Вибори-2019: що пишуть кандидати в президенти про закордонних українців

Менш як за півтора місяця в Україні відбудеться перший тур президентських виборів. Всі кандидати подали свої документи у ЦВК, тож, відповідно, можна аналізувати їхні програми. Як громадянина України, що проживає за кордоном, мене в першу чергу цікавить бачення кандидатів щодо діаспори і закордонних українців.

За офіційною статистикою Міжнародної організації з міграції, за межами України проживає майже 6 мільйонів громадян України, або 12% населення. Ці цифри є, вочевидь, заниженими, бо до статистики потрапляють тільки ті, хто перебуває за кордоном легально. Для окремих категорій населення відсотки є ще вищими. Так, за даними центру CEDOS, 25% випускників-2018, які склали ЗНО на 180 балів і вище, не вступали до українських ВНЗ і обрали навчання за межами України.

Разом із громадянами України, що проживають за кордоном, є багато нащадків попередніх хвиль міграції. До їх числа входять і ті, хто вболіває за Україну й готовий допомагати її розвитку, як наприклад, організатори Українського Дому в Давосі, чи віддати життя у війні за рідну землю, як Марк Паславський.

На жаль, майже половина кандидатів у президенти (Геннадій Балашов, Інна Богословська, Віктор Бондар, Дмитро Гнап, Володимир Зеленський, Сергій Каплін, Аркадій Корнацький, Віталій Купрій, Олександр Мороз, Євгеній Мураєв, Валентин Наливайченко, Роман Насіров, Віталій Скоцик та Сергій Тарута) ніяк не згадують у своїй програмі, поданій до ЦВК, ані про закордонних українців, ані про діаспору.

Так само, дуже чисельними є ті, хто звертає увагу на проблему еміграції громадян України, але ігнорує специфічні проблеми світового українства і обмежується обіцянкою створити робочі місця й умови для нашого повернення. До цієї другої групи можна віднести Романа Безсмертного, Юрія Бойка, Олександра Вілкула, Олександра Данилюка, Дмитра Добродомова, Олега Ляшка, Петра Порошенка, Ігоря Смешка та Ігоря Шевченка. Трохи далі пішов Ілля Кива, який на додаток до цього обіцяє створити привабливий економічний і культурний клімат для повернення (етнічних) українців з колишніх республік СРСР. У той час, як Анатолій Гриценко та Олександр Шевченко ще й обіцяють захистити українців за кордоном.

До меншості належать ті кандидати в президенти, які підіймають питання, що турбують саме світове українство. Так, Ольга Богомолець, Микола Габер і Руслан Кошулинський обіцяють заборонити оподатковувати гроші, зароблені українцями за кордоном. Втім, двоє останніх висувають контраверсійні пропозиції щодо громадян України, які також є громадянами інших країн: п. Габер пропонує позбавляти їх “прав займати державні посади, обирати чи бути обраними в будь-які представницькі органи”, в той час як п. Кошулинський пропонує їх, взагалі, позбавляти громадянства України.

В свою чергу, Андрій Садовий звернув увагу на взаємовідносини між державою та світовим українством. Мер Львова пропонує запровадити (спрощений) механізм набуття громадянства для діаспори та моніторинг роботи дипломатичних представництв. Юрій Дерев’янко обіцяє запровадити, поряд зі звичайним, електронне голосування та голосування поштою, завдяки яким закордонним українцям буде легше скористатись своїм конституційним правом – проголосувати. Нарешті, Юлія Тимошенко обмежилася культурними потребами й обіцяє розгорнути “потужні центри присутності української культури за кордоном”.

У кінцевому підсумку, жоден із кандидатів у президенти в своїй офіційній програмі не розглядає весь комплекс проблем закордонних українців. Світове українство, яке в 2018 році, за оцінками НБУ, переказало більше 11 мільярдів доларів в Україну, тим самим вирівнявши платіжний баланс країни, досі мало ким сприймається, як електорат із власними, специфічними запитами. Хочеться сподіватись, що під час активної фази виборчої кампанії українцям, що проживають за кордоном, буде приділено більше уваги.

Ігор Решетняк

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства