Пропозиція Коломойського про дефолт: що це було?
Ігор Коломойський вважає, що Україна має “за прикладом Греції” оголосити дефолт – аби не повертати боргів кредиторам, зокрема, Міжнародному валютному фонду. Таку ідею олігарх висловив в інтерв’ю “Financial Times”. "Ми повинні ставитися до кредиторів так, як це робить Греція... Це приклад для України», – наголосив бізнесмен. Також він радить “придивитися” до Аргентини, яка не раз вдавалася до таких дій. Дефолт, на думку Коломойського, дозволить Україні позбутися боргового тягаря, який сягає майже 60% національного валового продукту.
Такі заяви критично сприйняли в уряді і в експертному середовищі. Зокрема, прем’єр Володимир Гройсман вважає, що в разі оголошення Україною дефолту постраждають звичайні українці. Адже цей крок поверне країну у нестабільні 90-ті. До того ж, ситуація буде ускладнена війною. Тож глава уряду вважає, що “навіть розмови про це (невиконання зобов’язань перед кредиторами) не додають стабільності". Погоджуються із цим і експерти. Але, як відомо, в українських умовах принцип “ніколи не говори “ніколи” спрацьовує напрочуд часто. І якщо нинішній уряд (а оголошення дефолту країни – прерогатива Кабміну), певно, за жодних обставин не піде на такий крок, то де гарантія, що це не зробить наступна каденція урядовців? Тим паче, що завдяки власному медійному ресурсу Коломойському, певно, відносно легко вдасться переконати багатьох у тому, що дефолт – єдиний “порятунок для країни”. Ще легше (завдяки грошам і впливу) йому буде переконати у цьому політиків. Тож оголосити про те, що “ми пробачаємо борг кредиторам”, можуть “за запитом суспільства”. Тим паче, що в соцмережах уже обговорюють ідею “чергового референдуму”, присвяченого вже не військовій, а фінансовій капітуляції України. І у цьому зв’язку – услід за Грецією й Аргентиною – посилаються на приклад Ісландії, де питання повернення боргів виносили на всенародний плебісцит.
Україна не лише не Росія, але й не Греція – теж
Як свідчить аналіз медіапростору і соціальних мереж, більшість економічних експертів проти втілення запропонованого Ігорем Коломойським сценарію, вважаючи що він вигідний лише олігархам та вузькому колу людей із їхньої “орбіти”. Натомість дуже шкідливий для України та звичайних українців. Хоча є й ті, хто підтримує ідею дефолту, пропонуючи лише обговорити найбільш м’які варіанти втілення цього стратегічного рішення. Які ж аргументи наводять учасники суперечки?
Цілком очевидно (і в цьому переконують приклади багатьох країн – навіть тих, які мають позитивний досвід “прощення боргів” кредиторам), що першими наслідками дефолту стане суттєве погіршення становища українських громадян. І це повністю нівелює “економічні”, “інфляційні”, “зарплатні”, “пенсійні” та інші (нехай і скромні) здобутки останніх років. Адже країні доведеться “на повну” вмикати грошовий друкарський верстат, а відтак – гіперінфляцію. Різко пришвидшиться відтік капіталу. Економіка загальмує. Натомість же країна отримає лише кілька років “передишки” і зможе не виплачувати позичальникам тіла кредиту, але однак змушена буде продовжувати сплачувати відсотки за користування грошима. Інакше повністю втратить будь-яку підтримку міжнародної спільноти, що в умовах війни з Росією може обернутися повною катастрофою. “Невже прибічники такої ідеї цього не розуміють?” – дивуються користувачі соцмереж.
“І справді дуже дивно чути від олігарха комуністично-популістські заклики. Мовляв, не будемо віддавати буржуям-капіталістам борги, самі ці гроші поділимо. Ще й за приклад наводить Грецію, яка ніби-то нікому нічого не віддала, і “живе шикарно”, – наголошує президент інвестиційної групи “Універ” Тарас Козак. – Лукавить пан Коломойський. По-перше, Греція за своїми боргами платить. По-друге, у всіх країнах, які відмовляються віддавати позичене, погіршується соціально-економічне становище, падає рівень життя середнього та бідного прошарків населення. Навіть, коли йдеться про технічний дефолт чи реструктуризацію (затримку з виплатами), є загроза погіршення”.
Заступниця директора Центру економічної стратегії Марія Репко погоджується, що приклад Греції у нинішній ситуації недоречний. Адже балканська країна багато років “проїдала” позичені кошти, не втілювала реформ, вдавалась до маніпуляцій зі статистикою. В результаті накопичила рекордний державний борг. “Але ж не забуваймо, що, на відміну від України, Греція – це держава ЄС, не підтримавши яку Євроспільнота багато б втратила. Тож змушена була кинути усі “політичні й фінансові сили”, аби врятувати ситуацію”, – пояснює Марія Репко. Окрім того, Греція сповна користуються можливостями європейського ринку і головне – не потерпає від зовнішньої агресії.
При цьому експертам видається дивним, що питання дефолту порушують саме зараз – в період відносної економічної і фінансової стабільності. Адже Україні вдалося пережити кризові 2014-2015 роки, коли загроза дефолту справді була реальною. “До того ж, у 2014-му до війни і глибокої внутрішньополітичної кризи додалася ще й несприятлива кон’юнктура на світових ринках – зокрема, суттєво впали ціни на основні товари нашого експорту – залізну руду й метали, – нагадує Репко. – При цьому, розуміючи всі ризики, Київ не пішов на оголошення дефолту, домовившись натомість про реструктуризацію зовнішнього боргу. Це – повністю “притомне” рішення, яке, як на мене, можна було ухвалювати і раніше, ніж це зробили (серпень-вересень 2015-го. – Ред.). Зараз же українська економіка зростає, дефіцит бюджету помірний, лише трішки перевищує 2% ВВП. Торговельний дефіцит перекривається надходженнями за переказами наших заробітчан, тому катастрофічного дефіциту платіжного балансу також немає”. Та головним показником, який свідчить про поступове відновлення довіри неолігархічного бізнесу до країни, експертка вважає те, що за минулий рік інвестиції вітчизняних підприємців в економіку (створення нових потужностей, придбання обладнання) зросли на 30%! До того ж, Україна має підтримку Європи і США (зокрема, й фінансову).
“Приміром, ми неодноразово позичали кошти через розміщення єврооблігацій під гарантії американського уряду. Тобто, частина нашої заборгованості – це борг, гарантований США. Завдяки цьому маємо дуже низьку ставку та інші вигідні умови кредитування. Це ж стосується і макрофінансової допомоги ЄС, і кредитів МВФ та інших інституційних кредиторів”, – каже Марія Репко. І для того, щоб успішно пережити пікові роки зовнішніх виплат – в тому числі, і за реструктуризованими у 2015-му боргами – Україні украй важливо зберігати співпрацю з МВФ, потрібно намагатися якомога вигідніше рефінансувати взяті раніше запозичення, аби пройти цей розрахунковий “пік” так, щоб не порушити макроекономічну стабільність, якої ми тільки-но досягли. “Оголошуючи дефолт, ми цю стабільність зруйнуємо – як-то кажуть, “самі собі прострелимо ногу”. По тому ж ми можемо щонайменше на 5 років забути про зовнішні інвестиції і позбудемось внутрішніх. Наші компанії залишаться вигнанцями у світовій економіці. Бо кому хочеться залучати до формування ланцюжків доданої вартості компанії з країни, яка не виконує своїх зобов’язань?” – вважає Марія Репко.
На думку експертів, Коломойський та його економічні радники усе це прекрасно розуміють. Але яке їм діло до “плебсу” країни, де олігарх “хоче прожити найближчі 5 років”? Головне – власна вигода. “І таких “вигод”, може бути декілька, – пояснює економіст Тарас Козак, – по-перше: економічна криза послабить державну владу, що відкриє нові можливості для особистого збагачення олігарха. По-друге, при відмові України від сплати боргів неминучий розрив Угоди з МВФ. А саме з подачі Фонду було націоналізовано “Приватбанк”. Без нагляду з боку міжнародної фінінституції Коломойському буде легше повернути контроль над “Приватом”. Або стягнути з держави велику суму за нібито спричинені збитки. По-третє, суттєво впаде вартість державних облігацій України. Олігарх зможе купити їх за безцінь і погасити свої борги перед “Приватбанком” вже за номінальною вартістю паперів. Після цього поверне “Приват” у свою власність, довівши через суди, що націоналізація була незаконною, а банку вже не загрожує банкрутство”. При цьому не забуваймо про принцип “апетит приходить під час трапези». Тобто, “Приват” – не єдиний актив, який після оголошення дефолту, може захотіти “проковтнути” Коломойський. Приміром, може йтися про повне взяття під контроль “Укрнафти” чи “Укргазвидобування”...
Про небезпечність говорити із кредиторами з “позиції сили”
Водночас, дехто з прибічників ідеї “прощення боргів|” переконує: погрози оголосити дефолт можуть стати інструментом тиску на переговорах із зарубіжними кредиторами. Зокрема, щодо відмови від затвердженої умовами укладеної у 2015-му угоди із Клубом кредиторів про “прив’язку” відсотків за кредитами до темпів економічного зростання нашої країни. Нагадаємо, за умовами випуску передбачених угодою про реструктуризацію 20-річних інструментів відновлення вартості, суми виплат залежать від динаміки зростання ВВП України. При темпах зростання до 3% на рік – виплати нульові, від 3% до 4% – 15% від приросту ВВП понад 3%, від 4% – 40% вартості від кожного відсотка зростання. Виходячи із цього, експерти підрахували: якщо з 2021 року Україна демонструватиме зростання на рівні 7% у валюті, то до 2040-ого змушена буде заплатити іноземним інвесторам як “бонус за зростання” більше $28 млрд. “Проблема в тому, що рухатися вперед швидкими темпами з такими гирями на ногах не вийде: виплати зовнішнім кредиторам "за зростання" істотно обмежуватимуть темпи цього зростання. Тобто, найближчі 20 років Україні доведеться не тільки виплачувати зовнішні борги, а й платити кредиторам за своє право "зростати", – пояснює економіст Олексій Кущ. Тому, на його думку, українцям рано чи пізно доведеться розглянути “ісландський сценарій”, коли більшість жителів цієї країни на референдумі відмовилися віддавати значну частину боргів зовнішнім кредиторам. Це, а також спеціальне соціальне законодавство, покликане мінімізувати негативний вплив такого кроку на громадян країни, дозволило Ісландії швидко подолати проблеми. Такий варіант Олексій Кущ вважає прийнятним і для України. При цьому, на його думку, і кредитори не залишаться “у накладі”: в обмін на відмову погашати зобов'язання і платити за своє “зростання”, Україна може дозволити конфіскувати на користь власників наших боргів всі незаконно виведені з країни капітали, визнавши їх “коштами, отриманими злочинним шляхом”. Щоправда, у результаті це може обійтися країні іще дорожче. Адже за останні роки з України, за експертними даними, виведено за кордон до $200 млрд!
Більше того, заступниця директора Центру економічної стратегії Марія Репко вважає, що навіть розмови про так званий “ісландський сценарій” можуть дестабілізувати ситуацію. Експертка навіть застерігала кореспондента Укрінформу від публічного згадування про цей варіант. Зокрема, і з огляду на відмінність ситуації, в якій перебувала Ісландія у 2008-2013 роках, з тією, яку ми маємо зараз в Україні. До того ж, тоді йшлося про повернення боргів ісландських банків, а не держави. І, здебільшого, приватним іноземним інвесторам, а не цілим країнам і міжнародним організаціям. Водночас цей крок, з-поміж іншого, призвів до припинення співпраці Рейк’явіка з МВФ. Але за кілька років Ісландії однак довелося домовлятися з Фондом. Зокрема, й виконуючи його додаткові вимоги.
“До того ж, як засвідчило нещодавнє опитування, більшість українців не можуть відрізнити “акцію” від “облігації”. Відносною економічною грамотністю можуть похвалитися заледве 10% наших співвітчизників. Як такі питання можна виносити на референдум?”, – цікавиться Марія Репко. Вона вважає, що це питання навіть не варто порушувати у пресі...
Але у зв’язку з “дефолт-ідеєю” Коломойського поширення міфів про досвід Греції та Ісландії у “протистоянні ненависному МВФ” активізувалося. При цьому дехто говорить (і пише) про те, що оголошення дефолту саме зараз, мовляв, може бути вигідне команді нового президента. Адже, маючи такий високий рівень довіри суспільства, Зеленському буде легко пояснити людям наслідки такого кроку “провиною попередників”. Утім, радник президента, новий голова партії “Слуга народу” Дмитро Разумков відкинув ідею Коломойського. "Думаю, у нинішніх умовах це малоефективний шлях, і навряд чи Україна зможе ним піти", – сказав Разумков. Він нагадав, що у вівторок, 28 травня, глава держави зустрінеться з представниками Міжнародного валютного фонду, тоді "й будуть розставлені всі крапки над "і".
Владислав Обух, Київ
