Мер Славутича назвав середню зарплату у місті – трохи більше за 18 тисяч
Про це в інтерв’ю Укрінформу повідомив мер Славутича Юрій Фомічев.
«Середня зарплата, якщо брати і тих, хто працює в Чорнобильській зоні, це трохи більше 18 тисяч гривень на місяць. Мені здається, це одна з найбільших в Україні, ми точно не перші, але вона досить висока. Якщо брати по Славутичу – 8,7 тис. грн. Я не дуже люблю питань про середню зарплату, бо хтось отримує 50 тисяч, а хтось – мінімалку. Але працювати в Чорнобильській зоні дуже непросто. Ви тільки уявіть: за десять років робітник на електричці в Чорнобиль і назад двічі об’їжджає земну кулю, тільки це чого варте», - сказав він.
Фомічев додав, що наразі в Чорнобильській зоні працює близько 4,5 тисячі жителів Славутича із 25 тисяч всього населення.
«Тобто, майже 40 відсотків всього, що сьогодні має місто, – йде від ЧАЕС. Це підприємство було і є нашим брендом, це наша певна гарантія, бо там тисячі робочих місць, достатньо комфортних по оплаті праці. На другому місці – «Атомремонтсервіс», це структура, яка ремонтує всі атомні блоки по Україні, й це – ще майже тисяча робочих місць. Третє місце – це військова частина 3041 Національної гвардії України Міністерства внутрішніх справ, це наші бійці, які охороняють ЧАЕС та інші об’єкти в Чорнобильській зоні. Це три ключових містоутворюючих підприємства на сьогодні», - розповів мер Славутича.
Він додав, що ще майже 30 відсотків дає малий і середній бізнес, різні сфери - від виробництва канцелярії до освітлювальної техніки, сфера послуг, легка промисловість, будівництво.
“Тут дуже велике розгалуження економіки, ми намагаємося робити якомога більше різного, тому що це великі ризики, якщо вкладаєшся в щось одне», - сказав Фомічев.
Крім того, він зазначив, що «хоч як це парадоксально прозвучить, але нам – маленьким комфортним містам – COVID допоміг показати себе».
«У нас були цілі команди ІТ-шників, які приїжджали і працювали тут дистанційно. І це теж певна ставка Славутича – залучати фрілансерів. Наше місто дуже комфортне для пенсіонерів, і, мабуть, це теж категорія, яка б хотіла жити в такому місті, як Славутич, і мати цей комфорт. Знову ж таки, коли кажуть, безбар’єрність, доступність, то це в тому числі й для старшого покоління», - сказав він.
Фомічев розповів, що Славутич долучився до ініціативи першої леді Олени Зеленської щодо створення безбар’єрного середовища, і сьогодні претендує на справжню лабораторію безбар’єрності.
“Останні дні ми проводили багато диспутів з експертами і починаємо розуміти, що ми нічого не розуміємо в цьому, нам ще вчитися і вчитися. Бо безбар’єрність – це не лише пандуси чи санвузли, адаптовані для людей з інвалідністю, це – набагато ширше. На першому місці – взагалі йдеться про соціальну безбар’єрність. Звичайно, що нереально зробити навіть у маленькому Славутичі повну інклюзію доступності фізичної й архітектурної в багатоквартирних будинках, вони для цього не адаптовані, треба їх просто знести і побудувати нові. А от що стосується громад і міського середовища – це все реально, хоча й треба великі кошти. Ми це розуміємо, але назад дороги немає», - сказав мер Славутича.
