Офіційний та ринковий валютні курси: чому різниця зростає та чим це загрожує
Після тимчасової стабілізації валютного курсу на позначці трохи вище 35 гривень за долар вартість американського “зеленого” на готівковому ринку знову почала стрімко зростати. Буквально за лічені дні долар подорожчав на понад дві гривні: якщо на початку минулого тижня його можна було купити за 35,2-35,4 гривень, то на початку нинішнього — за 37,1-37,5, а в середу курс в деяких “обмінниках” досяг чергової психологічної позначки — 38 гривень. Таким чином, різниця між ринковим та офіційним курсом який, як відомо, залишається незмінним із першого дня війни — 29 гривень 25 копійок, - сягнула майже 9 гривень і, за прогнозами аналітиків, до кінця тижня може ще збільшитися. Тому в експертних колах все наполегливіше радять Нацбанку “щось робити” із офіційним курсом, наближаючи його до ринкового.
Про дефляційні чинники, які “ополчилися” проти гривні
Дедалі більше експертів переконані: НБУ має й надалі послаблювати впроваджені на валютному ринку обмеження, які врятували від потрясінь в перші тижні війни, але стають гальмом для економіки зараз. Якщо за нинішніх обставин гривню й не можна повністю відпустити у “вільне плавання”, то передумови для поступового послаблення офіційного курсу та його наближення до показників готівкового ринку вже сформувалися. Інакше ризикуємо отримати більше збитків для знекровленої економіки, ніж стабілізаційних вигод.
Тиск на міжбанківський валютний ринок лише посилюється. Зокрема, і через нещодавнє скасування норми про продаж валюти тільки для потреб критичного імпорту: з 9 липня євро з доларами дозволили купувати практично будь-яким імпортерам. Водночас вже досить тривалий період, аби задовольнити потреби покупців та запобігти курсовому колапсу, Нацбанк змушений активно розпродувати золотовалютні резерви, які у нас, на жаль, не безмежні. З початку війни вони скоротилися фактично на третину — до менш ніж $23 млрд. За деякими прогнозами, якщо надходження допомоги від міжнародних партнерів найближчими тижнями не зростуть, вже на початку серпня резерви країни можуть знизитися до критичної позначки — менше $20 млрд. А доки імпортери каталізують попит на євро й долари, експортери намагаються по-можливості до кращих часів притримати свою виручку, обсяги якої в рази скоротилися. Адже продавати долар по 29,25 тоді, коли реальний курс на чверть виший, м’яко кажучи, нерозумно.
Тим часом багато банків відмовилися від пільгового курсу, що діяв при розрахунках картками клієнтів за кордоном і за придбання закордонних товарів. Це також посилює девальваційні очікування й, до того ж, грає на руку спекулянтам, котрі завжди раді скористатися панікою.
Отже, низка чинників діють у комплексі: викликане війною економічне падіння, збереження воєнних ризиків, інфляція, яка вже перевищує 20% в річному вимірі, активна емісія грошей (лише в червні НБУ надрукував 105 мільярдів “непідкріплених” гривень), повільне відновлення експорту, скорочення міжнародних резервів. А ще дається взнаки глобальне подорожчання долара, який цього тижня наздогнав і перегнав за ціною єдину європейську валюту.
Про одну велику валютну різницю
Зменшення різниці між двома валютними курсами, як очікується, допоможе вирішити кілька завдань: запобігти збиткам, яких через такий статус-кво зазнають деякі учасники ринку (зокрема, експортери й айтівці, що виконують завдання іноземних компаній), зменшити тиск на золотовалютні резерви, припинити спекуляції на курсовій різниці. Зрештою, це сприятиме нехай і незначному, та все ж “відкату” готівкового курсу або, принаймні, зупинить його подальше зростання. Хоча буде й негатив: пришвидшення інфляції.
“Як на мене, доки НБУ (й не тільки) боїться послабити офіційний курс, гривня буде неконтрольовано девальвувати. Якщо Нацбанк трохи посуне курс гривні – навіть не називаючи це послабленням, а “звуженням коридору” між фіксованим та ринковим, шоків не має бути. Трохи може бути психологічний зсув, а потім - знову укріплення гривні”, - вважає радниця керівника Офісу Президента Вікторія Страхова.
Вигоди від такого контрольованого послаблення офіційного курсу національної валюти, за її словами, очевидні: донорська допомога, що надходить в країну, частково конвертуватиметься в гривню, що послабить тиск на нашу валюту, а також збільшить можливості для гривневих виплат — у тому числі, військовим, бюджетникам, пільговикам. А ще держава у такий спосіб підтримає експортерів, чия активність, попри все, після збирання нового врожаю зростатиме.
“Про імпорт: якщо допомога від донорів буде сталою, ми витягнемо поставки для військових (зброя, паливо), а решта – не так критично… Й на моїй пам’яті були адресні продажі валюти НБУ тому ж Нафтогазові. Банки вже прибирають “пільговий курс”. Отже, треба йти до наближення “фіксованого” курсу до ринкового”, - переконана Страхова.
Такої ж думки й асоційований експерт в CASE Україна Євген Дубогриз. “Сама по собі фіксація курсу — це правильно під час війни. Питання, на якому рівні його фіксувати. Зараз це 29,25, як було на 23 лютого. За 4,5 місяці з початку повномасштабної війни багато чого змінилося і в економіці, і в банківській системі, і у фінансовій, і в бюджетній. І сам НБУ вже чимало змінив в антикризових регуляціях від кінця лютого, тому, що багато з них були актуальними та доречними саме тоді, але перестали бути такими з розвитком подій”, - вважає Дубогриз.
Він нагадав про аргументи керівництва НБУ на користь фіксованого курсу. Йдеться про запобігання паніці, захист гривневих заощаджень від знецінення, здешевлення критичного імпорту. Експерт вважає, що за нинішніх умов, коли ситуація порівняно з першими місяцями війни змінилася, більшість цих аргументів втратили актуальність.
“Не певен, що підвищення рівня “фіксованого” курсу призведе до посилення паніки. Мені здається, навіть навпаки, трохи зніме напруженість. Знецінення заощаджень - це “тут і зараз” більше про інфляцію, ніж про девальвацію. Інфляція й так висока, без девальваційного впливу. Більше того, вплив курсу на інфляцію зараз не такий значний, як у мирні часи, бо на цьому етапі ціни визначаються більше купівельною спроможністю населення, ніж ціновою політикою виробників та продавців. Населення купує за ті гроші, які є. Якщо підняти ціни, наприклад, на імпортні товари через зростання курсу, їх просто припинять купувати”, - переконаний експерт. Єдиним винятком він називає пальне. Нині за його імпорт платимо за офіційним курсом. Якщо ж курс підвищити, ціни зростуть. А якраз внесок палива в інфляцію неабиякий. Та і в умовах, коли основним споживачем пального є армія, з послабленням офіційного курсу витрати держави на утримання ЗСУ, безумовно, збільшуватимуться.
Незважаючи на такі ризики, за нинішніх умов “логічним буде принаймні розглянути опцію: залишити фіксований курс як концепцію, але трохи підтягнути його значення до ринкового. Особливо, якщо ми не очікуємо дуже багато мільярдів (тобто, більше ніж $5-6 млрд щомісяця) міжнародної фінансової допомоги прямо зараз”, - робить висновок Дубогриз.
Ринковий курс: передумови є?
Ще радикальніше налаштований радник Президента України з економічних питань Олег Устенко. Він переконаний: в Україні вже з’явилися передумови для повернення до ринкового валютного курсу.
“Мені здається, вже настав час для скасування фіксованого курсу — треба переходити до ринкового. Який сенс тримати два курси одразу? Тим більше, що треба підтримати наших експортерів та Міністерство фінансів, яке збирає податки, в тому числі й від імпорту. Національний банк вже зробив можливе та неможливе — фінансова система вистояла в перші дні, тижні і місяці війни. Зараз можна робити послаблення”, — вважає Устенко.
Він не поділяє песимістичних оцінок, що такий крок розбурхає ринок та призведе до втрати регулятором контролю над ситуацією. На думку економіста, відмова від фіксованого курсу навпаки скоригує ринковий курс у бік зниження. Нехай і незначного. Зате така стабілізація буде важливим і потрібним сигналом для ринку.
Директор Інституту розвитку економіки України Олександр Гончаров вважає, що стабілізації нашої валюти сприятимуть не обмеження, а лише комплексний підхід до стимулювання внутрішнього споживання й ділової активності.
“В Україні зараз найважливіше завдання – стимулювати споживання (немає грошей, отже, немає попиту). Тобто, вітчизняний бізнес та громадяни у найважчих умовах воєнного часу повинні мати можливість запозичувати. Коли такої можливості немає – вважайте, економічного оновлення не буде. Також я в такій кризовій ситуації не перевантажував би наші підприємства та ФОПів податками. Навпаки, запропонував би ввести для “точок зростання” в реальному секторі економіки і для самозайнятих тимчасовий мораторій, і точно на гострий період російського вторгнення різко знизив би податкові ставки”, - пояснює Гончаров.
Другим важливим кроком економіст вважає просування нашого середнього й малого бізнесу на ринки країн ЄС, використовуючи можливості “Української корпорації розвитку”, яку варто створити на засадах державно-приватного партнерства.
“Це може, призвести насамперед до пожвавлення української економіки, і зрештою до більшого обсягу податкових надходжень, збереження робочих місць та підвищення споживчого попиту. Нарешті, це надзвичайно важливо для стабілізації гривні. Так, поки що всім буде гірше, але важливо зберігати оптимізм: “Не забуваймо “золоте правило”: на валютних ринках істерики вниз часто закінчуються істериками вгору”, - підсумовує Гончаров.
Владислав Обух, Київ
