірою долучалися до відбудови та створення комфортних умов проживання у шелтері. Через постійні прохання мешканців передати подяку благодійникам і вирішили організувати цей особливий день. Запросили усіх волонтерів та доброчинців, що брали участь у створенні шелтера Святої Ольги у Лужанах.
«Насправді, це ініціатива мешканців. Вони вдячні за можливість перебувати у відносно безпечному, гарному місці, в оточенні хороших людей. Крім тимчасового проживання, вони тут отримують соціальний і психологічний супровід, дітками їхніми займаються, допомагають влаштувати у школу чи в садочок, до лікаря записують, допомагають із працевлаштуванням... І я вважаю, що в нинішніх умовах вдячність сприймається як особливо велике благо і велика цінність, і висловити її також потрібно уміти», – каже програмна директорка мережі громадських організацій «ELEOS-Україна» Олена Танасійчук.
Вона зазначає, що цей шелтер є найбільшим у нашій мережі по Україні: він може прийняти до 80 людей одночасно.
«Маємо шість подібних закладів у різних регіонах. Це доволі рідкісний випадок, коли вдалося швидко домовитися з головою громади і взятися за реновацію. Наприкінці лютого почалося повномасштабне вторгнення, у квітні ми підписали меморандум про співпрацю із Мамаївською громадою, а вже у серпні тут завершилися всі ремонтні роботи», – розповідає Танасійчук.
Вона пригадує, що після початку повномасштабного російського вторгнення тих, хто шукав прихистку, розміщували в не завжди пристосованих для проживання умовах: школах, садочках, спортзалах тощо. Це були гуртові поселення, у яких лише невеликий відсоток людей мав доступ до води, до нормальних санітарно-гігієнічних умов.
«І коли ми з колегами приїхали сюди з Києва на початку березня і побачили ці умови, то вирішили для себе, що потрібно створювати суттєво відмінний заклад, в якому можна буде проживати трішки довше. Бо люди, не маючи умов тривалого перебування, часто змушені були вирушати далі, багато виїжджали за кордон. А ми б усе-таки хотіли, щоб люди залишалися в Україні. І ми бачили таке ж бажання у цих людей, які втікають від російської навали», – запевняє волонтерка.
ШЕЛТЕР РОЗБУДОВУЄТЬСЯ
Як розповіла голова Мамаївської громади Наталія Катрюк, сама будівля належала колись державному підприємству «Укрспирт». Тут були його актовий зал, їдальня і гуртожиток, але не функціонували близько 20 років. Незадовго до початку повномасштабного вторгнення це приміщення передали у користування громаді.
Тепер у відремонтованому приміщенні – меблі, сантехніка, усе комфортне, сучасне. За умовами, внутрішньо переміщені особи тут можуть проживати від трьох місяців із подовженням до пів року, а в деяких випадках і до дев’яти місяців. Проживання для людей безкоштовне. За цей час мешканці мають змогу адаптуватися, пошукати якийсь підробіток чи повноцінну роботу, прилаштувати дітей до навчальних закладів, зняти житло.
«В іншій частині будівлі тривають ремонти. Буде кімната відпочинку, психологічної допомоги. Там зможуть дітки займатись, переглядати фільми. Сюди може потрапити будь-хто, варто звернутись на гарячу лінію. Також громадські організації до нас направляють», – каже директорка шелтера Інна Дороган.
Олена Танасійчук додає, що цю будівлю після нашої перемоги можна використовувати для прихистку людей, які постраждали від домашнього чи гендерно зумовленого насильства. Адже в суспільстві, яке так довго переживає травматичний досвід війни, проблема захисту жертв різних видів насильства лише зростатиме. І до наслідків потрібно готуватися заздалегідь.
Віталій Олійник, Чернівці
Фото автора
