Таємниця церкви Святого Лазаря

Таємниця церкви Святого Лазаря

Укрінформ
У Дніпрі шукають могилу відомого мецената Олександра Поля

Севастопольський парк у Дніпрі є справжнім міським меморіалом. Від середини ХІХ століття тут був цвинтар. Спершу на нім ховали померлих із лікарні Богоугодних закладів (нині це Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім І. Мечникова), потім – загиблих під час Кримської війни. Цвинтар був другим за розмірами у Катеринославі. Тут поховані учасники чотирьох війн, жертви голодомору, тисячі звичайних мешканців міста. У 1955 році було створено Севастопольський парк, у 1977 році йому було присвоєно статус меморіального.

На головній алеї парку увічнені герої Кримської війни: військовий лікар Микола Пирогов, матрос Ігнатій Шевченко, матрос Петро Кішка, матрос Федір Заїка, сестра милосердя Даша Севастопольська (на жаль, її бюст викрали — авт.), адмірал Павло Нахімов, віцеадмірал Володимир Корнілов, контрадмірал Володимир Істомін.

Нині увага до Севастопольського парку прикута тому, що нещодавно історики встановили місце розташування тут старовинної церкви Святого Лазаря і відшукали її фундамент. Експерти переконані: у склепі під храмом був похований дослідник і підприємець, ініціатор створення Катерининської залізниці та історичного музею Олександр Поль – перший почесний громадянин Катеринослава, завдяки якому почалася розробка залізних руд у Кивому Розі.

Дніпровська археологічна експедиція Охоронної археологічної служби України у травні розпочала досліджувати фундаменти церкви.

Власкори Укрінформу прибули у парк на місце розкопок саме в той час, коли тут розкрили друге поховання, яке, судячи з обладунків, хреста та книги, належало поважному священнику.

МИТРА, КИПАРИСОВИЙ ХРЕСТ І ЄВАНГЕЛІЄ

“Спершу думали, що це одне поховання, адже могильний горбик був короткий і вони помилково “налізли” один на одного. Думали, що ми одразу натрапили на могилу Олександра Поля, а поряд допоховали його дружину — Ольгу Коростовцеву, за документами — у них мало би бути парне поховання. А виявилося — це поховання священників”, – пояснює директор комунального підприємства “Етнографічні парки Дніпра” Дніпровської міської ради, історик за фахом Дмитро Каюк.

Дмитро Каюк
Дмитро Каюк

За кілька днів археологами було відкрито поховання митрофорного протоієрея.

Було знайдено митру, видану патріархом, кипарисовий хрест і Євангеліє.

Розкрита могила цікава ще тим, що в ній було знайдено блакитну штукатурку від церкви. Скоріше за все, вона потрапила туди, коли її реконструювали в 1894 році. Це дає науковцям можливість одразу визначитись із датою другого поховання — із 1894 по перші роки 20-го століття. Поховання митрофорного протоієрея, як мінімум, на 20 років раніше.

“Поки що ми не знаємо, хто тут покоїться, але за митрофором ми зможемо точно встановити, хто це. Митра (головний убір) дається священникам за 30-річну сумлінну службу, її дає патріарх, і ще – іменний синодальний хрест. Ми мали надію, що за ним зможемо чітко ідентифікувати поховання. Але в труну замість іменного був покладений дерев’яний, кипарисовий хрест. Але шукатимемо, є згадки, є вже навіть версії”, – запевнив Дмитро Каюк.

Саме на базі комунального підприємства “Етнографічні парки Дніпра” у серпні минулого року вперше обговорили питання пошуку церкви, була створена робоча група, далі через комунальне підприємство фінансувалися археологічні розвідки у листопаді-грудні, наразі “Етнографічні парки Дніпра” є виконавцем робіт, підрядна організація — ДП «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології Національної академії наук України.

ДЕ МОЖЕ БУТИ МОГИЛА ПОЛЯ?

Разом із керівником Дніпропетровської археологічної експедиції Дмитром Тесленком ми намагаємося стати з того боку до місця розкопок, з якого колись було зроблено фото церкви.

“Церква Святого Лазаря була побудована в період з 1863 по 1865 роки й складалася з прямокутної частини з одним куполом і вівтарної апсидовидної частини. До 1894 року вона мала саме такий вигляд. Спочатку вона виконувала роль локальної цвинтарної церкви, тут під час Кримської війни (1853-1856) ховали загиблих від ран військових. А потім, коли ця частина міста була заселена видатними людьми, їх почали ховати навколо церкви.

У 1894 році була добудована ще одна конструкція з трьома вежами та трьома куполами у вигляді великої дзвіниці й двох маленьких прибудов.

Фахівці з церковної архітектури визначили, що добудова була здійснена в стилі, притаманному епосі царювання Олександра ІІІ. Крім того, звели прибудову за кошти царської родини. У той час, як стара, основна, церква була побудована за гроші громади”, – розповідає Дмитро Тесленко.

Втрачену могилу Олександра Поля намагалися віднайти й раніше. Наразі шанси набагато зросли.

“Якщо говорити про поховання Олександра Поля, існує дві точки зору, які ґрунтуються на писемних джерелах, що його могила є всередині церкви, за іншими даними — поруч із церквою. Обидві ці точки зору узгоджуються: якщо ця могила була зроблена в 1890 році поруч із церквою, а під час добудови потрапила в ось цю конструкцію, тоді вони узгоджуються. Проте це одна з наших робочих гіпотез”, – говорить археолог.

Навколо церкви, це видно з фото, існували місця поховань як уздовж південної стіни, так і за вівтарною частиною. Місця цих поховань уже ідентифіковані, ну а хто саме там був похований, історики зможуть відповісти вже після дослідження.

Це тільки одна частина церкви, друга, центральна частина зараз під асфальтом, і вона ширша, розходиться в боки. Є вірогідність, що поховання Поля було там. Замовником, тобто міською радою Дніпра, узгоджується зараз питання стосовно дослідження тієї частини, яка під асфальтом.

“Версія з криптою у вівтарній частині не підтвердилася. Материк, тобто шар землі, ніхто не чіпав, тут крипти немає, в усякому разі в частині, де поховання датуються 1863-1865 роками, а в добудові 1894 року — побачимо.

Вірогідність, що знайдемо Поля є, але у 1920-30-ті роки комсомольці ці цинкові труни тягали на металобрухт. Прямо так вони запаяні, кажуть, з кістками, торохтіли здавати. Тобто, пієтету не було ніякого, і поваги, звичайної, людської”, – каже директор КП.

УСІ ОСТАНКИ БУДЕ ІДЕНТИФІКОВАНО І ПЕРЕНЕСЕНО

Тим часом Дмитро Тесленко веде нас далі.

“Крім того, що ми бачимо, як ця церква була побудована, ми також можемо робити висновки, як вона руйнувалась”, – каже він.

У роки війни у її дзвіницю потрапив снаряд, але руйнувалась вона в 1950-ті, коли створювали монумент “Героям Севастополя”. На той час церкви вже не існувало, замість неї були руїни, цвинтар закрили, а сама територія була спустошеною. Під час Другої світової війни, як це видно з фото, тут не було ще великих хащ, чагарників, але за десять років місцевість могла вкритись порослю, поряд ніхто не мешкав. Отже виникла потреба прибрати й облаштувати цей пустир у середмісті. За тих часів, зрозуміло, про відновлення церкви мови ніхто не вів, тому її підірвали.

“Тепер у розкопках ми ідентифікуємо ті місця, де була закладена вибухівка. Досить потужний заряд був закладений у вівтарну апсидовидну частину, ще один, не менш потужний, – у північну стіну”, – археолог показує виїмку, зроблену вибухом у досить міцному та широкому фундаменті.

Південно-західний кут теж зруйнований.

“Я так думаю, якщо вони вже у вівтарну частину такої потужності заклали вибухівку, то очевидно, що і в центральну частину церкви заклали її чимало”, – припускає Тесленко.

Наразі знайдено два поховання духовних осіб. Їхні останки буде перенесено у церковних традиціях.

Тесленко запевнив, що всі залишки людей, які буде знайдено, будуть, за можливості, ідентифіковані. Для цього працюватимуть антрополог і два досвідчені фахові історики — Максим Кавун та Валентина Лазебник із Дніпровського історичного музею ім Д. Яворницького.

“Я гадаю, що ми зможемо максимально ідентифікувати людей, які тут поховані, повернути їх із небуття. По-перше, у Дніпрі є їхні нащадки. По-друге, з руйнацією цієї церкви і частини цвинтаря багатьох людей просто стерли з пам’яті, немає ні надгробка, ні інформації, хто був похований, водночас – тут ховали визначних, авторитетних для міста і церковної громади осіб”, – говорить керівник експедиції.

ОБРАЗ КОЗЕЛЬЩИЦЬКОЇ БОЖОЇ МАТЕРІ

Серед речей, які вдалося знайти в розкопах, є унікальні, наприклад, срібна ладанка з образом Козельщицької Божої матері, шанування якої відносять до 80-х років XIX століття. Козельщина — населений пункт на Слобожанській Україні, відомий монастирем Різдва Богородиці. З протилежного боку ладанки зображений Архангел Михаїл із мечем і щитом.

“Ладанка виконана у стилі українського бароко. А цікавим є зображення Богонемовляти – як звичайної молодої людини в одязі, із зачіскою, характерною для XVIII століття”, – пояснює науковий співробітник Охоронної археологічної служби України Дмитро Філімонов.

Природно, що на місці церкви знайдено чимало речей благочиння, частини лампадок, підсвічників, ґудзик від одягу священника, єрусалимський позолочений хрест.

Археолог припускає, що такий хрест міг би прикрашати церковну хоругву.

Також знайдено ґудзик з гербом Всеросійської імперії. Він унікальний, хвилясті краї, які не є характерними для ґудзиків.

Знайдено монети кінця XIX - початку XX століть: півкопійки 1908 року, 2 копійки 1913 року та інші.

А оця масивна гарна ручка, найпевніше, від труни.

А ось і замочок від цинкової церковної кружки чи ящика для милостині. Кріплення так витягнуті й викручені, як кажуть, із “м’ясом”, зрозуміло, що її вмістом цікавились не з добрими намірами. Чи то грабіжники, чи в буремні роки громадянської війни революціонери експропріювали.

В окремих контейнерах запаковано Євангеліє та кипарисовий хрест, з якими був похований митрофорний священник.

Ось уламок плитки, якою була вимощена підлога у церкві, єдина цеглина з клеймом, решта у цій частині церкви були без клейма. Напевно, ця цеглина могла прилетіти сюди від добудованої пізніше частини споруди, коли церкву підривали.

За словами Дмитра Каюка, роботи попереду ще багато.

“Ось могили під оцим деревом є, отам склепи — бачите уламки, такі великі брили гранітні лежать, це склеп був, справа, де бруківка, чітко видно, що у міру потреби її вибирали і хоронили людей”, – пояснює він.

Володимир Шалобудов
Володимир Шалобудов

Тим часом над розкопом схилився старший науковий співробітник Служби археологічної охорони України Володимир Шалобудов. Сонце піднялося, і з кожною хвилиною науковці можуть втратити те, що знайшли. Тому все це потрібно ретельно описати, сфотографувати, виміряти і замалювати до нотатника. Далі будуть вивчення й аналіз.

Роботи з дослідження Лазаревської церкви тривають, сподіваємось на цікаві новини й надалі.

ДОВІДКОВО. Олександр Поль (1 вересня 1832 – 7 серпня 1890 рр.) – український дослідник-археолог українсько-німецького походження, верхньодніпровський поміщик, шляхтич, краєзнавець і підприємець, меценат і громадський діяч.

Брав участь у впровадженні селянської, земської і судової реформ на Катеринославщині, 15 років присвятив вивченню залізних руд Кривого Рога і доведення їхнього промислового значення. Особисто сприяв тому, щоб у 1881 році розпочались промислові розробки, які визначили подальший бурхливий економічний розвиток Придніпровського регіону.

Ще за життя Поля у Дубовій Балці (нині це територія Кривого Рога) йому було встановлено бронзовий бюст із написом “Малоросійському Колумбу”.

Нині у Дніпрі Полю встановили пам’ятник, назвали його іменем проспект і вулицю.

У майбутньому на місці захоронення Поля міська влада планує створити пантеон або ж кенотаф почесних громадян Дніпра.

Людмила Блик, Дніпро
Фото Миколи М’якшикова

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-