Чого чекати від Нацбанку при новому очільникові
Національний банк не довго залишався без повноцінного (не “в.о.”) керманича. З-го липня парламент звільнив із посади голови правління НБУ Якова Смолія, а вже 16-го призначив на “святе місце” Кирила Шевченка. З більш ніж солідним “авансом довіри” – 332 голоси “за”. Утрималися лише фракції “Європейська солідарність” і “Голос”. Як пояснили – через відсутність у кандидата чіткої програми дій на посаді глави Центробанку. Дорікали також і тим, що перед призначенням він не подав декларації про доходи. Натомість у монобільшості переконують: про плани роботи Шевченка на чолі НБУ їм відомо. Як і про те, що він, в основному, продовжуватиме політику попереднього керівництва Нацбанку. Зокрема, не послаблюватиме гривню та “пручатиметься” тиску з боку деяких урядовців і парламентаріїв, які вимагають додаткової емісії, щоб, мовляв, наповнити грошима економіку. Адже Кирило Шевченко – один із найдосвідченіших у країні фінансистів (працює в банківській системі з 1994 року). Зокрема, останні 5 років був головою правління "Укргазбанку", а у 2012-2014-му працював радником керівника "Ощадбанку". Докладніше – в інфографіці від Укрінформу.
Кредитна і монетарна політика: є варіанти
За словами директора Інституту соціально-економічної трансформації Іллі Несходовського, сумнівів у професійності Кирила Шевченка, певно, ні в кого немає. Але питання не так у професіоналізмі, як у політиці, яку він втілюватиме. А коментувати її, схоже, зарано. “Водночас маємо говорити про певні ризики й застереження. Передовсім, це – аргументація щодо звільнення попереднього очільника Нацбанку й перелік вимог, які до нього висували. Яків Смолій відмовився виконувати ці вимоги, що й призвело до тиску на нього та зрештою – і до звільнення. А те, що кандидатуру Шевченка погодили в офісі президента, може свідчити, що він готовий іти принаймні на деякі поступки. Звідси – і ризик, що, перебуваючи на посаді, він не буде самостійним в ухваленні рішень”, – вважає пан Несходовський.
Натомість президент Інвестиційної групи “Універ” Тарас Козак наголошує: розмови про можливі домовленості глави Нацбанку із Банковою – лише здогадки. Адже про справжній зміст співбесіди Володимира Зеленського із Кирилом Шевченком відомо лише їм самим. “Хоча є думка: якщо влада змінила голову правління НБУ, то, мабуть, очікує, що поміняється не тільки його прізвище, а й політика, яку той втілюватиме, – каже Козак, – Насамперед, щодо емісії: чи буде вона такою як зараз – для придбання валюти, чи йтиметься про так звану “цільову” емісію, для поповнення бюджету. Друге – валютний курс: чи буде він плаваючим, як тепер, чи його заганятимуть у якісь рамки. Чи триматимуть на місці, чи “штовхатимуть” до 30-35 гривень за долар. Третє – пожвавлення кредитування. Що можна забезпечити або ще сильніше знизивши облікову ставку Нацбанку, або послабивши вимоги до банків щодо перевірки позичальників стосовно можливих кредитних ризиків”.
Такої ж думки і інші опитані Укрінформом економісти. За словами Іллі Несходовського, перша вимога влади до керівника НБУ, здогадно, – більш активна участь регулятора в купівлі державних цінних паперів (ОВДП). За прогнозами економіста, об’єктивно відповідна діяльність Нацбанку й без того найближчим часом має активізуватися. Але питання “в межі” – аби процес емісії безготівкової гривні для погашення бюджетного дефіциту не став неконтрольованим. А Уряд, розраховуючи на нього, не “махнув рукою” на інші можливості поліпшення “фінансового самопочуття” держави. Те ж стосується і ризиків безконтрольної готівкової емісії – друкування “живих” грошей.
Друге питання – згадана вже лібералізація вимог до банківського кредитування. “Якщо у цій царині відбудуться серйозні послаблення, країна знов ризикує опинитися в ситуації, з якою ми так довго боролися, – формуванні передумов для кредитування банками своїх бізнесів та бізнесів пов’язаних осіб. І це більш небезпечно, ніж емісія. Тому що фізично “мегаемісію” провести не встигнуть. Бо це одразу ж викличе негативну реакцію як в середині країни, так і за її межами”, – каже Ілля Несходовський. Адже йдеться про нові ризики виведення багатомільярдних сум з України. При цьому нібито “благородної” мети відновлення кредитування реального сектору економіки досягнути не вдасться.
Говорячи про можливі ризики при зміні політики НБУ, голова Експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру Борис Кушнірук вважає важливим ще й те, наскільки віддаленим новий керівник Нацбанку буде від українських олігархів, насамперед, від зацікавленого у поверненні “Приватбанку” чи у виплаті колосальної компенсації за нього Ігора Коломойського. Від цього, з-поміж іншого, залежатиме і співпраця Києва із зарубіжними партнерами.
Співпраця з міжнародними інституціями: варіантів бути не може
“Якщо НБУ радикально змінить політику, співробітництво України з міжнародними фінансовими інституціями припиниться, – погоджується Ілля Несходовський, – Адже там – зокрема, в МВФ – вважатимуть, що політика НБУ перестала бути самостійною. Із чим пов’язані ризики ухвалення рішень, продиктованих політичними резонами, а не потребами української економіки й фінансової та банківської систем”. А Борис Кушнірук додає: “Без співпраці із зарубіжними партнерами на країну чекають складні часи. Спробувати розв’язати фінансові проблеми можна буде лише через увімкнення друкарського верстата. А це неминуче призведе до дестабілізації курсу національної валюти і стрімкої інфляції”. Звісно ж, і в Україні, і за її межами знайдуться охочі скористатися цією дестабілізацією для досягнення своїх політичних цілей, які жодним чином не відповідатимуть інтересам українців. Тому Кушнірук каже: з неабиякою тривогою сприйняв “єдність” при голосуванні за призначення нового очільника Нацбанку депутатів від ОПЗЖ, “Батьківщини” і так званої “групи Коломойського”. (Щоправда, за винятком пана Дубинського. - Ред).
Водночас до ухвалення Кирилом Шевченком перших рішень на новій посаді говорити про всі ці ризики передчасно. “Вважаю, найближчими днями чи й тижнями суттєвих змін у політиці Нацбанку не буде”, – прогнозує Тарас Козак. І пояснює: “Правління Національного банку – колегіальний орган, який ухвалює рішення більшістю голосів. Й до того часу, доки заступниками Кирила Шевченка залишатимуться переважно представники команди “Гонтарєвої-Смолія”, політика регулятора змінюватиметься хіба що “косметично”. Зокрема, наступного четверга оголосять чергове рішення щодо ймовірної зміни облікової ставки. Думаю, її знову зменшать. Але помірковано – в рамках політики, яку Нацбанк втілював і до цього”.
Кадрова політика: наразі невизначеність
Перші ж реальні зміни, за словами пана Козака, можливі після того, як Шевченко запропонує кандидатуру на посаду свого заступника, що відповідає за валютну політику й операції на фінансових ринках. Зараз цю посаду обіймає Олег Чурій. Його повноваження спливли кілька тижнів тому. Яків Смолій хотів залишити Чурія на посаді ще на 7 років. Рада ж НБУ спочатку не захотіла обговорювати це питання. А потім відмовилася ухвалити позитивне для Чурія рішення. “І дуже цікаво, чи Кирило Шевченко знову запропонує Чурія чи знайде іншу кандидатуру на цю посаду. Також важливо, чи поміняють інших заступників, чи новий глава НБУ чекатиме, доки спливуть їхні повноваження. Якщо чекатиме і не змушуватиме підлеглих достроково звільнятися, думаю, діяльність регулятора залишатиметься передбачуваною й послідовною. Великих змін ні в курсовій політиці, ні в монетарній, ні в банківському нагляді не буде”, – підсумував Тарас Козак.
Додамо, що сам Кирило Шевченко на засіданні фінансового комітету Верховної Ради пообіцяв: неконтрольованих інфляції та емісії гривні він не допустить. Також банкір наголосив на безальтернативності співпраці України із МВФ. Без чого вітчизняній фінансовій системі за нинішніх умов не обійтися. “Й головне завдання, яке поставив переді мною президент, – збереження інституційної незалежності Нацбанку, – запевнив Шевченко. При цьому він зазначив, що намагатиметься формувати команду, з якою йому працюватиметься комфортно. Тобто, кадрові зміни у керівництві правління НБУ цілком ймовірні.
А ось програму дій, за словами пана Шевченка, наразі готують. І оприлюднять її лише після погодження та у співпраці із Радою НБУ. Рада ж регулятора – та особливо її голова Богдан Данилишин – нагадаємо, активно критикували “банкування” Якова Смолія.
Отже, про однозначні оцінки й прогнози щодо Нацбанку говорити і справді зарано.
Владислав Обух, Київ
