Човен-струг, схожий на теслярський інструмент

Човен-струг, схожий на теслярський інструмент

Укрінформ
Відродили його козаки Старосамарської сотні з Дніпропетровщини

Унікальний вантажний козацький човен-струг, відтворений козаками Старосамарської сотні Війська Запорозького низового Золотої паланки, спустили на воду на першій косі Усть-Самарського мосту, де зустрічаються води двох річок – Самари й Дніпра. На події побували кореспонденти Укрінформу.

ТРИ РОКИ РОБОТИ

Один з ініціаторів та організаторів побудови човна козак Ворон (Олег Черненко) пояснив, що спонукало козаків до роботи.

“Наш човен-струг плоскодонний призначений для перевезення вантажів. На Босфорі було знайдено близько тридцяти таких суден різної довжини. Мінімальним був дев’ятиметровий, його ми і взяли за взірець. Єдина різниця, що ми використали не таку ж деревину, як у давнину. А це висока й рівна велика верба, на бортах там ставили дуб, причому дошки треба було брати не пиляні, а колоті, тоді волокна не перерізалися і деревина менше намокала, а човен краще тримався на воді. Нам стало шкода рубати дуба, тому використали звичайні соснові дошки. А от мотузки відтворено повністю — з конопель, просочені березовим дьогтем”, – розповідає Олег Черненко.

Від початку робіт до спуску на воду минуло три роки. Але майструванням козаки займались не весь час, а лише тоді , коли у когось була відпустка. Розташувалися на подвір’ї козака Анатолія Рака у Підгородному.

Довжина човна 9 метрів, ширина – понад 2 метри. Вага — майже 700 кілограмів без спорядження.

“Та то у Рака подвір’я таке невеличке, то ми вже так і будували”, – сміються козаки.

Хоч насправді, перед початком роботи козаки Старосамарської сотні Микола Шапа та Олег Черненко вивчили всі наявні матеріали, поговорили з майстрами, що роблять менші човни — Валерієм Бондаренком з села Ковпаківка Магдалинівського району, використали досвід майстерні з виготовлення човнів у Микільському-на-Дніпрі, де будують дніпрові каюки. Вивчили матеріали Хортицького музею, де навесні підняли з вод Дніпра затонулий байдак. Врахувавши все, розробили проєкт відповідно до властивостей деревини – і вирішили таки будувати. Мета була проста – відродити методику побудови таких човнів.

“Як відомо, запорозькі козаки були відмінними річковиками й мореплавцями. Дуже відзначилися вони своїми походами на Чорному морі — їх найбільше припадає на період гетьмана Сагайдачного. Козаки використовували на своїй флотилії різні типи човнів — це були чайки, байдаки, різноманітні інші судна. Одним із видів річкових суден був струг. Струги відомі ще з часів княжої доби, причому не тільки в Україні, вони були по всій Європі, аж до Уралу. Використовували їх як вантажні, також для перевезення людей, коней. Наш варіант човна більше відповідає княжій добі, у козацькі часи струги були більшими і на них точно перевозили й коней. До роботи нас надихнули успіхи інших козаків, котрі займаються реконструкцією, зокрема кияни зробили дніпровий байдак. Ми вирішили відродити струг. Тут є біла пляма і в науці, й взагалі – це такий козацький експеримент, а ми любимо експериментувати”, – говорить Микола Шапа.

Він пояснив, що струг — це не від слова “стругати”, як здається на перший погляд, це такий теслярський інструмент у вигляді леза з двома ручками з обох боків.

“Якщо в профіль подивитесь на човен — він схожий на цей інструмент”, – підказує нам Микола.

ЗБИРАТИ КРАЩЕ ДОГОРИ ДНОМ

Козаки зізнаються, що саму технологію виготовлення на 70 відсотків опановували у процесі будівництва.

“Перше, що зрозуміли – збирати краще догори дном, бо хотіли, щоб дно було вигнуте від носу до носу. Тому коли придумали стапель, на якому збирати, наступного ж дня почали це робити. Завдяки гнучкості деревини під власною вагою добились такої вигнутості днища, як нам треба. Нинішні майстри малих човнів спочатку на рівному роблять днище, а потім вигинають домкратами. Ми цей момент викреслили з методики будування такого струга. Ми запланували будувати з дощок в стик, а не накладаючи одну на одну. Стики паклювали промасленими канатами, бо як вивчили з джерел – це кращий варіант для паклювання”, – розповідає Олег Черненко.

З власних ідей: запропонували зробити загнуті носи, щоб зменшити точку доступу в разі зіткнення об дно, хоч по Дніпру зараз вже й немає порогів. Взагалі судно призначене для мілководдя — для малих річок, заплав, де є багато водоростей, очерету, і те, що човен має два носи, дає можливість швидко змінювати напрямок руху, не розвертаючи сам човен на воді, лише змінивши стерно. На малій річці, наприклад, великий човен розвернути неможливо.

Розрахований човен-струг мінімум на шість гребців, двох стернових та двох гарматних. Ще частина людей відпочиває, щоб змінити гребців. Загалом тут може вміститися дванадцять осіб.

Отже з перервами в роботі човен був виготовлений восени минулого року, але настав період дощів, а далі й холоди, тому вирішили в кінці сезону не спускати його на воду, а перевезли з Підгородного та залишили у яхт-клубі “Дніпро” зимувати.

Вже цієї весни нарубали очерету, аби прив’язати його снопами по боках човна і приготували до спуску. Очерет, по-перше, відіграє роль буфера і захищає від розхитування, по-друге – це поплавки: човен може бути повен води, але плавати над водою допомагають очеретяні снопи й під час шторму.

ЗА КОЗАЦЬКОЮ ТРАДИЦІЄЮ

“Будівництво нами струга довело, що для цього не треба багато місця, будь-яке пласке місце підходить для цього, та тим більше не треба спеціальних заток та бухт”, – кажуть козаки.

Отже будували човен разом — Юрко Єгоров, Володимир Пасинко, Олег Черненко, Микола Шапа, Павло Різник, Василь Дудко, Дмитро Лебедєв, (Хижий), котрий зараз в зоні ООС, Олександр Коваль, Анатолій Рак, Андрій Чульський, Василь Певневець та інші козаки сотні. Коли вже збудований човен довелося перевертати, знадобилася сила 30 чоловіків!

На матеріали використали благодійні внески, зібрані під час фестивалів, адже в творчому об’єднанні “Золота паланка” Старосамарської сотні зібралося дуже багато цікавих та творчих людей. Опікуються козаки Центром кобзарського мистецтва, відроджують бойовий гопак, бойове мистецтво сліпих бандуристів — костурець (до речі, фрагмент його є в українському фільмі “Поводир”). Часті гості козаки у школах, куди прибувають обов’язково зі своїм Похідним музеєм.

За розмовами не помітили, як невеликий маніпулятор дуже обережно підняв і перемістив до кузова побудований човен. Далі слід було проїхати ще кілька кілометрів ґрунтовою дорогою до кінця коси. Так само обережно вивантажили вантаж прямо на воду.

За козацькою традицією, про початок або завершення будь-якої гарної справи тричі сповіщали гарматні постріли. Поставили таку гармату і на човен. Взагалі-то, закупили їх дві, але поки що поставили одну, постріли лунали тричі.

“У нашому випадку залп сповіщає про початок, ще не завершення”, – уточнює Микола Шапа.

На стерні вивісили прапор Старосамарської сотні козацької паланки Війська Запорозького низового та червоно-чорний, як символ боротьби за волю України.

Далі човен добу буде перебувати біля берега, за цей час деревина намокне і ущільниться. Тож козаки, пришвартувавши човна, лишились біля нього на ночівлю.

Вранці вони перевірять швидкість набирання води й якщо вона їх влаштує – спробують відійти далі від берега. У майбутньому планують ходити на козацькому стругу в малі й великі походи. Для цього заготовили вже щоглу і вітрило, був би лише попутний вітерець.

Хлюпоче вода до берега, колише спущений човен, скоро, зовсім скоро відчує він справжню хвилю Дніпра.

Людмила Блик, Дніпро
Фото Миколи М’якшикова

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-