Полісся як гарант продовольчої безпеки України

Весняна посівна 2022 року в Україні увійде в її історію як найскладніша за весь період незалежності. Попри дефіцит пального, знищені російською армією нафтобази, сільгосптехніку, склади зі збіжжям і відсутність можливості експортувати зерно через заблоковані порти, аграрії засіяли поля там, де була можливість, і нині завершують збирати врожай.

На Житомирщині цього року посіяли й зібрали менше зернових, але їх цілком вистачить для потреб області. Зараз важко прогнозувати, яким буде наступний рік, адже виробники і постачальники продовольства опинилися в складних умовах.

ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ПОЛІССЯ

Під час комітетських слухань «Стан та перспективи розвитку аграрного сектора в Поліській зоні», що проходили в Житомирі, заступник міністра аграрної політики та продовольства Віталій Головня зауважив, що наразі Полісся, до якого належить і Житомирщина, є гарантом продовольчої безпеки України.

За його словами, Полісся забезпечує близько 10% усього валового виробництва сільського господарства в Україні. У структурі сільськогосподарського регіону 75-80% становить рослинництво, а решту – тваринництво. Орієнтовно тут засівається близько 2,5 млн га. Основну посівну площу становлять традиційні для України зернові – 50% та олійні – 25%.

«За результатами 2021 року Полісся зібрало майже 7 млн тонн зернових та зернобобових, тобто всього 8% від загального врожаю в Україні. За напрямом виробництва зернових культур Полісся можна сміливо віднести до гарантів продовольчої безпеки», - зазначив Головня.

Окрім того, третину житнього хліба випікають саме на Поліссі. Воно також є лідером із виробництвом вівса (понад 45% від загального показника по Україні) та гречки (30%). До початку широкомасштабної війни регіон був одним із основних у забезпеченні продовольчих потреб України в овочевій продукції, зокрема, картоплі, моркви, капусти та буряків.

Головня додав, що урожайність зернових на Поліссі вища, ніж загалом по Україні. Так, середня урожайність пшениці в регіоні становить 4,7 тонни з гектара, а в Україні – 4,1 т/га, ячменю – 4,1 т/га, а по Україні – 3,5 т/га, ріпаку – 3,1 т/га, по Україні - 2,9 т/га.

В умовах війни, коли через активні бойові дії південні та східні області не можуть, як раніше, внести свою лепту в забезпечення України продуктами, Полісся разом із іншими регіонами мають нагодувати всю державу. Важливу роль тут відіграє і Житомирщина.

ОБЛАСТЬ БУДЕ ЗАБЕЗПЕЧЕНА ХЛІБОМ І КРУПАМИ

Заступник директора департаменту агропромислового розвитку та економічної політики Житомирської ОВА Ніна Добринська розповідає, що попри бойові дії та замінування, всім агроформуванням області навесні вдалося засіяти поля.

«На початку весни, коли починалася посівна кампанія, площі, які були уражені вибухонебезпечними предметами, не оброблялися. Вже у квітні поля почали розміновувати й вони були засіяні пізнішими культурами. В області планували засіяти на 10% більше площ, ніж торік, але засіяли на 4% менше від тих площ, які передбачалися», - говорить Добринська.

Вона пояснює, що восени минулого року площі посівів скоротили через несприятливі погодні умови для озимих культур. Натомість ярі на запланованих площах не посіяли через замінування на півночі області. Внаслідок блокування морських портів і значні залишки торішнього врожаю на сільськогосподарських підприємствах в області зменшили посів зернових, а збільшили площі під соняшником, соєю та кормовими на зелений корм.

«Ми зібрали ранніх зернових, із яких печуть хліб, на 150 тис. тонн менше, як у минулому році. Якщо торік це було трохи більш ніж мільйон тонн, то  цьогоріч – 913,5 тис. тонн, а для потреб нашої області треба трішки більш як  150 тис. тонн. Хлібом ми будемо забезпечені однозначно. Також будемо забезпечені круп’яними, бо плануємо зібрати більше гречки, площі під якою  цього року збільшили на 10%. У неї гарна врожайність – 14 ц/га», - додає Ніна Добринська.

За її словами, нині спостерігається зниження ціни на гречку і ця тенденція зберігатиметься надалі (на ринку в Житомирі 900-грамова упаковка крупи місцевого виробника коштує 53-55 грн – авт.). Ціна крупи знижується, оскільки під нею збільшили посівні площі, а також на складах залишилися значні торішні запаси, які потрібно реалізувати, щоб звільнити їх під новий урожай. До слова, за обсягами виробництва гречки область займає перше місце в державі третій рік поспіль.

ЖИТОМИРЩИНА МОЖЕ САМОСТІЙНО ЗАБЕЗПЕЧИТИ СВОЇ ПРОДОВОЛЬЧІ ПОТРЕБИ

Попри те, що цього року площі під цукровими буряками в області зменшились удвічі, у профільному департаменті не прогнозують дефіциту цукру.

Якщо торік цю культуру вирощували на площі понад 10 тис. га, то цьогоріч  посіяли лише 5,2 тис. га цукрових буряків. І хоч від посіву буряків відмовилися аграрні фірма та компанія, які переробляли їх на цукор на заводах області, проблем із його постачанням не буде, адже держава має достатні запаси. За місяць в області цукор подорожчав на 10%, але як зауважують у департаменті, це не означає, що така тенденція буде постійною.

Там також констатують зниження вартості картоплі, буряків, моркви та капусти. Це обумовлено тим, що в області триває збір овочів.

Запитую у співрозмовниці, чи зможе Житомирщина самостійно забезпечити себе продовольством, на що вона відповідає: «Наша область сьогодні має можливість вирощувати абсолютно всі культури, які потрібні для забезпечення продовольчої складової нашого життя. Ми вирощуємо зернові, круп’яні, технічні культури, тільки немає свого великого олійно-жирового комбінату. До того ж вирощують найнеобхідніше жителі області і самостійно».

«ЗОЛОТИЙ» ДОЩ І НЕДОСТУПНІ ДОБРИВА

За інформацією Житомирської ОВА, через несприятливі погодно-кліматичні умови сільськогосподарські підприємства дещо призупинили збір урожаю. Утім дощова погода не є критичною для агросектора.

«Це «золотий» дощ через те, що зібрані ранні зернові, а на їх площах сіють озимі. У серпні посіяли ріпак, але аграрії стримали посів озимих. Головна причина була не стільки в недостачі вологи в ґрунті, як у мінеральних добривах, вартість яких зараз висока. Багато наших аграріїв не сіятимуть  озимих через те, що немає можливості придбати добрива. Утім велика частина підприємств сіятимуть, сподіваючись, що частину добрив внесуть при весняному підживленні. Кілька тижнів тому почав працювати рівненський завод, який виробляє добрива, тому є надія, що вони будуть», - зазначає Ніна Добринська.

У департаменті інформують, що аграрії Житомирщини почали осінню посівну кампанію під урожай 2023 року. Зерновими планують засіяти 167,5 тис. га, що на 1,5 тис. га більше, ніж торік. Зокрема, планують збільшити площі під озимими пшеницею, житом і ячменем.

ВСЯ НАДІЯ — НА РОЗБЛОКУВАННЯ ПОРТІВ

Доктор економічних наук, професор декан факультету права, публічного управління, національної безпеки Поліського національного університету Віталій Данкевич наголошує, що попри втішні прогнози щодо забезпечення продовольством, в аграрному секторі нині є чимало проблем.

Зокрема, проблема з азотними добривами обумовлена тим, що раніше близько 90% Україна імпортувала з росії та білорусі. Через повномасштабну війну доводиться шукати нових постачальників міндобрив в інших країнах, а логістика відповідно позначається на їх ціні.

«Якщо йдеться про аграрний сектор Житомирської області і України, то питання, що ми забезпечимо себе продовольством, не стоїть. Є підрахунки, що в 2021 році наша держава виробила продукції для 400 млн людей. Якщо виникнуть проблеми з якимись продуктами, як, наприклад, було з сіллю, за тиждень-два вони вирішаться, бо в нас відкриті кордони з Європейським Союзом. Тут ключове питання, що в Україні за 2021 рік надходження валюти від аграрного сектора було на рівні 44% (від усіх валютних надходжень – авт.). За рахунок цих коштів економіка країни жила. Якби вони зараз так само надходили, ми б купували озброєння, зимовий одяг для військових, вдосконалювали б армію», - говорить Данкевич.

Науковець підкреслює, що багато українських фермерів не змогли продати торішній урожай і вже зібрали новий. Через це частина з них не заробили грошей на продовження своєї діяльності та погашення кредитів, і як наслідок - збанкрутували. Водночас невідомо, чи всі зможуть у таких складних умовах засіяти свої поля навесні. Паралельно із цим знижується купівельна спроможність українців, які не мають можливості купувати стільки продуктів, як раніше, через зростання цін.

«95% зернового експорту в нас ішло через акваторію Чорного моря. Ці обсяги нереально перекинути на залізницю чи автомобільні шляхи. Якщо через вузький зерновий коридор, який зараз є, пустити ці 95%, то за різними підрахунками процес займе від пів року і більше», - сказав професор.

Відтак, резюмує він, зараз ключовою допомогою від держави буде розблокування Чорного моря.

Ірина Чириця, Житомир

Фото з відкритих джерел