Ринок пального: як і виробника підтримати, і споживача не образити

Під час карантину в Україні відновили роботу понад півтори сотні закритих раніше об’єктів роздрібної торгівлі нафтопродуктами, що працюють із порушенням законодавства. Простіше кажучи, нелегальних автозаправних станцій. Це підрахували в Нафтогазовій асоціації України (НАУ), аналітики і учасники якої кажуть про критичну ситуацію на ринку, пов’язану зі значними обсягами поновленого та неліквідованого нелегального сегменту. Адже діяльність нелегалів не лише шкодить інтересам держави, яка щомісяця недоотримує сотні мільйонів гривень податків і зборів, а й законослухняним продавцям, постачальникам та виробникам. Котрі й без того втратили через падіння попиту на пальне під час карантину. І це – на фоні величезних системних проблем, пов’язаних з неможливістю знайти ринки збуту для частини продукції, від яких потерпають вітчизняні НПЗ...

Боротьба з “лівими” АЗС: як відрубати всі “голови” нелегальній “гідрі”

Як ідеться в повідомленні НАУ, фахівці провели чергову звірку інформації про місця роздрібної торгівлі паливом з ознаками порушення норм чинного законодавства, оприлюдненої на ресурсі perevirAZS.info, з публічним реєстром ліцензіатів і місць, на які отримані ліцензії (на сайті Державної податкової служби). Як виявилося, власники принаймні 157 закритих раніше об’єктів роздрібної торгівлі скористались “моментом” для відновлення роботи. До того ж, з’явилися ще й десятки нових нелегальних заправок. 

“Наявність нелегального сегменту, який не сплачує податки, не вкладає інвестиції для виконання законодавчих вимог щодо будівництва, безпеки праці, екології, санітарних та інших норм, спотворює добросовісну конкуренцію на паливному ринку, призводить до недоотримання податків до державного та місцевих бюджетів, з-поміж іншого, є й джерелом потенційної небезпеки для життя та здоров’я людей і довколишньої інфраструктури”, – йдеться у зверненні НАУ на адресу прем’єр-міністра, Генерального прокурора і керівництва ДПС. Учасники ринку вимагають проведення додаткових перевірок об’єктів роздрібної торгівлі пальним на предмет дотримання законодавства (наявність ліцензії на роздрібну торгівлю пальним на місце торгівлі, реєстрації РРО, акцизного складу, рівнемірів та витратомірів – лічильників в ДПС, оформлення найманих працівників, надання звітності та інших вимог законодавства). І, звісно ж, вжити усіх передбачених законом заходів до порушників.

Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки взяла цю інформацію до відома й зобов’язала голів обласних та Київської міської держадміністрацій активізувати спільні заходи міжвідомчих регіональних груп за участю усіх “зацікавлених” служб із боротьби з нелегальними обігом та роздрібною торгівлею пальним. Перших результатів перевірок чекатимемо найближчими тижнями.

Утім, поки що ситуація з нелегальним продажем пального в Україні суттєво не змінилася. Робота “лівих” автозаправок нагадує організм гідри – щойно їй відрубують одну голову, як з’являється нова: закривають один нелегальний об’єкт, а за кілька днів десь поблизу виникає новий. Часто – із тими ж господарями й “дахом” з місцевих чиновників і правоохоронців. За даними інтерактивної “Мапи нелегальних АЗС”, станом на п’ятницю в Україні працювали щонайменше 178 незаконних заправок (насправді їх, вочевидь, більше, оскільки дуже важко зібрати й перевірити дані про всі “підозрілі” об’єкти). Більшість “взятих на суспільний облік” порушників працюють у столиці та на під’їздах до Києва – майже 100 таких заправочних пунктів! За підрахунками розробників мапи, щосекунди власники нелегальних заправок заробляють по 200-300 гривень. А держава недоотримує 35-45 гривень у вигляді податків і акцизів. Цифри начебто “скромні”. Але... візьміть калькулятор і з’ясуєте, що добова виручка нелегалів перевищує 17 мільйонів гривень, а бюджетні втрати сягають 3,5 мільйонів! Загалом же за два роки, з 1 липня 2018-го, відколи працює цей інтернет-ресурс, держава втратила на роботі нелегальних автозаправок понад 3 мільярди гривень. А легальні продавці пального через таку недобросовісну конкуренцію не змогли заробити понад 18 мільярдів.

І це ж лише так би мовити “торговельні” збитки. Суттєвих проблем нашому багатостраждальному ринку нафтопродуктів додає ще й робота нелегальних виробників пально-мастильних матеріалів, які щороку “видають на-гора” до 400 тисяч тонн фальсифікату. Тому намагання легальних учасників ринку захистити свої інтереси цілком зрозумілі. Ось тільки далеко не всі фахівці поділяють методи, за допомогою яких вони хочуть цього досягнути. Мова, зокрема, про вимогу впровадити мита на постачання деяких видів нафтопродуктів – дизпалива і скрапленого газу – з Росії. Минулого тижня Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі визнала такий крок недоречним. Адже це б не розв’язало проблему реалізації продукції вітчизняних НПЗ і навряд чи б послабило нашу залежність від держави-агресора. Натомість спровокувало б підвищення цін – на 2-3 гривні за літр пального. Тобто, за підрахунками експертів, з кишень споживачів – бізнесу, населення і з держбюджету – до кінця року додатково б витягнули 11 мільярдів гривень. Утім, остаточно “митне” питання наразі не вирішене. Наближені до олігарха Ігоря Коломойського учасники ринку шукають інші можливості “протягнути” вигідне для себе рішення. Водночас експерт ринку нафтопродуктів Сергій Куюн, до якого звернувся Укрінформ, переконаний: і без введення мит ніхто не заважає нашим виробникам нарощувати переробку, тим самим знижуючи питому собівартість продукції. Що означатиме вищий рівень прибутків. Отриманих справедливо. А не через перекладання своїх виробничих витрат на споживача та посилення монополізації ринку.

Український ринок пального: у пошуках балансів

При цьому, на думку експертів, держава й суспільство мають почути “сигнали”, що надходять від національних виробників. Бо проблема зі збутом частини вітчизняної продукції на внутрішньому ринку справді існує. “За часів СРСР у нас було 6 нафтопереробних заводів (плюс Шебелинський газопереробний). Тепер працює лише один НПЗ – Кременчуцький. Обсяги переробки на шебелинському підприємстві незначні. Тому ми й говоримо, що в Україні діють півтора НПЗ... Далі вже нікуди. Треба за будь-яку ціну зберегти їх і забезпечити роботою”, – наполягає Сергій Куюн.

Питання – як ліквідувати нинішні дисбаланси на ринку нафтопродуктів. Україна потребує багато дизпалива, значну частину якого ми змушені імпортувати. Навіть якщо вітчизняні виробники, як обіцяють, збільшать виробництво ДП утричі, паралельно вони продовжать виробляти бензин і отримувати мазут. Такі технологічні особливості нафтоперегонки. А з попитом на ці види продукції – проблеми. Скажімо, мазут – зокрема, через високу вартість – в Україні узагалі вже майже не використовують. Ринок бензину за останні 5 років скоротився удвічі – із 3,5-4 до менш ніж двох мільйонів тонн. Головна причина – масовий перехід населення на використання як пального для автомобілів скрапленого газу. Він удвічі дешевший. Що дуже допомогло людям у період економічної кризи після 2014 року. “Фактично – це така собі державна дотація споживачам за рахунок низького податку”, – каже Куюн.

Тим часом вітчизняні підприємства не перестали виробляти бензин. Звідси – його профіцит. Як при цьому забезпечити баланс інтересів виробників, споживачів та держави? Експерти пропонують збільшити використання бензину для промислового виробництва з високою доданою вартістю.

“Є такий завод – “Карпатнафтохім”. Підприємство використовує як сировину прямогонний бензин (так звана нафтА). Купують його за тридев’ять земель – то в Росії, то в Болгарії. Чому б не “зістикувати” виробників у середині країни? Кажуть, є проблеми, пов’язані із ймовірним подвійним оподаткуванням. А чи ж не краще пролобіювати вирішення цього питання, ніж “поставити на вуха” увесь ринок через впровадження мит? У результаті такої кооперації виграють усі: і держава, і хіміки, й нафтопереробка, і у підсумку – споживачі”, – переконаний пан Куюн.

За розрахунками експертів, лише цей крок допоможе “прилаштувати” до 600 тисяч тонн бензинів на рік (майже третина ринку). Ще до 400 тисяч тонн легальні виробники зможуть продавати, заміщуючи продукцію “тіньовиків”. Адже, за різними оцінками, в Україні працюють від 15 до 30 нелегальних НПЗ. Потужність кожного із них невелика. Та гамузом “набігає” понад 30 тисяч тонн на місяць. У грошах це – більш ніж півмільярда гривень! Час щось із цим робити.

Ще один необхідний крок – наведення ладу на ринку автогазу. Україна стала найбільшим у світі споживачем скрапленого газу для потреб транспорту. І більшість обсягів цього палива ми імпортуємо – з тієї ж Росії. При цьому бюджетні надходження від його продажу мізерні. Адже податок на автогаз учетверо нижчий, ніж на бензин. “Держава розраховує, що найближчими роками коштом Дорожнього фонду вдасться відновлювати тисячі кілометрів доріг. А якщо всі перейдуть на скраплений газ, за рахунок чого наповнюватиметься Фонд? – цікавиться Сергій Куюн. – Вважаю, треба підвищувати податок на автогаз, яким би непопулярним не був цей крок. При цьому ніхто не каже, що від такого пального треба відмовлятися – маємо знайти баланс. Є різні пропозиції щодо розміру податку. Об’єктивно він має бути таким, щоб вартість скрапленого газу становила принаймні 60% ціни бензину. Це – характерна для всього світу пропорція. Газ продовжить бути вигідним. І при цьому нові інсталяції газового обладнання припиняться. Що, принаймні, збереже теперішній рівень попиту на бензин”.

За висновками експертів, змінити ситуацію і по-справжньому підтримати своїх виробників ми зможемо лише за конструктивного підходу, а не через обмежувальні заходи. Українські підприємства мають можливості нарощувати виробництво моторного пального. Треба забезпечити ринок збуту для цієї продукції, шукати нові ринки – можливо, експортувати. Завдання ж виробників – модернізувати виробництва, підвищуючи якість і зменшуючи вихід окремих “непотрібних” видів пального. Це складний, але необхідний шлях. Створення ж “тепличних умов” для монополістів лише погіршить ситуацію, пролонговуючи проблеми – замість того, щоб раз і назавжди їх розв’язати.

Владислав Обух, Київ